Доведеться ділитися: як оскаржити заповіт та отримати свою частку спадщини

За законом України, спадщину можна залишити будь-кому і не обов’язково своїм родичам, для цього потрібно лише скласти заповіт. Часто таке рішення померлого викликає обурення та непорозуміння між потенційними спадкоємцями.

Про те, чи можна оскаржити заповіт, щоб отримати свою частку спадщини та хто може це зробити, "Сьогодні" розбирались разом з експертом.

За словами члена адвокатського об'єднання "Лекс Плюс" Олександра Зінов’єва, заповіт, відповідно до Цивільного кодексу, є одностороннім правочином, оскільки його складання відбувається тільки з волі заповідача.

Відповідно до законодавства, якщо одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину, він може бути визнаний судом недійсним.

"Законодавство не містить визначення поняття "заінтересована особа", тому заінтересованою особою може бути будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес у правочині, який оспорюється, в даному випадку – заповіті", – каже експерт.

Тож оскаржити заповіт цілком можливо, потрібно звернутися з позовом до суду про визнання заповіту недійсним та довести конкретні факти порушення своїх майнових прав та інтересів цим правочином.

Заповідач може розпоряджатися спадщиною на користь держави, органів місцевого самоврядування, благодійних організацій, або будь-яких фізичних чи юридичних осіб.

Таким чином, першою "жертвою" заповіту є спадкоємці за законом найвищої черги. Спадкоємцями першої черги є діти спадкодавця, зокрема зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, вдова (вдівець) та батьки.

Обов'язкова частка

Однак дехто зі спадкоємців першої черги має право на обов’язкову частку у спадковому майні незалежно від змісту заповіту, це:

• малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;
• непрацездатна вдова (вдівець);
• непрацездатні батьки.

Розмір обов’язкової частки становить 50% від частки, яку б вони отримали у разі спадкування за законом.

"Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку, тож неврахування заповідачем цих вимог закону у заповіті може стати підставою для його оскарження в суді", – зазначає адвокат.

Що таке попередній заповіт?

Заповіт не є статичним юридичним документом і за життя спадкодавця може бути змінений, скасований, або складений новий. Закон не обмежує заповідача у кількості складених заповітів та внесення до них змін.

Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Доволі поширене явище, коли особи, яким заповідано спадкове майно, після відкриття спадщини дізнаються про існування більш пізньої версії заповіту про передачу спадщини іншим особам.

Виключенням з цього правила можуть бути лише випадки, якщо останній заповіт складено заповідачем у момент не усвідомлення своїх дій, або під фізичним чи психічним тиском.

Заповідальний відказ

Цивільний кодекс надає заповідачу право зробити у заповіті заповідальний відказ про передання відказоодержувачу у власність майна, що входить або не входить до складу спадщини.

Доволі поширеним видом заповідального відказу є надання особі права користування житлом або іншим майном. Тобто на спадкоємців, які набули житло у власність за заповітом, покладається обов’язок надати вказаній у заповіті особі право користування житлом.

"Отже, успадкувавши омріяне житло, спадкоємець може дізнатись, що разом з квадратними метрами отримує тягар у вигляді небажаного мешканця. Таке успадковане обтяження є перешкодою у розпорядженні успадкованою власністю та може спонукати спадкоємців до судового оскарження заповіту", – розповідає Олександр Зінов’єв.

Спадкування під умовою

Заповідач може надати право на спадкування особі, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, наприклад, проживання у певному місці, народження дитини чи здобуття освіти.

"Умова може бути визнана нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства, інших перешкод для фантазії заповідача законодавством не встановлено".

Заповідач не зобов’язаний повідомляти спадкоємця про існування в заповіті такої умови.

Тож, спадкоємці, які не виконали заповідальної умови можуть бути позбавлені спадку, що зумовлює оскарження ними заповіту в частині такої умови.

Заповідач також має право без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом.

Відповідно, такий спадкоємець зацікавлений визнати недійсним такий заповіт і отримати майно.

"Негідні спадкоємці"

Існують випадки, коли спадкоємці позбавляються права спадкувати за спадкодавцем.

Зокрема, спадкування за заповітом неможливе, якщо особа, вказана заповідачем у заповіті як спадкоємець, умисно позбавила життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинила замах.

Це правило не застосовується, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив таку особу спадкоємцем за заповітом.

"У постановах Верховного Суду наведено висновок, що від спадкування усувається особа, яка, маючи корисливий умисел, вчиняє дії, що перешкоджають волевиявленню спадкодавця скласти, змінити чи скасувати заповіт, від чого у особи виникає право на спадкування або збільшується частка у спадщині", – каже наш експерт.

Якщо інші спадкоємці можуть довести таке незаконне перешкоджання заповідачу у складанні, зміні, чи скасуванні заповіту особами, включеними до заповіту, вони можуть ставити перед судом питання про усунення від спадкування таких "негідних спадкоємців" або визнання заповіту недійсним.

Спірність заповіданого майна

Якщо в попередніх випадках оскарження заповіту обумовлювалося правовим учасником правовідносин спадкування, то в цих ситуаціях питання до заповіту виникають з огляду на спірність заповіданого майна.

Заповідач може включити до заповіту майно, яке йому не належить, або за життя спадкодавця перебувало у спорі.

Протягом свого існування майно в цивільному обороті може "обрости" правами багатьох інших осіб. Наприклад, придбане в шлюбі майно є спільною власністю подружжя, а тому заповідач не може заповідати його без урахування права власності іншого з подружжя.

Майно придбане до шлюбу є власністю чоловіка або жінки, проте впродовж шлюбного життя таке майно може стати об’єктом їхньої спільної власності.

"Сьогодні" також розповідали, як розділити нерухомість без заповіту та кого можуть позбавити права на успадкування.