Як живуть переселенці з Донбасу: вокзали, екстремальні умови і тимчасова робота

Жителі "гарячих точок" Донбасу, які масово їдуть у більш безпечні міста, виявилися позбавленими всього. Влада досі не в змозі забезпечити їх нормальним житлом, недосконале законодавство не дає їм можливості отримати статус переселенця і належну державну допомогу. Знайти роботу на новому місці – ще одна нерозв'язна проблема.

"Спимо на дверях. Бачите, двері поклали на стільці", – каже пенсіонерка.

Вже два місяці ось так живе сім'я Мазанових зі Станиці Луганської. Селище, яке за один день втратило цілі вулиці і десятки мирних жителів, як і раніше під вогнем. Повернутися туди Ольга Мазанова і хотіла б, але краще спати на жорстких дверях, ніж взагалі не спати через обстріли.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Болить спина. Погано спати. А куди діватися. Вже хоч снаряди не літають над головою", – говорить Ольга Мазонова.

Найняти машину за тисячу гривень встигли, а от вивезти меблі – ні. У ніч на 20 січня тікали за 80 кілометрів від Станиці – в селище Новоайдар.

З дахом над головою допомогли небайдужі місцеві жителі. Щоправда, в будинку немає води. Мазанові носять її відрами. На підлозі не сплять. Ліжка, хоч і старі, принесли сусіди. Все інше довелося споруджувати власними руками. Бабуся – Ольга Володимирівна – письмовий стіл внукові-школяру змайструвала з ящика.

Але, незважаючи на екстремальні умови, Мазанові не втрачають оптимізму і намагаються просто жити. Ось тільки спогади не відпускають.

"Переживаєш за все. За будинок, за маму", – сказала Тетяна Мазанова, переселенка зі Станиці Луганської.

Ніякої допомоги від держави Мазанові так і не отримали. Статус переселенця їм не належить – виїхали з підконтрольної території. Годує сім'ю бабуся, як пенсіонер, вона отримує продуктові набори гуманітарної допомоги Ріната Ахметова.

"Живемо зараз на одну мою пенсію, чотири людини... Гуманітарку дають – одне спасіння", – додала Ольга Мазанова.

Щоб якось вижити, Тетяна і Валерій разом з комунальниками упорядковують селище. Цю роботу їм надав центр зайнятості, але лише на місяць.

"У Луганську ми всі працювали. Чоловік у мене на дорозі – автодорожник", – сказала Тетяна.

Дорога в Луганськ для таких, як Мазанові, сьогодні закрита. Після тривалого бою в четвер був підірваний останній міст, який зв'язував Станицю Луганську з обласним центром через річку Сіверський Донець.

Будинок сім'ї Мазанових уцілів. Він знаходиться в селищі Стара Кондрашівка, що в Станиці Луганській. Сьогодні це – передова. Місцевих жителів тут можна зустріти дуже рідко. Кажуть, переселенці сюди потихеньку починають повертатися. Тільки от свої будинки вони відновлювати не поспішають. Бояться, що в будь-який момент тут можуть поновитися бойові дії.

Доглядає за будинком сусід Федір. Він серед тих небагатьох, хто залишився в Старій Кондрашівці. Виїхати зі Станиці Луганської для пенсіонера значить – взагалі втратити фінансування.

"Я отримав поранення, у мене ось в город снаряд впав, шибки розбиті. Ось рука зараз німіє. Мені нікуди їхати, я тут отримую пенсію", – поділився Федір, житель Станиці Луганської.

А ось отримати допомогу з інвалідності як чорнобилець Федір поки не може. Причина затримки все та ж – бойові дії. База даних у Станиці Луганській – це робота в ручному режимі.

"Нам не вистачає сервера. Потужного сервера для того, щоб обробляти інформацію", – заявив Юрій Фаустов, в. о. директора Центру соціальних служб для дітей та молоді.

Щоб допомогти людям, гуманітарний штаб Ріната Ахметова за півроку доставив у Станицю Луганську чотири тисячі шістсот п'ятдесят продуктових і двісті дитячих пакетів. І з кожним днем потребують все більше. У людей просто закінчуються запаси їжі і грошей. Саме тому в березні штаб Ахметова збільшив кількість продуктових наборів для переселенців та жителів міст на лінії вогню. На цьому тижні, інспектуючи пункти видачі на місцях, у необхідності нарощувати обсяги надання гуманітарної допомоги в черговий раз переконуються волонтери штабу.

"Бачимо, що це дійсно люди тих пільгових категорій, які повинні отримувати допомогу. Це найбільш вразливі категорії. Людей дійсно багато, потреба дуже велика. І, можливо, ми навіть будемо збільшувати квоту гуманітарної допомоги продуктових наборів на станицю Луганську", – повідомила Євгенія Рзаєва, координатор напрямку "Допомога населенню" Гуманітарного штабу Ріната Ахметова.

Половина населення виїхала зі Станиці Луганської, а це близько семи тисяч осіб – підтримки від держави не отримує. Офіційно вони – не переселенці, бо місто на підконтрольній Україні території і там працює місцева влада.

А ось у Донецькій області цю проблему вже вирішили – статус переселенця людям, які виїхали з прифронтових міст і сіл, надають. І люди можуть отримати виплати – до 800 гривень на місяць. Але на ці гроші без даху над головою прожити неможливо.

Переселенка з Горлівки Тетяна Слупська змушена жити у вагоні на Слов'янському вокзалі вже два місяці. Тимчасовий притулок для Тетяни перетворився на постійний. У туалет жінка ходить на вокзал, душ приймає в ДЕПО.

"Нічого в мене немає. Простирадло одне. Подушку мені дівчинка залишила, поїхала. І простирадло...", – каже Тетяна.

Сьогодні в Україні зареєстровано більше одного мільйона переселенців. Тільки в одній Донецькій області – понад чотириста тисяч. Розселити людей просто нікуди. А після прийняття Закону про особливий порядок на окупованих районах Донбасу і волонтери, і чиновники очікують нову, більш масову хвилю людей, котрі виїхали.

"Знайти десь житло людині, яка абсолютно не знає, куди їй виїхати, дуже складно, і проблема в тому, що у неї немає грошей сплачувати за це житло. Якщо створити єдину програму, то, я думаю, що від цього буде толк", – сказала Наталія Киркач, волонтер.
Коли запрацює програма для переселенців – у Мінсоцполітики сказати поки не можуть. Точно відомо одне – вона існує.

"Дійсно, у нас сьогодні повинна бути затверджена відповідна комплексна програма державної підтримки вимушено переселеним людям. Але сьогодні громадськість і, зокрема, волонтери, з якими ми співпрацюємо в рамках підтримки ВПО, вони вимагають більшої конкретики. Якщо відверто, то саме це стало причиною того, що вона сьогодні в процесі обговорення", – уточнив Віталій Мущинін, заступник міністра соціальної політики України.

Поки програму допрацьовують, переселенці справляються зі своєю бідою самі, ні на кого не сподіваючись. Хоча ні, одна надія у них все таки є.

Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События" на каналі "Україна".