Економічні моделі: живемо за латиноамериканською, а розвиватися будемо за польською

2 квітня 2014, 12:02

Ряполов Костянтин Ряполов Костянтин

Фахівці пояснили, чому нам не підходять моделі наших сусідів

Будь-яке обговорення перспектив розвитку нашої країни не обходиться без згадки тієї чи іншої економічної моделі, яку нам варто було б втілити у себе. Ось ми і вирішили розібратися, що стоїть за основними економічними моделями світу, яка з них нам ближче і до якої Україні варто було б прагнути. У цьому нам допомогли віце-президент Інституту Горшеніна Олексій Лещенко, президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко та економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь.

Реклама

Ритми румби ПО-УКРАЇНСЬКИ

Так звана латиноамериканська модель заслуговує нашої особливої уваги – хоча б тому, що саме її контури багато фахівців бачать в хаосі українських економічних реалій. "Ми ще кілька років тому вказували, що в політичному і економічному плані Україна все більше стає схожою на латиноамериканські країни", – говорить Олексій Лещенко. Спільне між нами і теплими заокеанськими краями – нещадна експлуатація природних ресурсів і акцент на дешевій робочій силі. Хіба що в нашому випадку дешева робоча сила включає в себе і висококваліфікованих фахівців.

ЗАГАЛЬНЕ. Багато наших бід виявляються не тільки нашими. "У Латинській Америці розвинена олігархія, є величезний розрив у доходах між багатими і бідними, процвітає корупція і тіньова економіка, – стверджує Олександр Охріменко. – Усі спроби щось поміняти ні до чого хорошого не приводили, які б реформи там ні проводилися".

Олігархії, до слова, у цій моделі належить особлива роль. На відміну від звичайної дуже багатої людини – власника заводів, газет, пароплавів – олігарх ростить капіталізацію свого бізнесу, використовуючи або зв'язки у владі, або сам будучи присутнім в ній. Саме влада дає йому можливість отримувати надприбутки. За словами Лещенка, Україна – держава, в якій олігархічні групи контролюють не менше 80 % економіки, визначаючи економічну ситуацію в країні. Очевидно, що це часто-густо призводить до обмеження конкуренції або просто встановлення монополії на ринку, зниження підприємницької активності, а як наслідок – і до низької ефективності економіки, її технологічної та інфраструктурної відсталості. Слідом йде соціальна нерівність, тобто великий розрив між багатими і бідними. Приберіть з цієї картинки олігархат або перетворіть олігархів з вершителів доль мільйонів у звичайних великих підприємців – і наша економічна реальність відразу почне втрачати свій латиноамериканський шарм.

Реклама

ЗРАЗОК. Виникає питання: а як ми взагалі могли "підчепити" отаке облаштування економіки від настільки географічно далеких країн? Нічого дивного, у нас є потужний "заразливий" приклад прямо під боком. Це Росія, економічний розвиток якої теж співвідносять з латиноамериканськими зразками. "У нас чисто російська модель економіки, – стверджує Олександр Охріменко, – але з турецькими елементами, оскільки ми багато в чому копіюємо Туреччину: у веденні бізнесу, у високому ступені доларизації. Навіть депозити в Туреччині теж досить дорогі".

У російської моделі олігархія теж виступає в ролі основи бізнесу, а основний ресурс – нафта і газ. Теоретично у нас еквівалентом цього могло б виступати зерно і продукція гірничо-металургійного комплексу. При цьому заробляти на продажі високих технологій, як стверджує Охрименко, не виходить ні у нас, ні у Росії.

НЕ РОСІЯ. Втім, Олександр Жолудь відзначає і відмінності між російськими та латиноамериканськими реаліями. За океаном олігархат таки не настільки спаяний з владою. До того ж, російська економіка в останні роки все більше переходить на рейки державного капіталізму.

Ключова ж відмінність наших варіацій на латиноамериканські теми від російських полягає у відсутності у нас тих самих величезних природних багатств. Це ж прямо чи опосередковано позначається на всіх сторонах життя. "Ми дуже відрізняємося від російської моделі тим, що завдяки наявності вуглеводнів в сусідній країні навіть при неефективній економіці можуть підтримувати відносно високі соцстандарти, – говорить Олексій Лещенко. – Тому ця держава може дозволити собі навіть автократію, тобто необмежене повновладдя однієї людини в державі". А от намагатися впроваджувати автократію там, де немає такої бази для соціальних стандартів, не варто. Можливо, колишнє керівництво України саме в цьому і помилилося, коли копіювало російські моделі.

