Дорого і марно: Донецьк і Луганськ заполонили ліки-пустушки

Як не стараються бойовики і чиновники окупованих територій Донбасу створити картину процвітання "незалежних республік", у них це не виходить. Глобальні проблеми у всіх сферах життя якщо і вирішуються, то зовсім не на благо людей.

Безкоштовно – лише поговорити

Катастрофічну ситуацію з ліками на окупованих територіях вже визнають самі окупанти. Так, ще влітку "міністр охорони здоров'я ДНР" Віктор Кучковий заявляв, що в "республіці" практично не залишилося антирабічної вакцини (від сказу) і препаратів для лікування онкологічних захворювань. Ліки ВІЛ-інфікованим видають далеко не всім, а "наближеним" до лікарів, звичайні люди на них розраховувати не можуть. Хімічні реактиви, рентген-плівка, витратні матеріали для проведення тестів та лабораторних досліджень – в страшному дефіциті. Дороговартісне медичне обладнання виходить з ладу і ремонтувати його нікому і нічим.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Всупереч бравим запевненням про те, що "медицина в ДНР безкоштовна", донеччани розповідають, що купують медикаменти за свої гроші.

"Мені для процедур потрібні були розчини ліків для крапельниць. На 10-денний курс я виклала майже 2 тисячі рублів. Ампула звичайного мукалтину коштує 55 рублів, а мені треба десять – разом 550 рублів тільки одні ліки. У лікарні нічого цього немає, ми навіть плівку для рентгену в аптеці купували – 160 рублів виклали. Безкоштовно у нас тільки поговорити з іншими хворими біля кабінету лікаря можна!" – В серцях поділилася донеччанка Юлія Возніченко.

Фото: AFP

Або нічого, або алергія

Крім дорожнечі, ліки в Донецьку мають ще одну неприємну властивість – вони частенько відсутні. "Раніше ніколи не було проблем з ліками, – розповідає донецька пенсіонерка Ірина Логвинова. – А зараз навіть якщо гроші є, то ліки доводиться пошукати. Ось мені нещодавно лікар виписав цілий список. В одну аптеку зайшла – немає нічого, що треба. Довелося йти в іншу, там лише одні таблетки. І так кілька годин від аптеки до аптеки, поки все за рецептом не купила".

Варто відзначити, що самі лікарі, піклуючись про своїх пацієнтів, рекомендують купувати українські або імпортні ліки, визнають, що часом, російські таблетки, що заполонили прилавки, далеко неефективні.

"У мене друг – лікар, і коли ми з ним розмовляємо про роботу, він майже плюється від якості російських ліків, – розповідає донеччанин Філіп. – Він каже, що більшість російських препаратів, які зараз поставляється в Донецьк, по факту можуть виявитися плацебо або неякісними. Добре, якщо вони просто не допоможуть, але ж скільки було випадком, коли вони тільки шкодили. Дуже багато алергічних реакцій на прості і нешкідливі препарати".

Ліки усіма правдами і неправдами донеччани везуть з підконтрольних Україні територій. Кажуть, різниця в ціні, якщо перевести за курсом гривні в рублі, – дворазова, а то і більше. Ну і звичайно ефективність – українське і дешевше, і краще.

Для порівняння: противірусний "Амізон" в таблетках в Донецьку продається за 210 рублів (86 грн за курсом Нацбанку), а в українських аптеках він не дорожче 50 гривень. "Декатилен" швейцарського виробництва – майже 800 рублів, (трохи більше 300 грн), а в українських аптеках – від 140 гривень. Відомий "Терафлю" на підконтрольних територіях продається приблизно за 100 гривень, а в донецьких аптеках за цей препарат просять 370 російських рублів (150 грн).

Фото: Соцмережі

Росіяни в аптеках

Як розповіли в одній з донецьких аптек, практично всі ліки, які є в асортименті, доставляються з сусідньої Росії.

"Є навіть українські виробники, але ці ліки до нас також потрапляють з РФ, і відповідно коштують дорожче. До речі, не дивлячись на дорожнечу, українські препарати запитують і купують частіше російських аналогів, – каже фармацевт Тетяна Позднева. – Власне, поставки медикаментів вже добре налагоджені, навіть представники російських виробників вже є і приходять в аптеки, пропонуючи свої препарати. Звичайно, їх менше, ніж до початку бойових дій, але ще рік тому їх не було. З кордоном особливих проблем також немає, єдине, що "закручують гайки" – митні збори постійно підвищують".

За словами співрозмовниці, в Донецьку більшість аптечного бізнесу контролюють самі бойовики. "Є їх власні аптеки – точніше ті, які відкрилися на місці мережевих. Вони ж і оптовими поставками сюди займаються. Що цікаво, ціни в їх аптеках значно нижчі. Не знаю з чим це пов'язано, тут вже можна тільки здогадуватися", – говорить Тетяна.

Студентам дадуть в руки скальпель

Найгірше з медикаментами справа йде в Луганську. Тамтешні жителі з жахом виявили, що в аптеках залишилася незначна кількість інсуліну, антибіотиків, кардіопрепаратов і інших життєво важливих ліків. Про нарковмісні препарати і говорити не доводиться – якщо вони з'являються, то їх настільки мало, що хворі їх не бачать.

Фото: Соцмережі

"У Луганську онкологічні хворі не можуть отримати медичну допомогу через відсутність необхідних медикаментів. В амбулаторному режимі онкохворі не отримують наркотичних препаратів, а відсутність наркозу унеможливлює проведення навіть термінових операцій, не кажучи вже про планові", – обговорюють ситуацію луганські медики. Вони також повідомляють, що в аптеках немає навіть зеленки і активованого вугілля, а фахівці-фармацевти не хочуть йти працювати в аптеки за мізерну зарплату.

"Про що можна говорити, якщо хочуть студентів медінституту відразу після закінчення навчання без інтернатури ставити на операції! Є така божевільна ідея в надрах міністерства, мовляв, фахівців не вистачає, нехай студенти відразу працювати починають. Це жах і вимирання!" – Прокоментував луганчанин Євген Мачуліс.