План Маршалла для України

Стан головних світових ринків є індикатором здоров’я глобальної економіки. Цей рівень здоров’я дозволяє оцінювати перспективи економічного розвитку України. На жаль, впродовж останніх місяців новини глобальних ринків – невтішні для нашої країни. Один із ключових світових фондових ринків – китайський, продовжує падіння. На додачу до спалених у 2015-му $4 млрд капіталізації,  цього року азійські гроші втратили ще кілька трильйонів доларів.‎

За розрахунками ринкових аналітиків, очікується подальше падіння азійських фондових ринків на 15-20%, європейських – на 10-15%, США – 5%. Це означатиме брак глобальних інвестицій, зменшення темпів розвитку світової економіки, зниження обсягів попиту і споживання у світі. Такі події спричинять поглиблення негативних для нас цінових коливань на товарно-сировинних ринках, які є визначальними для українського експорту. Основні наші експортні товарні позиції і надалі знаходитимуться у низьких цінових трендах при попиті, що зменшується. Зможуть вижити і виживуть найбільш ефективні, модернізовані економіки, галузі та підприємства.

Останні прогнози щодо розвитку світової економіки на 2016-й свідчать про нові потенційні ризики для і так кволої української економіки. Побоювання вселяють опубліковані лютневі дані щодо найгіршого з 2009 року обвалу китайського експорту, а також глобальне скорочення імпорту і експорту в лютому поточного року. У доларовому еквівалентів експорт з Китаю у лютому 2016-го знизився на 25,4% порівняно із лютим 2015-го, і на 11,2%, порівняно з січнем 2016-го. Імпорт впав на 13,8% в порівнянні з лютим 2015.

Враховуючи це, а також сповільнення росту економіки США та Німеччини, МВФ вже в квітні може знизити прогноз річного світового зростання з 3.4% до рівня 3%.

Кілька головних висновків зі стану глобальної економіки з огляду на економічну ситуацію в Україні. Інвестицій і, власне, просто відносно вільних фінансових ресурсів для нас у світі буде обмаль. Світові гравці шукатимуть тихі гавані і лататимуть власні  пробоїни, замість пошуку нових пригод на непрогнозованих ринках, на кшталт України. Треба бути світовими, що стратегічні партнери не дадуть нам утонути, але обмежаться лише рятівним жилетом. Далі доведеться діяти за відомим принципом про допомогу потопаючому.

Тож маємо розраховувати здебільшого на власні сили. Україні потрібна власна економічна доктрина, що враховує тенденції світової економічної кризи та її рецидиви в Україні. Треба діяти швидко і жорстко, адже бездарно вже втрачено кілька важливих років. На подальші втрати немає ані людських, ані фінансових, ані часових ресурсів.

Український ВВП лише за 2015 рік впав більш, ніж на 10%. Наразі кардинального перелому не відбулося. Ми не досягли дна і не зупинили падіння. Такий стан економіки потребує від нового Уряду швидких, осмислених кроків.

1. 1.      Домогтися нового Плану Маршалла для України

Навіть за умови дефіциту інвестиційних коштів треба продовжувати діалог із західними партнерами. Можна знайти аргументи, аби ЄС разом зі США, Канадою та міжнародними фінансовими організаціями погодилися на новий "План Маршалла" для України. Ці кошти мають іти виключно на розвиток економічних проектів та бізнесу, а не на підтримку курсу гривні,  золотовалютних резервів чи фінансування дефіциту бюджету.

Розмір інвестпакету для "Плану Маршалла" має становити щонайменше $80 млрд (з огляду на масштаби України, потрібно $150 млрд). Це кошти для інвестицій у проекти виробничої, технологічної та інфраструктурної модернізації. Принциповий момент – жорсткий фінансовий контроль проектів з боку донорів.