ЗАМОРСЬКИЙ ЛІБЕРАЛІЗМ: свобода, конкуренція і нерівність

Реклама

Найяскравіший, великий і потужний представник ліберальної моделі економіки – США (цю модель так часто і називають – американська). Власне, років сто тому американська економіка являла собою мало не найчистіше втілення ліберальних ідей. Як відомо, ідеал економічного лібералізму – вільне приватне підприємництво при повному невтручанні держави в економіку. Хіба що Велика депресія змусила державу взяти на себе деякі регулюючі функції, так само як і кожна велика криза змушувала до того чи іншого ущемлення ліберальних ідеалів.

ГОЛОВНЕ – ІДЕЯ. Ліберальність виражається в заохоченні підприємницької активності і підтримці високого рівня конкуренції. Підприємництво заохочують не лише ліберальним законодавством і "зараженістю" народних мас ідеєю особистого успіху, але й доступністю кредитних ресурсів. Якщо у жителя США є працездатна ідея бізнесу, то добути гроші під неї – не проблема, тому нових підприємств, особливо невеликих, тут з'являється незліченна безліч. А якщо ідея ще й з перспективою "доростання" до великого бізнесу, то до послуг її власника виявляються і розвинені фінансові ринки, і ціла армія бажаючих вкластися в її реалізацію. Як результат – саме в США найчастіше стрімко розквітають інноваційні бізнеси, які набувають світового масштабу. Та й увесь інший бізнес повинен триматися в конкурентному тонусі, швидко впроваджуючи технологічні та управлінські новинки.

З приводу бідності інших американці особливо не засмучені – цій моделі економіки в принципі притаманна відсутність комплексів з приводу майнового розшарування. Тим більше завдяки розвиненій економіці навіть найбіднішим групам населення вдається за допомогою пільг і субсидій створити прийнятний рівень життя.

ХТО СХОЖИЙ. Серед багатьох країн багато в чому схожу систему має Канада, економіка якої переплетена з американською. З нашої сторони Атлантики найбільш близька до американської британська система економіки: вона куди більш ліберальна у порівнянні з іншими країнами континентальної Європи, але в порівнянні з економікою США більш орієнтована соціально.

Основні риси американської моделі економіки

  • Заохочення вільного підприємництва (ліберальні закони, доступність фінансових ресурсів і розвиненість інфраструктури, ідеологія успіху і "американської мрії ").
  • Турбота про збереження жорсткої конкуренції.
  • Мінімум інструментів для впливу держави на економік, незначна частка державних витрат.
  • Значне майнове розшарування, соціальна прірва між найбагатшими і найбіднішими, відсутність мети домогтися соціальної рівності.
Реклама

Соціальна економіка ЄВРОПИ

На формування сучасної західноєвропейської моделі вплинуло кілька факторів. По-перше, позначилося те, що економіки більшості країн континентальної Європи були в тій чи іншій мірі зруйновані війною, а їх відновлення відбувалося за щедрої американської фінансової, організаційної та технологічної допомоги (за так званим "Планом Маршалла"). В результаті провідні європейські галузі були не просто відновлені, а й модернізовані в стислі терміни, а самі ці країни позбулися зовнішніх боргів. Це заклало основу для подальшого економічного зростання та підвищення життєвого рівня. Другим фактором стало посилення позицій лівих політичних сил і практика формування різних демократичних коаліцій за участю прихильників ідей соціальної рівності. Як результат – з'явилися досить розвинені та високоефективні економіки з відносно високою роллю держави і великими витратами на соціальні потреби.

У деяких західноєвропейських країнах на кшталт Франції та Італії існує розвинена система держрегулювання. У Франції, наприклад, з 1947 року практикують до болю знайомі нам п'ятирічні плани розвитку. У деяких європейських країнах вплив держави менш виражений, але він все одно набагато більш помітний, ніж в США.

В тренді
Українців попередили про нову аферу в Мережі: шахраї крадуть з картки всі гроші

Для західноєвропейської моделі характерно і прагнення до згладжування майнової нерівності. Найбільше це помітно у шведській моделі, де за допомогою податків та інших механізмів відбувається перерозподіл національного доходу на користь найменш забезпечених верств населення. Частка державних витрат перевищує 50 % ВВП (для порівняння, в США – близько 30 %), основна частина яких спрямовується на соціальні потреби.

Основні риси німецької моделі економіки

  • Високий рівень державного регулювання економіки.
  • Використання механізмів прогнозування і планування.
  • Прагнення до згладжування майнових і соціальних відмінностей.
  • Великі витрати на підтримання високих соціальних стандартів.

