Як правильно скласти заповіт / Фото: Getty Images, Колаж: Сьогодні
Світовій історії відомо багато прикладів, коли видатні люди викладали свій заповіт у формі віршів, літературних творів, картин, скульптур, ребусів, та в інших незвичайних формах.
На жаль, юридичні документи – не місце для творчості, і тому у вашому заповіті має бути чітко вказано всі деталі, також цей документ повинен складатися у встановленій Законом формі, недотримання якої тягне небажані юридичні наслідки.
Адвокат Адвокатського об’єднання "ЛЕКС ПЛЮС" Віталій Каплієнко розповів про різновиди заповітів та правила їх складання.
Цивільний кодекс України встановлює беззастережні вимоги до форми заповіту – він складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.
Втім, письмової форми заповіту не достатньо, він має бути нотаріально посвідчений.
Недотримання нотаріальної форми заповіту тягне за собою його нікчемність, що означає недійсність заповіту без рішення суду в силу Закону.
Однак правила щодо обов’язкового нотаріального посвідчення можуть мати винятки, наголошує експерт.
"Такі винятки обумовлені недоступністю нотаріальних послуг у певній місцевості або особливістю становища, в якому перебуває заповідач", – каже Віталій Каплієнко.
Законом України передбачено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
"Тобто якщо у вашій місцевості немає нотаріусів навідайтесь до місцевої ради і з’ясуйте, на кого з посадовців рішенням ради покладено ці функції", – зазначає адвокат.
Також винятки наявні для певної категорії громадян (військовослужбовці, моряки, пасажири суден, учасники експедицій, пацієнти лікарень, засуджені на ув’язнення, затримані), які не можуть дістатися нотаріуса з огляду на особливості місця їхньої служби (перебування), зокрема:
- особи, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому закладі охорони здоров'я, мешканці будинку для осіб похилого віку та осіб із інвалідністю, можуть посвідчити заповіт головним лікарем, його заступником із медичної частини або черговим лікарем;
- особи, які перебувають під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, можуть звернутися по нотаріальне посвідчення заповіту до капітану цього судна;
- учасники експедиції, можуть посвідчити заповіт начальником цієї експедиції;
- військовослужбовці, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також працівники, члени їхніх сімей, подають заповіти на посвідчення командиру (начальнику) цих частини, з’єднань, установ або закладів;
- засуджені, які відбувають покарання, посвідчують заповіти начальником такої установи;
- особи, які тримаються у слідчому ізоляторі, можуть посвідчувати заповіти начальником слідчого ізолятора.
У разі перебування за кордоном посвідчення заповітів покладається на консульські установи та дипломатичні представництва України.
Незалежно від того, хто посвідчує ваш заповіт, процедура посвідчення майже однакова.
Заповіт підписується особисто заповідачем. Доручити його підписання за довіреністю не вийде. Спочатку встановлюється особа заповідача за паспортом громадянина України або за іншими документами, що посвідчують особу.
Встановлюється дієздатність заповідача – чи досяг він повноліття, та чи усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними.
В силу алко-, нарко- або ігрової залежності, психічних розладів, тяжких хвороб, вікових змін в організмі, не всі особи можуть вважатись дієздатними. Над такими особами рішенням судом встановлюється піклування.
Перевіряється свобода волевиявлення заповідача на складання заповіту, чи не складає він його під впливом тяжкої обставини, психічного або фізичного тиску, обману, помилки, чи розуміє заповідач зміст заповіту та його правові наслідки.
"Відсутність у заповідача достатнього обсягу дієздатності у заповідача та питання щодо волевиявлення є найпоширенішими підставами для оскарження заповіту, тому поставтесь до цього уважно", – наголосив експерт.
Перевіряється заповіт і на відсутність розпоряджень, що суперечать законодавству. Якщо вищевказаних перешкод для складання заповіту нотаріусом або службовою особою не виявлено, то на заповіті вчиняється посвідчувальний надпис і його заносять до електронного Спадкового реєстру.
Відмінність між нотаріальним посвідченням заповіту і посвідченням заповіту посадовими особами полягає в тому, що при нотаріальному посвідченні свідки беруть участь за бажанням заповідача, тоді як при посвідченні заповіту на кораблі, у лікарні, місцях тримання засуджених, тощо, участь щонайменше двох свідків обов’язкова.
Законодавством не визначено переліку різновидів заповітів. Втім, можна визначити заповіти з особливостями їхнього змісту або порядку посвідчення.
Заповідальний відказ
Особа може скласти заповіт, що містить заповідальний відказ. Поширеним видом заповідального відказу є надання особі, яка не вказана як спадкоємець, права користування житлом.
За таким відповідальним відказом на спадкоємців, які набули житло у власність за заповітом, покладається обов’язок надати вказаній у заповіті особі (відказоодержувачеві) право користування успадкованим житлом.
Заповіт із умовою
Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті спадкоємцем, наявністю певної умови (проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).
Якщо на момент смерті заповідача спадкоємець не відповідає вказаній умові, то він нічого не отримує за заповітом.
Заповіт подружжя
Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.
Частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.
Секретний заповіт
Секретним заповіт посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Секретний заповіт подається заповідачем нотаріусу в заклеєному конверті.
На конверті має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
У разі смерті заповідача нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст.
"Сьогодні" раніше писали, як розділити майно без заповіту, та розповідали, як оскаржити заповіт, щоб отримати свою частку майна.