Про наглядові ради в українських держструктурах сьогодні не говорить тільки ледачий. Пересічні українці дивуються, за що "спостерігачі" отримують свої високі зарплати, які обчислюються п'ятизначними сумами в місяць, але при цьому незрозуміло, як оцінюється ефективність їх роботи.
Сайт "Сегодня" відповідає на вісім головних питань про діяльність наглядових рад в Україні та за кордоном.
Наші експерти: глава Секретаріату ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський, колишній член наглядової ради однієї з великих держструктур економіст Олег Пендзин і президент Українського аналітичного центру Олександр Охрименко.
Що таке наглядові ради і навіщо вони потрібні?
Створення Наглядових рад – світова практика у всіх акціонерних товариствах: як приватних, так і державних. Коли компанією керують менеджери, які не є її власниками, це породжує ризики, що компанією керуватимуть неефективно. Для державних АТ, перш за все йдеться про природні монополії (для України це, наприклад, "Нафтогаз", "Укрзалізниця", "Укрпошта"), додаються корупційні ризики і ризики втручання в управління компанією з боку політиків і чиновників. Тому і створюють незалежні наглядові ради, які контролюють діяльність топ-менеджменту там, де існує конфлікт інтересів між власниками і менеджерами. Перші хочуть отримати побільше прибуток, другі – побільше мати для себе особисто, часом на шкоду компанії, в якій вони є найманими працівниками.
В яких українських найбільших держструктурах створені наглядові ради?
У всіх держбанках (їх чотири), а також в ряді держкомпаній. Це "Нафтогаз", "Укрзалізниця", "Укрпошта", "Магістральні трубопроводи України", "Укренерго", "Укргідроенерго", "Укрнафта", "Адміністрація морських портів України", аеропорт "Бориспіль". Загальноприйняті правила: кількість членів наглядової ради має бути непарною, щоб при голосуванні не було рівного розподілу голосів, а число його членів – від 5 до 11 людей.
Хто в Україні на практиці може стати членом наглядової ради?
Люди з досвідом управління великими бізнес-структурами і незаплямованою репутацією. У приватних компаніях вони повинні бути незалежними тільки від менеджменту, в державних – незалежними також політиків і чиновників, зацікавлених використовувати держкомпанії у власних політичних або корупційних інтересах. Як правило, в Україні члени наглядових рад – іноземці: відомі управлінці, економісти чи політики. Члени наглядових рад держкомпаній не обов'язково повинні бути іноземцями, але вважається, що іноземне громадянство і відсутність приналежності до українських бізнес- і держструктур можуть тільки сприяти їхній незаангажованості. Також до наглядової ради може входити публічна особа, яка виявила себе в боротьбі з корупцією, як, наприклад, екс-нардепи Сергій Лещенко та Мустафа Найєм.
Скільки отримують члени наглядових рад в Україні?
У них були високі зарплати до квітня 2020 року. З введенням карантину зарплати обмежені – не більше 47 тис. грн/міс. До цього, за офіційними даними, наприклад, глава Наглядової ради "Укрзалізниці" Шевки Аджунер отримав за 20 місяців роботи 13,8 млн грн (в середньому 690 тис. грн на місяць), члени ради Андерс Ослунд Андреас Матьє і Крістіан Кун за цей же період – по 11,7 млн грн (по 585 тис. грн). Глава наглядової ради "ПриватБанку" Шерон Позови отримувала 2000 доларів (понад 57 тис. грн) за день роботи в наглядовій раді – працює вона 10 днів в місяць. В "Укрпошті" на зарплати семи членам наглядової ради в 2019 році витрачено 10,8 млн грн (в середньому 128 тис. грн/міс.). За інформацією виконавчого директора офісу реформ Кабміну Антона Ященко, середній розмір винагороди членів наглядових рад у більшості українських держпідприємств – близько 100 тис. грн на місяць.
Чому у членів українських наглядових рад такі великі зарплати?
Вважається, що високий рівень доходів зробить їх несприйнятливими до корупції і хабарництву. Також цим людям платять за відповідальність у прийнятті рішень із питань розвитку компанії. В українських реаліях – ще і за інтенсивність роботи та її "токсичність".
Як роз'яснив Олександр Охрименко, українські наглядові ради можуть проводити засідання тричі-чотири рази на місяць, а самі засідання тривають по два-три дні. Це набагато частіше, ніж у західних країнах. Наприклад, в "Укрзалізниці" в 2019 році було 36 засідань наглядової ради, а в Deutsche Bahn (німецький державний залізничний концерн) – всього 8. Ще однією особливістю роботи в українських держпідприємствах є "токсичні" умови роботи. Членам українських наглядових рад, на відміну, від їхніх колег з ЄС, доводиться протистояти значному тиску з боку політиків і корупціонерів.
