"Відтік мізків та рук" до Німеччини: чому українські лікарі тікають з України

Українські лікарі в Німеччині / Фото: Getty Images, уніан, Колаж: Сьогодні

Трудова міграція досі залишається болючою сторінкою в житті України. І найпримітніше те, що ця сторінка продовжує писатися, адже щороку кількість заробітчан все збільшується і збільшується.

Що провідних спеціалістів змушує залишати свої домівки, батьків, дітей та онуків? Чи так все прекрасно там, що Україна вже не мила?

"Сьогодні" розповість вам історії двох українських лікарів, які волею чи неволею шукали кращого життя в Німеччині. Але чи знайшли?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Олексій Український… і це не просто національна приналежність, а прізвище нашого героя — лікаря-анестезіолога, що вже приблизно 6 років тому виїхав на пошуки кращого, відмінного від України, життя. Обрав він для цього Німеччину.

Поїхав бо…

У мене як у лікаря не було відповідних заробітків, щоб утримувати себе і родину, а бажання більше заробляти і жити там, де лікарів поважають, де умови праці кращі, завжди виривалося назовні.

Ви думаєте тільки Німеччина? Я придивлявся і до Польщі, і до Чехії, і до Чорногорії. Але поміркуйте самі: ті ж поляки виїжджають на працю до німців. А ми чим гірші? Я їхав з ідеєю: чому ж тоді я не можу створити їм конкуренцію? Ось я й переїхав.

Олексій Український

150 доларів та 4500 євро на початку — різниця є?

Перший чинник, звісно, що спонукає наших співгромадян їхати до Німеччини (і зауважу, саме до Німеччини) це фінансовий. А ви, думаєте, залишили б вони свою країну, свою землю, де народилися? Проміняли би на когось іншого? Ні! Причина одна — за що годувати сімʼю, де шукати соціального захисту.

Кажуть, дім — це твоя фортеця. А я вам скажу: тріщина пішла, і така, що не всі спеціалісти впораються з нею. Пояснювати сенсу немає, і так все очевидно з нашою медициною.

Порівняти ті заробітки (якщо їх так можна назвати), що я отримував в Україні в Одеській обласній лікарні (150 дол. в 2014-2015) і в Німеччині, то різницю ви відчуєте в прямому сенсі на собі. Там я лише на початку отримував 4500 євро брутто, на руки — 2800 євро, проте це вже включає в себе як сімейне, так і медичне страхування. З часом та досвідом зарплати суттєво зростають.

А завдяки останньому, потрапивши в лікарню з апендицитом, приміром, тобі ні ліків купувати не треба, ні лікарів "віддячувати", про тебе вже попіклувалася держава.

Без дифірамбів, будь ласка

Звісно, співати дифірамби зарплатам в Німеччині теж не варто, оскільки ви зверніть увагу на прожитковий мінімум та різні видатки. В Україні 1000 євро цілком вистачатиме для безбідного існування, дозволити собі можна буде багато, навіть накопичити, а в Німеччині і 2000 євро буде замало.

Так, порівняйте оренду квартир: в Україні це близько 300-400 доларів, в Німеччині ви заплатите до 1000 євро. На харчування вам доведеться на одного витратити близько 200-300 євро, на родину — 400-500 євро. Як в українців зараз, я сказати не можу, та, знаючи суму прожиткового мінімуму, впевнений, що цих коштів буде більш, ніж достатньо.

Не такий страшний чорт, як його малюють

Подолати мовний барʼєр доволі важко, але в цьому мені допомогло одне: німецьку вчив я ще в спеціальній школі, часто нам організовували виїзди саме в Німеччину, в школи-партнери.

І ось я вперше потрапив до німецького середовища… Мене настільки все дивувало, мені настільки все подобалось, що я за два тижні з рівня А2 я "перескочив" на рівень В1 і вже продовжив вдосконалювати його. Німецька не страшна, не бійтеся її. Головне — це ваша мотивація та наполегливість.

Фото з архіву співрозмовника. Місто в Німеччині

Згодом, як переїхав, отримав сертифікат рівня В2, що підтверджує знання мови і розпочав свою роботу. До речі, В2 — рівень мінімальний, що має бути. На додачу до всього, вас не омине ніяк іспит на знання фахової мови.

Де впав, там і пригодився

У Німеччині ця приказка не діє, на відміну від України. Лікарня, де я працюю, четверта за ліком. Постійне вдосконалення потребує інколи також зміни місця роботи.

Самі ж німці вдаються часто до такої практики.

На національність не зважають, аби професіоналом був

Упередженого ставлення до національності в Німеччині як такого немає. Зазвичай все залежить від самої людини, а не від її походження. Якщо вона доброзичлива, культурна, то до неї й добре ставляться.

Хоча певні особливості менталітету деяких національностей проявляються. Наприклад, італійці відверті, балакучі, емоційні. До них, звісно, відповідне й ставлення. А естонці, латвійці бувають часто грубими і сумними.

У нас в лікарні багато іноземців. Є відділення, де сконцентровано більше вірменів, а є інші з більшістю азербайджанців. Цих лікарів намагаються не змішувати, бо через конфлікт Вірменії з Азербайджаном вони конфліктуватимуть між собою і по роботі.

А ці національності, як ми знаємо дуже запальні та гарячі. Тому їх просто розділили по двох відділеннях. Краще завжди попередити біду.

Завідувач відділення, де я працюю, була дуже занепокоєна і конфліктом України та Росії, зокрема нещодавними гучними повідомленнями про можливий наступ. Але хвилювання більше полягало в тому, що українців троє, а росіянин один.

Німецька лікарня — різноманіття національностей

Німеччина відчуває теж дефіцит персоналу, бо й їхні працівники (як ми до Польщі, а поляки до німців) мігрують до США. Саме тому лікарів інших національностей більше, аніж самих німців. Бувають ситуації, що на все відділення тільки завідувач німець, решта — іноземці.

Але у нас з цим проблем немає, всі люди освічені, знають німецьку, часто ми разом збираємося на шашлики. Ох, якби ви знали, яке мʼясо готують азербайджанці.

Поради від Українця

Насамперед — спілкуйтеся з колегами, які пройшли цей шлях. Наразі існує маса платформ: месенджерів, соцмереж тощо. Раніше, коли я мігрував, такої можливості не було, тож доводилося робити все навпомацки, шукати спеціальні служби.

А наші, як ви знаєте радше шукатимуть, як підзаробити на тобі, аніж прилаштувати тебе.

Українське земляцтво

Зараз люди обʼєднуються в невеликі групи, де допомагають інтегруватися один одному у Німеччину. Я є творцем однієї з таких "Українські лікарі в Німеччині" у Facebook. Ми часто збираємося разом, знайомимося, взимку їздимо на лижі, обмінюємось враженнями від роботи та життя.

А буквально нещодавно запустили Telegram-канал, щоб охопити ще більше українців. Доєднатися можна і до німецько-українського медичного клубу.

Українці в Німеччині

"Я маю 30 років стажу, але там працювати не хотіла б…"

Такої думки лікар Любов Гук, за спиною в якої роки праці лікарем в Україні, заміжжя за німцем та життя в Крефельді (місто в Німеччині). Сама медик, але стала жертвою недбальства тамтешніх лікарів. За її словами, поставивши неправильний діагноз, її прооперували без потреби. Натерпілася не дай Боже.

В Німеччині всі лікарі працюють за протоколами, все завантажують на компʼютерні пристрої, а наші лікарі всі знання тримають в голові. Щоб потрапити до якогось спеціаліста, то це цілу процедуру потрібно пройти, чекати можна і по пів року, — говорить Гук.

Вона каже, що подекуди лікарі там займаються гіпердіагностикою, тим самим даючи один одному заробити. Адже нема пацієнтів – нема зарплати.

Одне добре – діагностична база суперова. Нам би всю їхню апаратуру, — додає жінка.

Якщо розглядати з боку лікарів, то дійсно приємно працювати з новою апаратурою, з новими технологіями. Лікар в Німеччині має невелику відпустку раз на два місяці, а середа, субота та неділя вихідні. А от з боку пацієнта не все так прекрасно: гроші з вас здеруть неабиякі, часто доводиться чекати тривалий час, аби потрапити на прийом.

"Звісно, безтурботно жити тут прекрасно: чоловік мене забезпечує, я маю сад, собачку, проте діти та онуки мої в Україні, тому, мабуть, і тягне мене назад. Буваємо лише двічі на рік. Маю друга в Німеччині, теж українця, часто ходимо з ним до церкви, все ж якась рідна душа", — запевняє українка.

Тож, можемо зробити висновок, що краще завжди там, де нас нема. Кожна діяльність має свою специфіку, свої позитивні та негативні сторони. Питання тоді полягає в іншому: наскільки ви здатні пристусуватися до тих чи інших умов.

Зауважимо наостанок, що освіту дає саме Україна, досвід теж, можливість практики (якщо ти прагнеш цього і пробиваєш шлях в карʼєрі) зокрема. Тож чому явище "відтоку умів" так гостро постало саме зараз? Дійсно Україна блокує можливості розвитку? Що залишиться від держави, та як діяти далі?

Ці питання провокують ще більше питань, відповіді на які ми намагаємося знаходити разом з нашими експертами, публікуючи матеріали про заробітчан.

З перших вуст у спецтемі "Чому їдуть українські заробітчани" ви дізнаєтеся про життя реальних людей там, далеко від рідної землі, зрозумієте специфіку роботи тієї чи іншої професії за кордоном, перші будете в курсі актуальних нововведень та змін, зокрема у Польщі, Німеччині, Чехії, США та інших країнах.

Якщо ви заробітчанин, який бажає поділитися своїм досвідом, своєю історією міграції зі своїми співгромадянами, пишіть нам на електронну адресу або у соцмережах.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію українського трудового мігранта, його перепетії в Польщі, панську "нагайку", та "намазаний на хліб безвіз".

Ми також писали, що грошові перекази від трудових мігрантів з-за кордону є масштабними вливаннями в українську економіку, їх часто називають "рятівним колом". Щорічно ці суми зростають, а експерти кажуть, що це явище вкрай негативне.