Рани Донецька: фанерні латки на вікнах і "пекло" об'їзної дороги

Донецьк застиг в своєму розвитку і, схоже, скочується далеко в минуле. "Завдяки" бойовикам так званої "ДНР", прогрес в шахтарському регіоні залишився в назві однієї з шахт і не більше. Обстріли і час зробили свою руйнівну справу, а новоявлена "влада" Донецька вдає, що місто процвітає. Латки на асфальті, що прикривають дірки від осколків, підносяться як капітальний ремонт магістралей, висаджені на клумбах троянди – як благоустрій, а будівництво крихітних будиночків для сімей з зруйнованим житлом на самій околиці Донецька названо відродженням.

Якщо троянди на клумбах в середині самого важкого 2014 року викликали в серцях донеччан почуття легкого умиротворення, то зараз їх цікавлять інші питання. Наприклад, як місту прожити без залізничного та повітряного сполучення, без зв'язку з північною частиною Донецька і з напівзруйнованими дорогами, які ніякими латками не замаскуєш? Хто відновить житло і яка доля порожніх багатоповерхових новобудов в центрі?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Фото: Соцмережі

Дірява "Донеччина"

Донеччани кажуть, що місто побите, але бойові рани ніхто не лікує і не прикриває. До цього часу викликає гіркоту напівзруйнований Палац молоді "Юності" в самому центрі Донецька. Над напівзруйнованим входом вивіска "Ми працюємо" – в палаці до цього часу в спортивних і танцювальних гуртках і секціях займаються діти.

Колишній міський дитячо-молодіжний центр в Калінінському районі після пожежі також залишений напризволяще. Вигорівши з середини через влучення снаряда, дитячий центр майже рік простояв в непривабливому вигляді, поки "адміністрація" Донецька не веліла прибрати хоча б осколки скла і обвуглені перекриття.

11-поверхова будівля видавництва "Донеччина" в Київському районі виглядало сумно і до військових дій – "Донечка" потребувала капремонту вже років 20 як. Після обстрілів видавництво обзавелося дірами в стінах і вікнах, з яких другий рік поспіль на вулицю махають недоноски фіранок і жалюзі, витягнутих вітром з порожніх кабінетів.

"Скільки побитих будівель, і житлових, і установ – нікому до цього діла немає. Я не можу зрозуміти логіки нашої нинішньої "влади": за яким принципом йде відновлення будівель? Центр Донецька в дірках – нікому немає діла. Зате по бульвару Шевченка новий асфальт поклали поверх не такого вже старого. Він був злегка побитий гусеницями танків, але на ньому не було дірок розміром з півдороги. Зате на об'їзній зі східного боку – просто пекло! Діра на дірі, побита технікою страшно, понад 70 км/год їхати не можна. Чому хоча б не залатати? А тому що картинки красивої не буде для телевізора, це ж околиці", – поділився з Сегодня.ua донеччанин Володимир Рибачук.

Фото: Соцмережі

Про житлові будинки взагалі розмови немає – їх намагаються відновлювати, але такими темпами, які самі донеччани називають "в годину по чайній ложці". "У Київському районі десятки будинків законсервовані, відключені від усіх комунікацій. Сотні людей живуть по чужих кутках. Ніхто нічого не робить, – каже мешканка Донецька Карина Подвірського. – Я розумію, навіщо на околиці Пролетарського району побудували штук 20 приватних будинків для людей, що втратили житло. Але не розумію – чому ігноруються вже збудовані багатоповерхові житлові будинки, підключені до комунікацій? Якщо вже "влада ДНР" як би "націоналізує" ринки і підприємства, то чому вона не "націоналізує" багатоповерхівки і не розселить там людей з небезпечних районів? Бояться, що власники будівель висловлять їм претензії?".

Без аеропорту і моста

Залишився Донецьк і без залізничного, і без повітряного сполучення. Міжнародний аеропорт імені Прокоф'єва стертий з лиця землі війною, залізничний вокзал ось уже третій рік не приймає і не відправляє поїзди. Додати до цього майже повністю зруйнований автовокзал "Західний" – і Донецьк, можна сказати, заблокований з усіх боків.

"Зараз залишки аеропорт ріжуться на металобрухт, злітна смуга вже повністю непридатна... Але ж був аеропорт світового рівня! Тільки й залишається що згадувати", – говорить мешканка Куйбишевського району Раїса Семичева.

Відсутність звичних звуків залізничного вокзалу наганяє тугу на донеччан. "Ми ж майже біля лінії фронту перебуваємо, в 2014 році у нас тут жах, що коїлося. Залпи, вибухи, безперервна стрілянина. Загалом, район практично повністю спорожнів, – розповідає донеччанка Олена Карасьова. – Періодично і до нас прилітало. Після чого постраждав скляний фасад нового вокзалу, конкорсу – вікна повибивало і їх забили фанерними листами. Зараз наш вокзал – це місце, де розташовані недорогий продуктовий і поруч автомобільний ринки. І ще – точка, звідки можна доїхати до селища шахти "Жовтневий рудник". Раніше до нього можна було проїхати з центру міста, через Путиловський міст, але в січні минулого року бойовики міст підірвали, і тепер його, вважай, немає".

"Краще б кілька трамваїв полагодили"

Обстріляна Путилівка разом з мостом одними з перших прийняла на себе удар військової могутності ще в травні 2014-го. У січні міст був підірваний, щоб не допустити прориву з Авдіївки українських підрозділів.

Зяє фанерними латками скляна "Грін Плаза" на горсаду, гора землі нагромаджується на залишеному будмайданчику, де повинна була з'явитися льодова "Кальміус Арена" на проспекті Дзержинського, стадіон "Моноліт" біля Путилівського гаю виглядає купою битої цегли.

Фото: Соцмережі

"Завод "Точмаш" теж розбирають помаленьку, а на території ХБК (бавовняно-паперового комбінату в Кіровському райне), судячи з усього, обладнані чи позиції бойовиків, то чи ремонтні майстерні. Автостанція "Трудовська" до цього часу зрешечена осколками. Нікому до цього немає діла, – зазначив донеччанин Юрій Шкіндер. – Все що нинішній "владі" треба – так це металобрухт і переведені в готівку гроші. Все, що вони роблять – це натуральна показуха. Купа будинків без газу і електрики стоїть, а вони гроші на свята та свої "праймеріз" викидають. Краще б кілька трамваїв полагодили – їздять і розсипаються на очах".

Втративши колишній лиск, Донецьк ще намагається хоч якось привести себе в порядок, причому руками самих жителів. Не чекаючи від двірників чудес, донеччани самі наводять лад у себе на подвір'ях та під'їздах, самі забивають дірки від снарядів і засипають ями на дорогах щебенем. "Коли все це закінчиться, тоді всі разом ми наше місто і відновимо вже кардинально", – запевняють донеччани.