Які зарплати у членів наглядових рад за кордоном?
Вони різні в приватних і державних бізнес-структурах. У держкомпаніях за кордоном платять набагато менше, ніж в конкуруючих між собою на ринку приватних компаніях. Андрій Забловський навів такий приклад: в Airbus голова наглядової ради отримує 200 тисяч євро в рік (в перерахунку 556 тис. грн/міс.), члени ради – 80 тисяч євро (222 тис. грн/міс.). Глава наглядової ради Rolls-Royce має зарплату 427 тис. фунтів стерлінгів на рік (1,39 млн грн в місяць), члени ради 70-100 тис. фунтів (230-325 тис. грн/міс.).
А глава наглядової ради державної Deutche Bahn Хельмут Флехт – 105 тис. євро за рік (в перерахунку близько 290 тис. грн на міс.), або більш ніж удвічі менше, ніж його український колега Шевки Аджунер. У німецьких банкірів ситуація інша. Так глава Наглядової ради Deutsche Bank Пауль Альхляйтнер в 2019 році заробив 900 тис. євро (2,475 млн грн на місяць), це більше, ніж платять в Україні.
Олег Пендзин каже, що в США зарплата глави або члена наглядової ради в держструктурі не може бути вище, ніж у президента країни. Джо Байден отримує 450 тис. доларів на рік (трохи більше 1 млн грн/міс.). Насправді в наглядових радах США платять набагато менше. Припустимо, глава наглядової ради поштового відомства країни отримує приблизно третину зарплати керівника "Укрпошти" – в перерахунку близько 700 тис. грн на місяць.
Яким чином оцінюється ефективність роботи членів наглядових рад?
За кордоном – це вартість акцій компанії, в тому числі держструктур-монополістів. Але в Україні ці критерії працюють неефективно, оскільки що ринок цінних паперів у нас не розвинений. Тому, на думку Олега Пендзина, критерії оцінки ефективності роботи українських Наглядових рад досить розмиті і суб'єктивні.
Втім, "оцінку роботи", припустимо, наглядової ради "Укрзалізниці" нещодавно дала СБУ.
У звіті силовиків Кабміну затверджується, що робота неефективна: "З 2015 року триває постійне знецінення активів компанії. У 2018-2019 рр. не досягнуті планові показники майже за всіма видами діяльності, через що виконання планів інвестицій в 2018 році склало 67,5%, а за дев'ять місяців 2019 року – 58,6%. Але члени наглядової ради УЗ в 2018-2019 рр. отримали премії на суму близько 50 млн грн за нібито "поліпшення фінансово-економічних показників компанії".
Яку відповідальність несуть члени наглядових рад, якщо виявиться, що компанія стала працювати менш ефективно, ніж раніше?
Олег Пендзин каже, що, якщо члени наглядової ради не порушували закон, але зі своїми обов'язками не впоралися, і контрольована ними компанія стала працювати гірше або збанкрутувала, то вони ризикують тільки своєю репутацією. Попросту кажучи, такого "контролера" на Заході більше в наглядову раду не запросять. В Україні – можуть з огляду на "досвід роботи".
А Олександр Охріменко навів приклад, коли членів наглядової ради за неефективну роботу "карають доларом".
"Головне завдання цих людей примножувати вартість бізнес-структури і за це отримувати бонуси, – роз'яснив експерт. – На Заході добре працює схема варантів. Наприклад, наглядова рада вирішила провести докапіталізацію, випустити акції вартістю умовно 1 долар кожна, а виручені кошти вкласти в розвиток компанії. При цьому члени наглядової ради отримують право купити до 5% акцій за номіналом. Якщо їх вартість зросла, припустимо до п'яти доларів за штуку – член наглядової ради може продати акції і добре заробити. Але якщо акції знецінилися до 10 центів – він все одно зобов'язаний їх викупити за номіналом (!), щоб зменшити збитки акціонерів, викликані його неправильним рішенням".
Саме такий механізм, за словами Охріменка, є головним стимулом для членів наглядових рад працювати ефективно. А у нас їм просто дають високі зарплати і чекають у відповідь високих результатів.
Буває, що наглядова рада компанії добровільно йде у відставку. Як в "Нафтогаз України". Детальніше дивіться в сюжеті