Українці тікають від війни

Тисячі українців використовують будь-яку можливість, щоб вберегти рідних і близьких. У тому числі еміграцію.

Усіма справами українських переселенців у Польщі відає міністерство внутрішніх справ. При цьому нашим громадянам навіть не доводиться їхати в столицю Польщі для того, щоб вирішити питання, пов'язані з документами, легалізацією проживання або навчанням. Все вирішується на місці, в курортному містечку Рибалки. Це за 200 км від Варшави.

Сюди, в санаторій, розташований практично в заповідній зоні, наші співвітчизники потрапили в середині січня. Після обстрілів і постійного страху вдома, на Донбасі, тут – спокій, тиша, психологічна реабілітація.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Всі переселенці, їх тут 176 осіб, – етнічні поляки. У Польщі їхньою долею перейнялися на державному рівні. Підготовка до виїзду проходила в повній секретності – організатори боялися провокацій. Із Харкова відлітали на польських військових літаках. Буквально наступного дня в російських ЗМІ з'явилася інформація про цей переліт.

"Що з території України, із Харкова, вилетіли до Польщі 5 військових літаків. На борту були спецназівці республіки Польща, які були в зоні бойових дій – спецназівці, військові. Відчули себе такими спецназівцями, наші діти виявилися найманцями – таке, сміх крізь сльози, можна так сказати", – каже переселенка з Луганська Тетяна Соколова.

Тут вони все більше посміхаються. Тетяна приїхала в Польщу разом із чоловіком і двома дітьми. Переселенці активно вивчають польську мову. Без неї складно продовжити навчання й отримати роботу.

"З роботою у нас – роботи тут дуже багато, тут тільки бери і працюй. Я водій і газоелектрозварник, і ця спеціальність затребувана, і та дуже затребувана", – говорить переселенець із Луганська Андрій Соколов.

Для Володимира з Авдіївки тема працевлаштування зараз важлива не стільки для заробітку, – тут вони забезпечені всім, скільки для самореалізації.

"Всього вистачає, одного тільки не вистачає, я вже не можу без роботи, мені вже набридло. Я працював до самого останнього моменту, працював на великому заводі", – розповідає переселенець з Авдіївки Володимир.

Після запитання: "Чи збираєтеся повертатися?", Володимир важко стримує емоції.

"Тим більше, мені нікуди повертатися. – Що, будинок розбомбили? – Вчора побачив, влучив снаряд у мій будинок", – зазначив переселенець із Авдіївки Володимир.

Що з їхнім будинком, Анжеліка й Олександр не знають. Вони жили за п'ять кілометрів від донецького аеропорту. Поїхали ще у травні.

"Щоразу, коли я телефоную сусідці, вона говорить: я не можу до вашого дому дійти, я весь час сиджу в підвалі", – говорить переселенка із Донецька Анжеліка Кубатіна.

Анжеліка, Олександр та їхні троє дітей, покинувши будинок, жили і в Київській області, і в Західній Україні. Найбільше їх вразив Львів.

"Та взагалі, ось коли ти проходиш вулицями Львова і говориш російською мовою, на тебе взагалі ніхто не звертає уваги. Там немає такого дикунського ставлення, немає. Ніяких там немає взагалі бендерівців, ніхто з автоматами там не бігає, там нормальне ставлення, там приносили люди молоко, сир, яйця, допомагали, чим могли", – каже переселенка із Донецька Анжеліка Кубатіна.

Польща для них, як і для багатьох тут, стала вікном у Європу. До військових подій більшість переселенців за кордоном не бували. І з тими, хто залишився на Донбасі, розмовляти їм все складніше.

"Я в Польщі, тому що у мене коріння польські. Я відчуваю себе полячкою, створили таку програму – я сюди потрапила. А ви – Путіна гукали. Що ж він вам не йде і не допомагає, так званим росіянам? А він, навпаки, приніс розруху", – говорить переселенка.

Наші переселенці пробудуть у Польщі мінімум півроку. І будуть забезпечені житлом, харчуванням, кишеньковими витратами. На кожного – 200 злотих на місяць. Це приблизно тисяча гривень. За цей час вони повинні оволодіти мовою, влаштуватися на роботу. Залишаться чи повернуться назад – однозначно не відповів ніхто.

"Мой Луганск дорогой, ты прости. Не с тобой. От войны я детишек спасала. Принял ты смертный бой. Мне в миру – непокой. Как люблю я тебя – и не знала", – читає вірш переселенка з Луганська Тетяна Соколова.

Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційно-аналітичної програми "События недели" на каналі "Україна" за 01.02.2015 19:00.