Агресивна динаміка АЗІЇ

Першими азіатську модель економіки у всій красі явила Японія: майже миттєвий перехід від відсталої провінційної країни до світового експортера високотехнологічної продукції не даремно назвали японським дивом.

Перша характерна риса азіатських економік – значна роль держави в економічному розвитку. Друга – основоположна роль великих фінансово-промислових холдингів. Вони – це щось подібне до центрів групування численних середніх і малих підприємств.

Економіки цього типу мають яскраво виражену орієнтацію на експорт. При цьому висока конкурентоспроможність забезпечується невисокою вартістю робочої сили, часто – штучно заниженим курсом нацвалюти. Як правило, усвідомлено витримується лінія на відставання зростання добробуту населення від економічного зростання. Іншими словами, людям недоплачують у порівнянні з тим, скільки насправді коштує їх робота. Це дозволяє значну частину коштів відправляти не на внутрішнє споживання, а на розвиток виробництва і посилення конкурентоспроможності на зовнішніх ринках.

Але в азіатській моделі є й відмінності. У Японії держава всіляко стимулює внутрішню інвестиційну та підприємницьку активність. А ось більш молоді економіки "азіатських тигрів" прагнуть створити максимально сприятливі умови для зовнішніх інвесторів і залучити іноземні компанії.

У Японії бізнес багато в чому будується на традиційних цінностях – із заохоченням вірності компанії і без "випинання" майнової нерівності. Мета розбагатіти тут ніколи не декларувалася як основна. У цьому плані більш молоді азіатські економіки ближче за духом до американської.

Основні риси японської моделі економіки

  • Значний вплив держави на економіку.
  • Довготривале планування економічного розвитку, державні програми.
  • Патерналізм, культивація відданості компанії, згладжування майнових відмінностей між працівниками різних рівнів.
  • Орієнтація на експорт, відставання рівня життя від зростання економіки.

Підемо шляхом Балтики та Польщі

Ех, добре було б: вибрав економічну модель за смаком, прийняв вольове рішення – і бадьоро на неї перейшов. На жаль, взяти і "перестрибнути" на іншу модель нереально. "Візьмемо, наприклад, Німеччину, – говорить Олександр Охріменко. – Там добре, але є одна особливість – люди дисципліновано платять податки". За словами економіста, сьогодні ніякими силами змусити українців платити всі податки нереально. Менталітет, однак!

З корупцією поки справи йдуть так само. "Західноєвропейські міністри їздять на дешевих машинах або велосипедах не з власної волі, а тому, що іншого громадськість не зрозуміє, – стверджує Охрименко. – А в Україні людину оцінюють по її машині. І якщо чиновник їздить на метро, ви відчуваєте, що з ним говорити нема про що – він серйозних рішень не приймає".

Гаразд, припустимо, економіст занадто суворий до наших співгромадян, тим більше що все-таки є й ті, хто чесно працює, і ті, хто платить податки, а інших, уявімо собі, вдасться перевиховати. Так що, відразу вийде перетворити Україну в Швецію? На жаль, і тут економісти раді зіпсувати настрій. "Ті, хто дає в приклад шведську модель, не враховують важливої обставини, – каже Олександр Жолудь. – Швеція на той час, коли переходила до так званого реального соціалізму, була істотно багатшою, ніж нинішня Україна". Можливість введення високих соцстандартів потрібно заробити створенням багатої економіки, а спроби згладити соціальну нерівність в бідній країні приведуть тільки до відсутності економічного зростання і загальній рівності в бідності.

"Ми, швидше за все, будемо розвиватися приблизно так само, як в останні кілька років розвивалися країни Балтії та Польща, – говорить Олександр Жолудь. – Основна робота у них відбувалася на внутрішньому ринку в зв'язці з великим ринком ЄС, використовувалися запозичення для внутрішньої модернізації". Економіка України вже сьогодні дуже відкрита зовнішньому світу, у країни великий досвід і потенціал роботи на експорт, який гріх не використовувати.

Так що фахівці вважають, що нашою перспективною моделлю буде щось середнє між звичною нам експортно-орієнтованою економікою та польським досвідом.

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Читайте Segodnya.ua у Google News

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...
Хочеш бути в курсі останніх подій?
Підпишись на повідомлення. Показуємо тільки термінові і важливі новини.
Хочу бути в курсі
Я ще подумаю
Будь ласка, зніміть блокування повідомлень в браузері!

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти