Переселенці: "У рідному Донецьку не всі раді нашому поверненню"

Останнім часом переселенці з непідконтрольних Україні територій Донбасу дедалі частіше говорять про намір повернутися додому. Чимало з них просто втомилися. Люди скаржаться на переїзди по знімних квартирах і життя в напівзруйнованих гуртожитках. Вони змушені бігати в управліннях та службах, доводячи, що вони дійсно переселенці. Не всякий витримує огульні звинувачення всіх жителів Донбасу в сепаратизмі, і не кожен готовий виправдовуватися за своїх сусідів, що ходили по "референдумах".

Паніка і відчай переселенців

На початку цього тижня Управління з координації гуманітарних питань ООН у своїй доповіді акцентував увагу на тому, що українська влада заморожують виплати більш ніж 600 тисячам переселенцям із зони військового конфлікту на Донбасі.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Сотні тисяч громадян України живуть в страху, що їх можуть позбавити соціальних виплат. Український уряд наголошує на необхідності боротьби з шахрайством і передбачає, що не всі від загального числа зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб (ВПО) отримали цей статус по праву", – йдеться в доповіді. Крім того, в ООН помітили, що органи влади використовують різні методи для перегляду статусу ВПО. Наприклад, раптові візити додому або опитування свідків, які можуть довести, що переселенці насправді є переселенцями.

Фото: Соцмережі

У підсумку – паніка і відчай у переселенців, для багатьох з яких соцвиплати – єдине джерело існування. "Новина про те, що багатьох переселенців збираються позбавити виплат виявилася як сніг на голову, – нарікає пенсіонерка з Донбасу Христина Нікітіна, яка зараз живе в Харківській області. – У мене всі документи на руках, коли треба – ходжу відзначатися в соцзабез, і все одно постійно переживаю через різні перевірки, про які ходять чутки або розповідають по телевізору. Пенсія моя трохи більше 2000 гривень, ще як переселенка отримую 800 з копійками. Так-сяк, вистачає зводити кінці з кінцями, а що буде, якщо позбавлять статусу переселенця? Тоді все – ні пенсії, ні переселенських".

Їхати пенсіонерці нікуди – її будинок в Донецьку майже повністю зруйнований. А сім'я Віталія Сухорукова боїться, що втратить статус ні за що. "Ми з дружиною живемо в Києві, знімаємо квартиру за 4000 грн, знайшли роботу, – каже донеччанин Віталій Сухоруков. – Щомісяця нам на картки приходять "переселенські" по 440 гривень. Не забагато, але вистачає оплатити комунальні рахунки. А раз на півроку мені доводиться приїжджати до Донецька, щоб відвідати тещу. Вона навідріз відмовилася покидати свій будинок, а ми не можемо нормально жити під постійними бомбардуваннями. Хоча, кожен раз, коли їду в Донецьк, переживаю, що з мене можуть зняти статус переселенця. Раз у раз кажуть про якісь раптові перевірки, мовляв, приходять додому і дивляться – живу я там чи ні. Якщо мене там немає – позбавлять виплати і статусу, а це сильно вдарить по кишені".

Сім'я Коваленків, які жили останній рік в Запоріжжі, вже упакували свої пожитки для повернення до Донецька. "Нам не пощастило. З роботою туго, господар квартири піднімає оренду мало не кожен місяць, – каже Олена Коваленко, молода мама. – З дитиною дуже важко жити тільки на допомогу. У Донецьку є квартира, є друзі, які готові допомогти. Не хочеться їхати туди, де бойовики ходять по вулицях, але іншого виходу у мене немає".

"Хтось зміг адаптуватися, а хтось ні"

Соціологи говорять про те, що останнім часом люди повертаються на Донбас з різних причин, однак найголовніша – відсутність можливості закріпитися на мирній території.

"Знаю кілька сімей, які повернулися на окуповану територію тому, що просто не змогли осісти в інших містах, – розповідає соціолог Єгор Ігнатьєв. – Хтось зміг адаптуватися, хтось – ні. У більшості переселенців збереглися соціальні зв'язки на тій території. І багато переселенців повертаються на окуповану територію. По-перше, там їм не треба знімати житло, а по-друге, сподіваються знайти там постійну роботу. бізнес є бізнес, і навіть в умовах війни завжди знайдуться ті, хто буде надавати якісь послуги , і ті, хто буде ними користуватися. наприклад, у мене є кілька знайомих, які повернулися назад на свої попередні роботи. Один продовжив стоматологічну практику в Донецьку, інший – керівник магазину".

Фото: Соцмережі

Лікарі, вчителі, інженери, комунальні працівники та ін. – для них в Донецьку знайдеться робота, нехай навіть з вельми скромною оплатою. Але переселенці кажуть, що готові повернутися, не дивлячись на середню зарплату в 5000-6000 тисяч рублів (1892-2271 грн за курсом НБУ), яка їх чекає в окупованому місті. "Не треба називати нас зрадниками або перебіжчиками. Раніше треба побувати в нашій шкурі – тікати з-під обстрілу, харчуватися раз на два дні, тому що грошей мало, принижуватися перед роботодавцями або сусідами, – каже донеччанка Юлія Миколайчук. – Не думаю, що мене – лікаря-педіатра – назвуть посібником бойовиків. або мого чоловіка – кардіолога. Так, ми повернулися. у Донецьку, в рідному нашому місті, не всі раді нашого повернення. Вже пішли чутки, що ми будемо вимагати робочі місця краще або ставку побільше. та Бог з вами, дайте спокійно працювати і жити!"

Молодь, яка має можливість працювати в віддаленому від роботодавця доступі, також подумує повернутися. "Живу другий рік в хостелі. У кімнаті 8 осіб. Ніяких перспектив і планів на майбутнє. Я програміст, мені все одно, де знаходиться – були б під рукою комп'ютер та інтернет. У Донецьку я живу на Пролетарці, там майже спокійно, не стріляють. Буду заробляти як раніше, але хоч щось залишиться на нормальне життя", – поділився Ігор Мась.

"Замість житла і роботи запропонували" геморой "з довідками"

Експерти кажуть, що держава не змогла гідно вирішити проблему внутрішніх переселенців. "За два роки тільки збільшувалася кількість проблем у людей, але ніяк не поліпшувалася їх життя. Про що можна говорити, якщо про гуманітарні коридорах для виїзду біженців в 2014 році люди дізнавалися випадково? Я не розумію, чому у брендового магазину є смс-розсилка з акціями та знижками, а у Держслужби з надзвичайних ситуацій не було смс-інформування людей, яким чином можна покинути окуповану територію. Не у всіх же є інтернет, в кінці кінців. Далі – соціальне житло для переселенців – де? Допомога в працевлаштуванні – де? люди втратили будинок і роботу... Невже все, що змогло запропонувати їм держава, це кілька старих гуртожитків і "геморой" з довідками та печатками? Природно, вони плюнуть на все і повернуться додому. Там їм теж не всі раді – мовляв, "відсиджувалися в спокійному місці, поки ми тут під бомбардуванням бігали", але все-таки там будинок і рідня. Так що доля переселенців трагічна в будь-якому випадку, – зазначив військовий експерт Георгій Салманішвілі. – і руху влади в бік обмеження їх прав грає зовсім не на користь цієї влади".