Жителі "сірої зони" Донбасу туляться в розбитих будинках і думають, як вижити

Весь тиждень жителі прифронтових населених пунктів здригалися від залпів артилерії. Село Карлівка розташоване на передовій – поблизу Пісків. Півтора року тому село почали масово залишати мирні жителі. Ті, хто залишилися, – туляться в розбитих будинках і думають про одне: як вижити.

Село Карлівка знаходиться за 20-ть кілометрів від Донецька. Мирні жителі саме цього населеного пункту в травні 2014-го року вперше почули – що таке перестрілка. Потім було воєнне літо, і зараз тут досі майже немає людей.

Вулиця Калініна – майже на передовій. Повертатися сюди люди не ризикують. Під час запеклих боїв влітку минулого року градом зруйнувало будинок Ольги Прошко.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Тут все нагадує про страшний день, коли від прямого попадання в будинок згоріло все.

"Все згоріло. І меблі, і телевізор, і техніка, і одяг, і взуття, і ложки, і вилки. Все, що було", – говорить Ольга Прошко, мешканка Карлівки.

Але з Карлівки Ольга не поїхала – зараз знімає кімнату неподалік. Будинок її батьків теж ледь не згорів від масивного обстрілу.

Чотири снаряди потрапили у двір і підвал сім'ї Яблоновських. На щастя, в той день пенсіонерів вдома не було. Коли повернулися, не повірили своїм очам. Їхнє житло, посічене осколками, залишилося без даху, вікон і дверей.

"Жахливо, страшнішого нічого не було в житті. Якщо у двір не можна зайти", – говорить зі сльозами на очах Людвіга Яблоновська, мешканка Карлівки.

Податися Яблоновським нікуди, тому доводитися ремонтувати будинок. На латання дірок пішли всі заощадження.

"На похорон, крім того, позичали багато. Родичі допомогли. Що ця війна дала нам? Нічого. Скільки людей постраждало, молоді", – сказав Василь Яблоновський, житель Карлівки.

Людвіга Володимирівна і Василь Костянтинович пліч-о-пліч йдуть по життю вже шістдесят один рік. Кажуть, саме кохання і терпіння допомогли їм подолати всі жахи.

"Треба смиренність. Обов'язково. Як пишуть в Біблії, підкорятися треба один одному", – сказала Людвіга Яблоновська, мешканка Карлівки.

Вони зустрілися, коли Василь Костянтинович працював трактористом, а Людвіга Володимирівна – бригадиром у колгоспі. Жили щасливо. А ось старість зустрічають з безгрошів'ям. Рятує урожай з городу і домашня птиця.

За рік бойових дій у Карлівці постраждав майже кожен будинок. Сім'я Степаненків живе на пенсію сина-інваліда. Відновити будинок, який минулого літа розбили і пограбували, поки не вдалося.

"Все зруйноване було, вікна побиті, снаряди лежали. Бомби кидали, будинки горіли. Стояли без дахів, без вікон", – розповідає Тетяна Степанченко, мешканка Карлівки.

У Тетяни і Руслана – троє дітей. Вони познайомилися в інтернаті для глухих. Помилка лікарів призвела до інвалідності первістка.

За 22 роки життя Валера жодного разу не залишав свого двору. Сім'я не має коштів, щоб показати дитині світ. І так ледве зводять кінці з кінцями. Пельмені на столі – це свято. М'ясо – делікатес.

"Ми Валері нічого не купуємо. З одягу – спасибі людям, що дають нам речі", – сказала Тетяна Степанченко, мешканка Карлівки.

Але для хлопця головне – щоб з рідними нічого не трапилося.

"Коли стріляють, за всіх переживаєш, щоб інших не зачепило, особливо, за своїх рідних. Головне, щоб з голоду не вмерти і щоб було все нормально", – додав Валерій Степаненко, житель Карлівки.

Єдина розвага для Валери – телевізор. Пам'ятає, як вперше на екрані показали донецький стадіон "Донбас Арена". Побачити його на власні очі – заповітне бажання хлопця.

Її називають Ареною милосердя – сюди привозять гуманітарну допомогу Ріната Ахметова. І розвозять по пунктах видачі на непідконтрольній території Донбасу. Волонтери мобільних бригад Штабу Ахметова працюють по обидві сторони лінії зіткнення. Вони побували майже в двохстах населених пунктах Донецької області. Цього разу чотириста наборів виживання привезли для жителів Карлівки та сусідньої Галицинівка.

"Велике Рінату Ахметову спасибі. Здоров'я йому, всіх благ. Якби не він, не його допомога, у нас, Донецьк, напевно, всі люди з голоду померли б. Це сто відсотків. Тому що люди у нас жебраки", – сказала Любов Бахал, мешканка Карлівки.

Допомогу в селища "сірої зони" розвозять бригади мобільної видачі вже півроку. Мар'їнський район став 8-м на підконтрольній території.

"Дуже все сіре, дуже все зруйноване. Немає живих людей на більшості територій. Будинки стоять занедбані", – зазначила Юлія Малахова, керівник проекту "Мобільні видачі. Мирні території".

Гуманітарний штаб привозить продукти в найвіддаленіші населені пункти, де немає можливості відкрити стаціонарний пункт видачі. За півроку "мобільні" волонтери роздали шістьдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок три набори виживання.

"Ці люди знаходяться ... Для таких людей єдина можливість вижити", – сказала Римма Філь, координатор Гуманітарного штабу Ріната Ахметова.

Допомогу Ріната Ахметова отримали і сім'ї Степаненків та Яблоновських. Тепер вони знають, як переживуть зиму.

"Це наш земляк. У Донецьку народився, в Донецьку виріс. Леонідовичу спасибі, дай Бог, щоб таких людей було більше, щоб допомагали бідним людям на старості років", – сказала Людвіга Яблоновська, мешканка Карлівки.

"Спасибі вам, за те, що ви нам допомагаєте. Великого вам здоров'я. Будьте здорові і щасливі", – подякував Василь Яблоновський, житель Карлівки.

Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События недели" на каналі "Україна".