Майстрині з Одеси в'яжуть рукавиці-котики і капці-лисички

1/7

Капці з реалістичними їжачками і рукавиці з кошенятами, які, здається, ось-ось почнуть муркотіти, – виготовленням таких оригінальних виробів займаються одеські майстрині Анаїт Шевченко і Людмила Димитрова. Їх об'єднує не тільки 15-річна дружба, а й спільна творчість.

За словами майстринь, вони давно займалися в'язанням, а ось до техніки валяння іграшок з вовни прикипіли кілька років тому.

"Я цим займаюся вже років сім, а років зо три тому підключилася і Анаїт", – розповідає Людмила.

До речі, вона отримала освіту архітектора, а ось Анаїт – інженера з керування морським транспортом. Але їм хотілося дати своїй енергії творчий вихід. Так вони захопилися в'язанням, а потім і валянням. Причому роботи виходили настільки гарними, що у них стали просити вироби на замовлення.

"Завжди приємно, коли те, що ти робиш, подобається людям", – зізнаються майстрині.

Анаїт Шевченко. Інженер в'яже і валяє іграшки. Фото з архіву А. Шевченко

ВІД ЗАЙЦЯ ДО "ЗВІРОРУКАВИЧОК". Техніку валяння одеситки освоювали самостійно. Людмила, наприклад, подивилася в мережі майстер-клас з валяння зайчика, зрозуміла основний принцип, а далі робила з натхнення. Так і набувала досвід з кожною новою іграшкою. Зате тепер серед робіт рукодільниць є кошенята, собачки, снігові барси, мишки, білочки, козенята, їжаки, єноти, панди, пташки.

Згодом до одеситок прийшла ідея об'єднати два своїх хобі – в'язання і валяння. Так у рукодільниць стали виходити теплі "зверорукавички" і "звірокапці" – в'язані рукавиці та домашнє взуття, декороване іграшками в техніці сухого валяння. Новинка припала до душі не лише дітям, а й дорослим.

Майстрині працюють з натуральною овечою вовною. Для цього беруть шматочок матеріалу і спеціальною голкою наносять сотні тисяч "проколів", щоб він став досить щільним. Для внутрішнього наповнення використовують незабарвлену шерсть, а ось зверху іграшку вже покривають волокнами в певній гамі. Щоб домогтися необхідного ефекту, рукодільницям часто доводиться змішувати різні тони, подібно до того, як художники змішують фарби.

Дуже важливо, за словами наших співрозмовниць, наділити іграшку поглядом: від цього залежить те, наскільки вона буде реалістичною.

Коли іграшка народжується, ти вже за нею бачиш, що їй потрібно. Може, вона самодостатня за своїм виглядом. А іноді, буває, хочеться додати який-небудь аксесуар", – пояснює Людмила.

Людмила Димитрова. Архітектор і рукодільниця. Фото з архіву Л. Димитрової

Так, на тваринках з'являються бантики, шапочки, костюми, сукні, сумочки, які майстрині теж валяють з вовни або роблять з інших матеріалів. Якщо колекційні іграшки з вовни виходять розміром від 10 до 20 см, то для рукавиць – 5-7 см. Причому майстрині спеціально пришивають до мініатюрок застібки, щоб їх можна було кріпити не тільки на рукавиці, а й на шапки, і шарфи, як брошки.

Вироби одеситок вже оцінили за кордоном. Шість пар рукавиць поїхали до Англії, надходили замовлення з Бельгії, США, Естонії, Латвії. Нові власники, кажуть умільці, відзначають особливе тепло, яке виходить від іграшок.

"Сама шерсть несе енергетичне тепло, вона має лікувальні властивості. До того ж, проходячи через руки майстра, теж набирається", – ділиться Анаът.

Подруги згадують: якось їм довелося відтворити білого левеняти для чотирирічної дівчинки за типом іграшки, яку вона загубила. І хоч новий малюк трохи відрізнявся, тато дівчинки не розгубився і пояснив їй, що її левеня виросло і змужніло. А одного разу жінки допомогли господареві шарпея, який, втративши улюбленця, дуже за ним сумував.

"Коли чоловік отримав іграшку, на його очах виступили сльози", – згадує Людмила.

Нагадаємо, в Черкасах майстриня створює з тканини дитячі книги-іграшки. Унікальні книги і розважають дитину, і навчають її.

Раніше ми писали, що в Тернополі художник творить картини праскою і воском. Житель Тернополя створює картини оригінальною технікою енкаустики.

Крім того, ми розповідали про фуд-арт. Один художник створює мініатюрні картини на попкорні, чоловік створює крихітні зображення, натхненні кінематографом.