Про створення "економічного паспорту" Зеленський говорив ще на початку 2021 року / Фото: Getty Images, Колаж: Сьогодні
Наприкінці 2021 року президент України Володимир Зеленський вніс до парламенту проєкт закону про економічний паспорт українця, який передбачає перенаправлення частини податків до спеціального фонду, з якого після досягнення повноліття виплачуватимуть близько 10 тис. дол. тим українцям, які народилися після 2019 року.
З погляду обивателя ініціатива виглядає добре, щоправда, експерти дуже критикують цей механізм. "Сьогодні" розібралися, що з ним не так.
Плюси документа
З погляду простої людини президентська ідея виглядає непогано. Якщо її підтримають депутати, то держава створить спеціальний фонд, до якого буде перенаправлена частина податків і зборів, які на сьогодні надходять до бюджету. А вже з цього фонду робитимуть спеціальні виплати всім українцям, народженим після 2019 року, які досягли повноліття.
За розрахунками депутатів від партії "Слуга народу", може йтися про суми, які будуть еквівалентні 10 тисячам доларів. Більше того, голова фракції "СН" Давид Арахамія не виключив, що сума може бути й вищою – аж до 20 тисяч доларів.
Витратити гроші можна буде за трьома напрямками:
- оплату освіти в Україні;
- купівлю житла (грошей, найімовірніше, вистачить на перший внесок);
- перерахувати на свій пенсійний рахунок.
З боку це виглядає як турбота влади про людей. Але навіть у обивателів виникають резонні запитання, чому такий привілей буде передбачено лише для дітей, народжених з 2019 року, тобто з моменту приходу Володимира Зеленського до влади. А як же решта?
Мінуси для економіки
У свою чергу багато експертів називають ідею економічного паспорта популізмом влади. Декілька аналітичних центрів навіть виступили із спільною заявою, в якій пояснюють шкоду цієї ініціативи для економіки країни.
"Кошти, які збираються взяти для цих цілей із ренти на видобуток корисних копалин, – це бюджетні кошти", – каже старший економіст Центру економічної стратегії Юрій Гайдай.
Тобто це податки, які сьогодні й так спрямовуються на суспільно важливі цілі.
"Їх витрачають на фінансування освіти, медицини, покриття дефіциту Пенсійного фонду та інших бюджетних статей. Якщо кошти перенаправити на інші цілі, значить, потрібно буде або зменшувати самі витрати або шукати додаткові надходження, щоб замістити вилучені з бюджету кошти", – зазначає Юрій Гайдай.
Експерт каже, що, за грубими підрахунками, вже до 2030 року витрати на Фонд можуть становити близько 1% ВВП на рік.
"Це приблизно третина безпечного бюджетного дефіциту, який становить близько 3% ВВП, – продовжує Юрій Гайдай. – Або десята частина всіх видатків на пенсії або третина видатків на оборону".
Експерти звертають увагу на те, що гроші, які збиратимуться до спеціального фонду, не будуть диверсифікуватися, тобто інвестуватися в різні фінансові інструменти для зменшення ризиків, як це робиться в усьому світі.
Наприклад, Норвегія чи арабські країни, де вже багато років працюють подібні механізми, не інвестують накопичені кошти у свій власний суверенний обов'язок. Навпаки, вони вкладають гроші переважно за кордон у фінансові інструменти, які приносять прибуток і не схильні до ризиків місцевої економіки.
"Запропонований механізм не передбачає інвестування накопичених за весь час грошей у жодні інвестиційні інструменти, крім облігацій внутрішньої державної позики, – продовжує Юрій Гайдай. – Тобто фонд, який має акумулювати кошти, відразу повертатиме їх до бюджету. Фактично це призведе до зростання державного боргу та збільшення майбутніх зобов'язань держави. При цьому ризики, пов'язані з девальвацією національної валюти, залишаться високими".
Як приклад експерти пропонують порівняти курс гривні до долара та зростання цін за останні 18 років. Так, інфляція в Україні за цей період становила 670%, а національна валюта девальвувала більш ніж уп'ятеро по відношенню до долара. Якщо врахувати, що і долар має власну інфляцію (зазвичай близько 2% на рік), то показник знецінювання коштів виявляється вищим.
Орієнтовні розрахунки показують, що за умови прибутковості ОВДП на рівні 10% річних за 18 років вони принесуть близько 455% прибутку. Але, як показує наша історія, рівень інфляції за той же період може виявитися у півтора раза вищим.
Крім того, експерти попереджають, що розраховувати на стабільне надходження коштів від ренти природних ресурсів у довгостроковій перспективі важко.
Ціни на нафту і газ, податки від видобутку яких і повинні будуть наповнювати фонд для майбутніх виплат, схильні до серйозних коливань. А з урахуванням тенденцій переходу світової енергетики, що намітився, на "зелені технології", такі як сонце і вітер, найближчими роками попит на традиційні енергоресурси і ціни на них можуть почати знижуватися. Отже, державі доведеться шукати додаткові джерела фінансування механізму виплат.
Про тенденції на світових сировинних ринках та їх вплив на економіку України читайте у матеріалі "Ефект сировинних ножиць: що буде з курсом, цінами та тарифами 2022 року". Все про податки і про те, куди йдуть наші гроші, – читайте у нашій спецтемі.