Пошук житла та роботи – два головні питання, які цікавлять українських біженців після переїзду за кордон. Найбільше наших громадян опинилося в сусідній Польщі, де вони й намагаються працевлаштуватися.
Однак не завжди пошук роботи може увінчатися успіхом. Редакція "Сьогодні" зібрала відгуки українців на популярному міжнародному ресурсі про шахраїв, які прикидаються роботодавцями та виманюють гроші в людей.
Прикидаються солідними компаніями
Станом на 7 квітня на сайті зареєстровано майже 2000 компаній, які публікують вакансії для українців у Польщі. Це як агенції з пошуку роботи, так і прямі роботодавці та приватні особи. Можна ознайомитись і з "чорним списком" фірм, які розводять людей на гроші.
Найбільше скаржаться якраз на фейкові рекрутингові агентства, які нібито виступають посередниками між тими, хто шукає роботу, і тими, кому потрібні працівники у різних сферах. Зазвичай ці "компанії" усіляко намагаються видати себе за легальні, а часто навіть крадуть назви, логотипи та інформацію з фірм, які справді існують, але нічого не знають про існування таких "філій".
Спільні ознаки шахраїв
Користувачі, які вже потрапили на гачок аферистів і позбулися грошей, залишають чимало відгуків до профілів зловмисників. З їхніх слів можна зрозуміти, що всі "компанії" заманюють людей вигідними вакансіями з дуже високими, майже нереалістичними зарплатами.
Це можуть бути вакансії пакувальників різноманітної продукції на складах, сортувальників запчастин на автозавод, комірників та подібні за 2500 – 4000 євро (80-128 тис. грн) на місяць. Такі ціни вдвічі або й втричі вищі за ринкові, тож це перший "дзвіночок", що варто перевірити легітимність агенції.
Після відгуку на вакансію, менеджер додає потенційного працівника до відповідного чату в вайбері. Далі просять надіслати документи (паспорт, ІНН) та здійснити оплату за "інформаційні послуги" – в середньому, 150 – 300 євро (4800 – 9600 грн). Опісля тривалий час відтягують надання основної послуги або й одразу зникають.
Дуже часто профілі псевдокомпаній створюють нашвидкуруч і абияк – через деякий час їх все одно заблокують через скарги на шахрайство. Більш умілі зловмисники крадуть дизайн сайтів та створюють копію з невеликими змінами.
Однак зовнішній вигляд – не те, на що варто звертати увагу. Головне – це відгуки користувачів, наявність робочих контактів, згадок у мережі та відкритої документації, наприклад, ліцензії, що дає право здійснювати рекрутингові послуги.
Як перевірити компанію?
Щоб перевірити справжність фірми, спробуйте поспілкуватися з тими, хто залишив позитивні відгуки. Якщо ніхто не відписав, ймовірно, це проплачені боти. Відтак, зателефонуйте чи напишіть менеджерам. Цілком можливо, що це шахраї, якщо вони:
- рідко підіймають слухавку;
- хамовито чи з помилками відписують;
- відмовляються надати підтвердження своєї діяльності, документи.
Деякі користувачі знаходили інформацію про певну компанію чи роботодавця, які дійсно є в Польщі. Однак ці люди чи установи були здивовані наявністю профілів з їхніми персональними даними на сайтах з пошуку роботи.
Дуже часто на профілях-одноденках взагалі не вказано жодних номерів телефону чи адреси компанії, що вказує на потенційного зловмисника.
Яким компаніям можна довіряти?
Тим, які не приховують інформацію про свою діяльність. У них є профілі в різних соцмережах та на сайтах. Вони вказують свої контакти, адресу та основні дані, і ці дані легко перевірити та підтвердити, навіть за кілька секунд пошуку в гуглі.
Їхні вакансії містять пропозиції з реальними цінами. Йдеться про оплату праці в розмірі 12 -18 злотих (83 –125 грн) за годину чи 27-35 тис. грн за місяць, якщо вакансія – це пакувальник, різнороб, слюсар тощо.
Зазвичай, такі компанії справді беруть певну суму за надання послуг, ті ж самі 150 -300 євро (до 10 тис. грн), але вони проговорюють це з клієнтом одразу, до оплати та підписання договорів та отримання від них копій документів з персональною інформацією. І звичайно ж, менеджери фірм ніколи не хамлять клієнтам.
Раніше ми розповідали про те, які види шахрайства з’явились в Україні під час війни. Та дізналися історію української біженки, яка почала влаштовувати життя з двома дітьми у Польщі.