2. Лібералізувати податкову систему

В Україні треба знизити податкове навантаження з 50% від ‎ВВП до 30-35%, що відкриє бізнесу можливості розвитку. Необхідно зменшити сумарні податки на фонд зарплати з 47% до 30-35%. Через два роки довести цей показник до 20%. Платити податок на прибуток треба тільки при виплаті дивідендів чи розподілі прибутку. Звільнити оподаткування прибутку, спрямованого на рефінансування. Знищити корупційні схеми на митниці та в оподаткуванні – так звані "податкові ями", "майданчики" та "конвертаційні центри".

3. Фінансувати локальні інфраструктурні проекти

Економіка потребує "свіжої крові". Одним з варіантів її пожвавлення є запуск стратегічних програм модернізації інфраструктури – інженерних мереж, доріг, об’єктів портової та річкової логістики,  будівництво технопарків, впровадження проектів з енергозбереження.

Потрібні проекти із високим рівнем локалізації (від 75%). Підприємства, які здатні забезпечити високу локалізацію виробництва і експортні перспективи, повинні отримати доступ до пільгового кредитування, фінансової підтримки через лізингові програми, програм держгарантій із залученням проектного фінансування.

4. Підтримати АПК. Відкрити ринок землі.

Особливу увагу звернути на розвиток агросектору. Уряд має запропонувати програми підтримки галузі, яка наразі тримає усю національну економіку, забезпечивши торік 38% валютної виручки та 12% ВВП.

Першочергово треба підтримати приватний сектор і дрібні фермерські господарства, які виробляють 45% валової продукції АПК. Держава повинна фінансувати громадян – власників землі, стимулюючи їх до створення сімейних ферм і малих фермерських господарств. Важлива умова – довгострокове і пільгове кредитування малих і середніх сімейних господарств.

Потрібно зробити найважливіший крок – відкрити повноцінний ринок землі. Це – близько $ 100 млрд надходжень в економіку за 4-5 років. Випустити земельні бонди на державну землю та розмістити їх на фінансових ринках. Залучені кошти спрямувати на розвиток економіки.

5. Здійснити тотальне роздержавлення

Із 3374 ДП держава потребує для власних потреб лише десяток чи кілька десятків. Їх утримання завдає колосальних збитків державі та стимулює корупцію. Усі непрацюючі компанії треба ліквідувати, а решту – приватизувати. Великі компанії, що представляють інтерес для стратегічних інвесторів продати на відкритих конкурсах. Інші продавати за спрощеною процедурою. У тих, що залишаться державними забезпечити європейську систему корпоративного управління.

6. Відродити довіру до фінансового сектору

За останні два роки ліквідовано більше 60 банків. Загальна сума претензій до неплатоспроможних банків – 133 млрд гривень. У громадян на руках близько $80 млрд. Це майже удвічі більше зовнішнього боргу сектору державного управління. Щоб їх залучити, необхідно створити умови для легалізації та детінізації цих коштів. Потрібно збільшити фінансування Фонду гарантування вкладів, скасувати оподаткування банківських депозитів. Банкам і бізнесу надати можливості реструктуризації кредитних зобов’язань на 5-7 років із справедливим розподілом втрат між банком і кредитором. Держава має надати компенсаційні інструменти. Усе це загальмує "банкопад", який нищить паростки бізнесу у країні разом із робочими місцями. ‎

7. Стимулювати інтелектуальну економіку, насамперед IТ – індустрію

Українська ІТ-індустрія забезпечує майже 2% ВВП, а за оцінками експертів до 2020 року – близько 6%. Галузь щорічно генерує нові робочі місця з європейськими рівнем оплати. При цьому вона незалежна від імпорту і не вимагає у держави особливих умов. Їй не треба заважати, аби вона забезпечить набрала державної бюджетної ваги.

P.S.

Це – стартові ключові кроки, необхідні для запуску розбалансованої української економіки. Цей етап пройшли усі країни, що рухалися від планової та перехідної моделі до ринкової. Саме за цими кроками можна швидко оцінити справжню готовність будь-якого уряду до реформ. Власне, вже очевидно, що чинний уряд не прагне докорінно реформувати економіку держави за європейськими лекалами, аби забезпечити її зростання. Адже там не зробили жодного кроку, аби вийти із безнадійного глухого кута. Тому уряд має бути інший.