Хотілося б реактивніше, або Лоукост у цивілізацію

Я не дуже люблю фразу: "А я ж казав…". Проте цього разу доведеться її повторити. Не тому, що я сноб, чи зверхньо ставлюсь до суспільства. І не тому, що записав себе у якісь пророки.

Але… Я ж казав, що в Україні поступово буде відновлено регіональні аеропорти і до десятка основних великих пасажирських летовищ, що функціонують, додадуться відновлені у інших містах.

Чернігів, Полтава, Кривий Ріг, Тернопіль… Європейські лоукстери вишикувалися в чергу, щоб здійснювати рейси вглиб України. Та й українцям з цього суцільна користь: не треба їхати де-інде, якщо бажаєш здійснити подорож до Європи.

Деоккупация юга страны – как украинские военные отвоевывают территории

Запрет на передвижение по стране для военнообязанных – все детали

Ракетные удары по мирным украинским городам - июль 2022

Ядерный терроризм россии

Звісно, десь питання вже вирішені, десь вони в тестовому режимі. Але це все одно ліпше, аніж споглядати напівзруйновані летовища, та ностальгічно пускати сльозу, згадуючи, як колись при СРСР із кожного обласного центру чи навіть райцентру літали дешево куди завгодно.

Годі вже з тим "совєцьким союзом"! Нема його давно, і, дякувати Богові, не буде! Але це не означає, що відновлення аеропортів не потрібне. Звісно, не в райцентрах, як це було раніше, але у обласних центрах – потрібно!

Для тих, хто не може вгамуватися, просто скажу, що утримання аеропорту на балансі громади (а саме таке фінансування передбачається) – то немалий кошт. І деякі області у майбутньому зможуть собі дозволити відновлення аеропортів, а деяким доведеться відмовитися. Адже існують і більш нагальні проблеми: дороги, соціальна сфера, освітня інфраструктура. До того ж є така логічна річ, як доцільність. Якщо, наприклад, між обласними центрами відстань сягає в межах 300 кілометрів, то, напевно, доцільніше згуртувати кошти та відновити один аеропорт на дві, а то й три області.

Повторюся: європейським аіаперевізникам вигідно, щоб в Україні функціонувало якомога більше регіональних аеропортів. І це вигідно не лише авіаперевізникам. Не забувайте, друзі, що Європа – то на 90% прагматична геополітична структура. І там чітко розуміють: розвинена інфраструктура – то збільшення потоку туристів. Більше туристів – більше прибутку, більше прибутку – більші надходження до бюджету, більше бюджету – якісніша інфраструктура та сервіс. Коло замикається.

Але ж і українцям вигідно. Як я вже згадував вище: сьогодні мандрівка до Європи стала більш доступною. І багатьох стримує лише дві умови – або треба їхати до аеропорту, з якого є рейси лоукост до Європи, або ж трястися у автобусі понад добу до самого ЄС.

Проте, як завжди, є ложка дьогтю. У даному випадку це навіть не бюрократія, яка заважає швидкому відновленню регіональних аеропортів. І це не кадрове питання, де взяти фахівців для цих аеропортів (хоча і тут є проблема, про яку я неодноразово казав). Наразі – це відсутність закону про аеропорти.

Так. Я знову про наболіле. В Україні досі немає закону про аеропорти. Тобто українського закону, прийнятого за часів незалежності. Є закон тої ж таки УРСР та сила силенна підзаконних актів, завдяки чому і функціонують сьогодні українські летовища. Нагадаю, що такий законопроект розроблено. Його просто необхідно доопрацювати. Звісно, наразі у Верховної Ради є чимало інших надважливих законопроектів. Але ж і закон про аеропорти – не менш важливий за поправки до бюджету.

Більше того, з розвитком новітніх технологій та безпілотної авіації доведеться фундаментально переглядати не лише польотні правила, безпекові аспекти, а й враховувати ситуаційні моменти. Окрім того, необхідно буде кардинально підходити і до питання менеджменту та кадрів, задіяних в обслуговування аеропортів. Адже час, коли одна людина виконувала лише одне завдання – минув. Сьогодення вимагає від фахівців обізнаності у високих технологіях. І авіація – це першочергова галузь, де це має працювати.

Тому, на мою думку, розробка та прийняття закону про аеропорти, особливо на тлі того, що кількість авіарейсів з України збільшується в геометричній прогресії – вже не те, що на часі, а конче необхідна.

Що ж стосовно відновлення та розвитку регіональних аеропортів, про що я говорив на початку, то цей напрямок має бути прописаний основним в законі про аеропорти. Не просто як вектор, а ґрунтовно виписаний, змодельований. Однозначно: наявність такого закону в Україні призвело б до впорядкування стосунків з авіаперевізниками. По-перше, було б більше порядку  у галузі. Адже не було б практики постійної зміни підзаконних актів, якими керуються аеропорти, коли кожен новий очільник міністерства, авіаслужби чи аеропорту висуває свої пропозиції. Ну наприклад, щодо тарифного збору, ведення господарської діяльності, виділення землі, споруд, тощо. А закон, який, я наголошую, давно мав би бути прийнятий в Україні, має вищу силу. І саме він би регламентував діяльність.

Україні потрібен модерновий закон, що відповідає світовим стандартам, зокрема ЄС. Проте є ряд жорстких пунктів, що мають бути прописані. По-перше – це чітке регламентування роботи аеропортів по залученню інвестицій, у тому числі закордонних, та прописати гарантії для інвесторів.

По-друге – чітке врегулювання стосунків аеропортів із авіакомпаніями, щоб уникнути в подальшому всіляких скандалів, тим більше міжнародних. Зокрема має бути чітко регламентовано ознаки лоукостера та стандартного авіаперевізника та регламентовано відмінність у наданні ними послуг, реєстрації і так далі. Це вже потрібно для захисту в першу чергу пасажирів – при збереженні якості та безпеки перельоту, регламентується ціна на авіаперевезення та перелік послуг за цю ціну.

Це не означає, що нічого в державі не робиться корисного. Є багато позитивних змін. Але Закон про аеропорти – це один із основних законів, за якими цивілізовані країни оцінюють рівень розвитку України.