У будівлі Кабінету міністрів України відкрили "ясла" для інвесторів. Для цього в уряді буквально пожертвували своєю красою і дешевою перукарнею, де за 95 гривень можна було зробити модельну стрижку. Набір "інвестнянь" вже теж оголосили і чекають, що в казну посипляться гроші з кишень інвесторів, які вкладуть в Україну по 100 млн доларів.
Механізм роботи нового інституту описав міністр розвитку економіки Тимофій Милованов: уряд укладає договір з інвестором (зокрема, про податкові пільги) і надає персонального менеджера, який буде супроводжувати інвестора. Стосується це не тільки майбутніх інвесторів, але й тих, хто вже вклав в Україну і зіткнувся з проблемами.
Однак таких помічників дадуть не всім бажаючим інвестувати в українську економіку. Тим, хто вкладе 100 і більше мільйонів доларів. "Якщо у вас 90 млн, а 10 не вистачає, – знайдіть друга або подругу за 10 і візьміть одну "няню" на двох", – пропонує Милованов, і запевняє, що і сам не відмовився б від "інвестняні", якби був підприємцем.
Про те, що саме робитиме "інвестняня", Милованов пояснює на прикладі:
"Щоб побудувати елеватор, до нього потрібно підвести електроенергію і залізницю, виділити землю, знайти ділянку... Це буде залежати від інших організацій. У контракті буде прописано, що ми гарантуємо, що буде побудована залізнична станція і підключена електроенергія. Далі "інвестняня" дивиться, щоб все це виконувалось, і якщо починаються якісь проблеми, то вирішує їх як менеджер. У критичному випадку йде до президента або навіть у суди".
Всього інвестиційних менеджерів буде близько двох десятків. Кадри наберуть в Державному агентстві із залучення інвестицій. Справа за малим – узаконити нові посади. Законопроект для цього скоро внесуть до Верховної Ради.
Західних інвесторів українські "няні" дещо здивували. Швед Карл Стурен працює в Україні вже понад 20 років. Раніше він інвестував в харчопром, а наразі займається "зеленою" енергетикою – будує вітряні електростанції, в які вклав уже півмільярда доларів.
"Я звик сам розбиратися зі своїми проблемами і самостійно їх вирішувати. Не думаю, що цей профіль -" інвестняня "- підходить під нашу компанію або під мене. Думаю, він більше підходить під нові інвестиції, компанії, які тільки заходять на український ринок", – міркує Стурен.
І поки закордонні інвестори не впевнені в тому, що їм потрібна "няня", українські кажуть – дайте дві.
"Я прибрав би слово "няня" і зупинився на "менеджері", який супроводжує інвестора. Це буде складна робота. Тому що тут треба об'єднати інвестора, місцеві структури – водоканал, енерго, газ тощо. Це має бути людина, яка розуміє місцеву інфраструктуру, має вплив, може порахувати баланс. Наприклад, це може бути замгубернатора будь-якої області", – вважає засновник інвестиційної компанії Василь Хмельницький.
Хмельницький інвестує в інфраструктурні проекти, фармацевтичну галузь і енергозбереження. Бізнесмен підрахував, що за п'ять років вклав близько 300 млн доларів. А також море часу – на чекання дозволів, ліцензій, землевідведень, перемови з комунальниками і т.д.
"Те, що підготував Кабмін – тимчасово це непоганий шанс допомогти інвестору більше адаптуватися до місцевого ринку", – вважає Хмельницький.
Ігор Ліскі – теж український інвестор. Він вкладає в будівництво промислових підприємств, зокрема заводів з переробки меду, деревини, виробництва протеїну. За кілька років обсяг вкладених його групою коштів склав трохи менше 100 млн доларів. До "інвестняні" не дотягли, тому, як і раніше, повинні все робити самі. За словами Ліскі, на отримання всіх дозволів потрібно мінімум два роки. Це не дозволяє Україні конкурувати, наприклад, з сусідньою Польщею, де будівництво заводів оформляється набагато швидше.
Але бюрократією і відсутністю комунальної інфраструктури справа не обмежується. Головні проблеми роботи бізнесу в Україні – непередбачуваність, тиск з боку силовиків і фактична відсутність гарантованого законом права власності. Особисте майно, завод або нерухомість, наприклад, можуть забрати рейдери. А потім ще й легалізувати протиправне захоплення через суди.
І, на думку керівника інвесткомпанії Еріка Наймана, "інвестняня" не убезпечить інвестора від українських ризиків.
"Якщо інвестор вклав 100 млн доларів і рейдери забрали завод, він втратив свої гроші. Хіба "інвестняня" відповідатиме? Не буде ця "няня" ні за що відповідати", – говорить Найман.
Відстоювати інтереси підприємців в судах, протистояти рейдерам або вести переговори з комунальниками – точно не робота інвестиційних менеджерів, кажуть самі інвестбанкіри.
"Це комунікатор. Це людина, яка одночасно вміє говорити по-англійськи з інвестором і матюкатися на рівні силовика", – зазначає інвестбанкір Сергій Фурса.
"Тут мають бути повноваження відстоювати права перед силовиками і перед судовою системою", – додає Найман.
Але де в чому і експерти, і бізнесмени одностайні: краще мати "інвестняню", ніж взагалі нічого. Учасники ринку вірять, що це перехідний варіант від ручного управління до системних рішень.
Раніше сайт "Сьогодні" писав про те, що проект "Інвестиційна няня" спиратиметься на інвестиційних менеджерів урядової організації UkraineInvest.