Майданчик для виробництва водню в Лойні, Німеччина / Фото: JENS SCHLUETER/AFP via Getty Images
У планах Європи щодо відмови від викопного палива і досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року водень посідає важливе місце – ЄС вже навіть прийняв спеціальну водневу стратегію. Цей вид палива почав проникати в промисловість і побутове господарство. Але щоб водень став конкурентоспроможним джерелом енергії, знадобиться збільшити його поставки і розібратися зі зберіганням, пише Wall Street Journal.
Як використовувати водень?
Прихильники водневої енергетики вважають, що водень, що при спалюванні виділяє тільки воду, можна використовувати в різних галузях:
- як заміну палива в промислових процесах (наприклад, при виробництві сталі та цементу):
- в автомобілях замість бензину;
- для опалення будинків;
- як чисту енергію для інших комунальних послуг, коли сонячна і вітрова енергія недоступні (водень можна зберігати і спалювати для генерування електрики по мірі необхідності).
І все це – з нульовими викидами вуглецю.
За даними Hydrogen Council, з 228 запланованих водневих проектів в світі 55% будуть реалізовуватися в європейських країнах. До 2050 року водень може становити 18% світової енергетики.
Чому не перейти на водень прямо нині?
Поки що, за даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), частка водню в світовій енергетиці становить менше 1%. Щоб це виправити, потрібно виробляти більше водню.
До 2030 року Європейський Союз має намір побудувати установки з вироблення екологічно чистого водню загальною потужністю 40 гігават. Це, за даними МЕА, покриє приблизно 40% споживання електроенергії у Франції. Група компаній, в яку входять Snam та іспанська енергопостачальник Iberdrola, пообіцяла забезпечити вироблення потужністю 25 гігават до 2026 року.
Але для активного переходу на водень потрібно не тільки наростити виробництво цього палива. Також стоїть питання про його безпечне транспортування та зберігання. Водень вибухонебезпечний при контакті з повітрям в досить високій концентрації. До того ж, цей елемент має найменшу щільність у Всесвіті, його не можна зберігати так само компактно, як природний газ.
Щоб доставити водень у житлові будинки і на промислові об'єкти, енергопостачальникам, мабуть, доведеться широко задіяти наявну інфраструктуру для природного газу. До 2030 року європейські компанії планують запустити в роботу водневий трубопровід загальною довжиною близько 6700 км. Згідно з оцінками Rystad Energy, три чверті цього трубопроводу можна забезпечити за рахунок існуючої газотранспортної системи.
Буде потрібно споруджувати і додаткові сховища для водню. Експерименти уже почалися. Наприклад, французький енергохолдинг Engie SA має намір зберігати водень у підземних соляних печерах розміром із хмарочос. А італійська газотранспортна компанія Snam SpA витрачає мільярди доларів на модернізацію своїх систем і розширення водневого бізнесу. У Великій Британії компанія-постачальник електроенергії і газу National Grid тестує водневі котли і плити. Centrica ж запропонувала варіант зберігання водню в колишньому резервуарі для природного газу в прибережній зоні Англії.
Нагадаємо, в 2020 році в рамках Європейського зеленого угоди ЄС ініціював водневу стратегію, яка допоможе континенту відмовитися від викопних джерел енергії. При цьому міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба вважає, що Україна може стати надійним постачальником водню до Європейського Союзу.
Також дивіться відео про те, як пройшли випробування першого в світі літака на водневому паливі: