Як насправді працюють офіціанти / Фото: Колаж: Сьогодні
В Україні після повномасштабного вторгнення РФ триває криза на ринку праці: все більше компаній готові брати людей без досвіду. Саме так кілька років тому, без досвіду і уявлення про роботу, прийшла працювати офіціанткою в кафе 17-річна Валерія з Краматорська. Згодом був ресторан у тому ж місті, а потім переїзд до Києва і робота офіціанткою в популярному столичному закладі.
Валерія ексклюзивно розповіла "Сьогодні", як вона вчилася заробляти гроші, чому в офіціантів немає відпочинку, які конфлікти бувають з гостями, і що її врешті-решт тримає на цій роботі.
Далі розповідь ведеться від першої особи.
"Спочатку взагалі не розуміла, як заробляти гроші"
Я працюю офіціанткою з 17 років, перший мій досвід – це було кафе-піцерія. Я була малою дитиною, куди мене могли ще взяти? Тільки закінчила школу, і почала працювати після останнього дзвінка перед випускним. Зрозуміла, що збираюсь переїжджати в Київ, мені потрібні гроші, ставати самостійною. Я тоді відпрацювала все літо, і переїхала до столиці. Коли пішли перші заробітки, то було так файно, думаю, та ви що, можна не просити у батьків!
Але коли пішла працювати вперше, взагалі не розуміла, як заробити гроші. Не знала, що офіціант отримує і ставку, і відсоток від продажів, і чайові. Але у деяких закладах, наприклад, немає відсотку, або чайові діляться на всіх. На першій роботі був відсоток, а я не розуміла, що це таке, що це потрібно набувати.
Коли ти обслуговуєш людей, твоя мета – продати їм найдорожчі страви, найдорожчий алкоголь. Наприклад, коли вони просять 300 гр. якогось віскі, ти кажеш: "Тільки пів літра". І не хвилює, що можна і триста, можна й чотириста. Твоя мета – розвести людей так, щоб їм захотілося купити пів літра. І ти набиваєш собі чек, і потім отримуєш від того відсоток.
Але коли я прийшла новенькою, цього ніхто не пояснив. Мені давали якісь там чайові мізерні. Я навіть не розуміла, як заробляти чайові. Це були перші гроші, я думала "Ого, у мене тут за зміну 400 грн, я можу стільки собі дозволити". Зараз виходжу з роботи, маю декілька тисяч і думаю "А чого так мало, а сьогодні п'ятниця...".
Дружба колективу і конфлікти через гроші
Є заклади, де кожен офіціант працює на себе: скільки заробив чайових – усе твоє. Є заклади, де працюють, як кажуть, "у кружку": працюєте всі, і протягом зміни складаєте свої чайові, а після цього просто ділите їх. Але є й ті, хто працює весь день, просто мокрий, спітнілий. А є ті, хто нічого не робив. А чайові діляться порівну. І тоді вже виникають конфлікти після зміни під час поділу.
Але стосунки між офіціантами можуть бути дуже гарні. У першому закладі, де я працювала, було багато персоналу, і всі вже між собою ділились, як у школі: там компашка, тут компашка. Я в принципі спілкувалась з усіма потрошку.
А вже у другому місці це була просто сім'я. Колектив був маленький, ми разом їздили відпочивати, спілкуємося по сьогодні. Ми не просто якісь знайомі, а дійсно друзі. Зараз же у закладі я одна новенька, всі вже між собою спілкуються. Але я приходжу туди не дружити, а працювати.
"Відпочинку немає, а води можна й на ходу попити"
Взагалі, коли не було великої війни, офіціанти працювали по 12 годин у будні, і 14-15 у вихідні (п'ятниця, субота неділя). Зараз ми працюємо менше, тому що діє комендантська година, і зачиняємось о 20:00-21:00.
Але якщо ти працюєш на вихідних, ти навіть не зможеш сходити в туалет. Хіба на початку зміни, і в кінці перед тим, як підеш додому.
До того ж, майже всі офіціанти у закладах харчування курять. Бо піти десь на перекур на 2 хв – це єдиний спосіб відпочинку. Я зараз єдина в колективі, хто не курить, і в мене немає такого "законного відпочинку". Я можу сказати, що вийду на 2 хв, а мені: "А чого ти вийдеш, у тебе немає потреби, бо ти не куриш, чого тобі треба виходити?".
А води можна і на ходу попити.
Бувають ситуації, коли гості кидаються серветками
Коли приходять великі компанії, вони замовляють все-все різне, ти їх обслуговуєш, жартуєш. Особливо люблю великі компанії молодих людей, вони дуже люблять жартувати, це класна атмосфера. Але коли вони наїдають на кілька тисяч, у всіх різні замовлення, і потім вони в кінці кажуть: "Поділіть нам рахунок". А я що, пам'ятаю, що ви там їли, пили?! Одна людина замовить за всіх, а я ж не знаю, хто що буде їсти.
"Поділіть нам, будь ласка, рахунок на вісьмох". І стоїш біля того комп'ютера, тикаєш кнопки і ридаєш...
Буває, тебе ганяють відверто. Теж великі компанії приходять, і замість того, щоб всім домовитись і одразу зробити замовлення, вони по черзі... Один замовив, ти приніс. Інший замовив, ти приніс. А ще якщо бар далеко чи кухня, ти постійно ходиш.
Важко, коли приходять гості, які думають, що вони у цьому світі досягли всього, а ти не просто їх обслуговуєш, ти якийсь збрід, сміття, в тебе можна кидати серветки, тебе можна послати, сказати "принеси те, се", ніби я раб, а не офіціантка.
Наприклад, у нас в ресторані не було води цілий день. Це було літо. Навіть доводилось виносити дорогі стейки на паперових тарілках. Ми попереджали, що так і так, немає води, таке буває. І найбільша проблема – це туалет, який не працював. Але прийшли гості, і кажуть: "Я хочу в туалет". Кажу, ну води немає, на жаль, нічим не можу допомогти. "А мені байдуже, відведи мене"...
Потім з'ясувалось, що клієнтка – знайома власника цього закладу, вона телефонує і каже: "Так і так, мене не пускає ваш персонал до туалету". Наш охоронець іде, набирає десь в якомусь колодязі води, чекає, поки вона зробить своє, і потім після неї змиває в туалеті. Такі випадки теж бували.
Попри все робота офіціантом загартовує
Чому я люблю працювати офіціанткою? По-перше, я дуже люблю активну роботу. Мені не подобається сидіти на одному місці. По-друге, вага. Коли ти працюєш офіціантом, можеш цілий день не їсти, набігати 30 тис. кроків, і за тиждень-два всі зайві кілограми просто зникають. Тобто, ти у досить гарній фізичній формі.
І ще один великий плюс – витривалість і стресостійкість. Бо з такою робою не можна не бути стресостійким, не бути стриманим. Знаєте, які люди бувають, а тобі треба посміхатися і постійно казати "Дуже раді вас бачити". Тобто, дуже загартовує характер.
А ще можна знайти собі друзів на все життя.
Не потрібно боятися будь-якої роботи взагалі. Якщо тобі 17 років, і це твоя перша робота, це дуже класний старт. Якщо тобі 30, і ти працюєш офіціантом, і тобі це подобається, це теж добре. Головне не боятися, не соромитися, і мати задоволення від того, що робиш.
Читайте також матеріал "Сьогодні" про те, як у травні змінилися зарплати у різних сферах, зокрема і сфері обслуговування, і чого варто чекати від зарплат в майбутньому.