Прогулянка Харковом: запорожці й дух Голландії

У двоповерховій будівлінавул.Раднаркомівській ,11 , розташувавсяХарківськийхудожній музей , в якомуналічують близько25000експонатівукраїнського та російського мистецтваостанніх шестистоліть.До Другої світовоїв музеїзберігалосяв три рази більшераритетів,алевивезтидалеконаСхід іврятувати вдалосялише трохи більше4 000найціннішихтворів.

Символ швидкоплинності. За закоханими стежить Смерть з годинником

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Одне з них – "Прогулянка" німецького генія Альбрехта Дюрера. Цій найтоншій гравировці на металі вже більше 500 років, і вона є родзинкою колекції. Згідно з сюжетом, красива пара не поспішаючи прогулюється по саду, в якому все цвіте. Але з-за дерева визирає Смерть з пісочним годинником на голові. Шедевр символізує швидкоплинність життя.

ХАРКІВСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ "НЕБЕСНОГО ХУДОЖНИКА"

Одну зі своїх найвиразніших робіт Сергій Васильківський написав в околицях Харкова ще наприкінці позаминулого століття. Автор показав українську природу, надавши їй свій традиційний лірико-епічний підтекст. Особливу увагу варто звернути на небо: його автор завжди писав так, що його навіть прозвали "небесним художником". Зауважимо, що Васильківський завжди дуже трепетно ставився до якості своїх робіт. Свого часу він побував у Франції, де накупив безліч фарб та інших необхідних для роботи речей, яких йому вистачило на все життя.

ТРУДІВНИЦІ НАД ЗЕМЛЕЮ

Картина "Жниці", написана на початку минулого століття, прославляє жіночу працю, а зображені на полотні жінки можуть здатися святими. У картині простежується декоративність одягу, і стає ясно, що в таких нарядах жінки в поле не виходили. Художник Семен Прохоров ніби хотів показати трудівниць якимись небожительницями: якщо подивитися вниз, його героїні йдуть по яскраво-зеленій траві, посипаній квітами, і ледь торкаються землі, ніби пурхають.

РАРИТЕТНЕ ПОЛОТНО ЗІ СВЯТИМ ФІЛАНТРОПОМ

РобітголландцяЙоахімаПатинира ,якийтворивв XVI столітті,у світі залишилосятрохи більше десятка , і одна зних -"Пейзажзі сценоюпро СвятогоРохе "-зберігається в музеї .За легендою,Рохбув багатий , алероздав своємайно бідним .Аколи в Європіпочалася епідеміячуми,він , допомагаючибіднякам,заразивсясамі пішов житив ліс, дейого підтримувавангел.

"ДЕМОКРАТИЧНІ" КОЗАКИ: З БУЛЬБОЮ І СІРКОМ

У Харкові зберігається одна з версій картини Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану". 130 років тому Рєпін створив дві картини, і друга зберігається в Третьяковській галереї. У петербурзькій версії, на думку Павла Третьякова, зображена козача еліта. А ось харківський варіант більш демократичний: тут показані прості козаки з отаманом Сірком і фігурою, яку прийнято називати Тарасом Бульбою. У музеї кажуть, що щодня кілька разів в день картину оглядають фахівці. Регулярно сюди приїжджають київські реставратори, щоб у разі чого швидко усунути дефекти, що виникають через давність картини.

500-РІЧНИЙ ШЕДЕВР НА ДЕРЕВІ З ДВОМА СЮЖЕТАМИ

На500 -річнійкартині"ХрещенняапостоломФіліпомефіопськоговельможі " існуєдва сюжети :обряд хрещенняна першому планіі розмоваапостолазвельможеюна другому .Авторкартини , голландецьЯн ван Скорел , показуєдві події , ретельнопопрацювавши надпейзажем ірозкрившимонументальністьприроди.Роботи таПатинира , іСкорелнаписані надереві,щолише додаєїмунікальності.Обидві картинибулина виставці в Москвів музеїобразотворчих мистецтв імені Пушкіна .

ПОРТРЕТ ЗАКОХАНОГО ЖИВОПИСЦЯ

Василь Суріков – один з найвідоміших російських художників історичного жанру. Свій знаменитий портрет танцівниці Наталії Матвєєвої, який тепер зберігається в Харкові, він писав близько року. Художник був закоханий у героїню свого твору, і це почуття виявилося останнім у його житті. Василь Суріков вперше побачив Наталю в Ялті: в той момент дама читала книгу і відразу ж встигла підкорити майстра своєю надзвичайною поставою, яку він передав на полотні. До речі, на виставці в Третьяковській галереї, присвяченій портретам Василя Сурікова, саме харківську картину визнали кращою його роботою в цьому жанрі.