У першій частині інтерв'ю народний депутат Людмила Буймістер розповіла про велику реформу антимонопольного законодавства і нові правила для незалежних регуляторів. Також мова йшла про філософію стимулюючого тарифоутворення.
Пропонуємо вам другу частину інтерв'ю.
- А як вирішити проблему підключення до електромереж?
- Це другий аспект проблеми існуючих РАБ-тарифів. Адже питання інвестицій в Україну сьогодні істотно гальмується саме через складнощі з приєднанням до електромереж. Ми займаємо, здається, 128-ме місце в рейтингу Doing Business за доступністю базової інфраструктури, що включає і електричну енергію. Сьогодні нові споживачі, особливо промислові, які хочуть приєднатися до мереж, повинні платити якісь нереальні суми. Мені називали до 30 млн грн. У мене є приклади з Вінницької області, з Сумської, із Запорізької. А крім цього, вони повинні чекати по року і більше, поки оператор системи розподілу, отримавши ці гроші, проведе модернізацію підстанцій.
Наприклад, у Словаччині ти платиш, умовно, 100 або 500 євро за кіловат і відразу підключаєшся. У Польщі теж єдина ставка на підключення. А у нас в тариф входить лінійна складова (тобто, грубо кажучи, за провід, який потрібно протягнути від підстанції до споживача) і подстанційна складова, тобто модернізація підстанції теж оплачується за рахунок споживача. Крім того, не можна збільшити потужність підстанції, наприклад, на 5 мегават – потрібно набрати певний пул споживачів, розробити інвестпрограму, узгодити її з усіма контролюючими органами, провести модернізацію і тільки після цього підключити споживача. Тому на практиці і виходить, що вже побудовані нові бізнеси, нові виробничі потужності чекають підключення до електромереж рік-півтора. Звичайно, жодна компанія не буде так довго чекати, щоб просто отримати електроенергію на власне підприємство! Тому очевидно, що цю систему нам треба міняти. І вона змінюється в прив'язці до тієї методології стимулюючого тарифоутворення, яку ми прийняли.
- Як, на вашу думку, повинна змінитися система?
- В першу чергу, звичайно ж, потрібно перенести підстанційну складову в інвестиційну програму ОСРів з відповідним коригуванням ставки прибутковості на "стару" базу активів. Це дозволить в 3 рази скоротити терміни і майже вдвічі – плату за підключення. За таких умов Україна може істотно піднятися в рейтингу Doing Business і стати привабливою для іноземних компаній.
Ну і важливо – регулятор повинен формулювати виключно цільові показники, яких потрібно досягти оператору системи розподілу через інвестиції та контролювати виконання цих показників. Наприклад, нам однозначно потрібно скорочувати показник втрат у мережах, тому що сьогодні споживачі платять не тільки за спожиту електроенергію, а й за ту, що загубилася по дорозі. Або показник того, скільки в середньому український споживач сидить без світла. У нас він близько 670 хвилин на рік – найвищий в Європі. В європейських країнах найгірший показник становить 230-250 хвилин на рік.
Контролюючи ці показники, регулятору більше не треба буде сидіти і викреслювати рядки з інвестпрограми чи прискіпливо аналізувати її. Це відповідальність оператора системи розподілу. Якщо він не досягає цих показників – у регулятора має бути достатньо повноважень, щоб покарати оператора, який не виконує вимоги.
Така система стимулюватиме краще, ніж будь-який аналіз інвестиційної програми. Але головне – це нормалізує ринок. Причому не тільки ринок операторів і послуг з розподілу електроенергії, а й будівельний ринок, і ринок супутніх послуг. Адже кожна гривня, витрачена на інфраструктурний проєкт, в економіці обертається по 10-12 разів. Тобто буде ще й позитивний ефект для економіки країни.
Полегшення приєднання до мереж і, зрештою, зменшення платіжки для споживача (бо там вже не буде втрат) – це і є той конкретний результат, якого ми можемо досягти, якщо правильно будемо впроваджувати цю реформу.
- Як ви ставитеся до ідеї вирішити проблему неплатежів на ринку електроенергії шляхом випуску ОВДП?
- Випуск ОВДП – один з механізмів, але це не вихід з кризи, а виправлення минулих помилок. За рахунок ОВДП ми можемо закрити борги, що накопичилися, але це не відповідає на питання, як уникнути цих боргів надалі. Якщо ми просто випустимо ОВДП і більше нічого робити не будемо – через рік ми знову опинимося з таким же дефіцитом. І знову будемо випускати ОВДП, щоб закривати борги. Ми це бачимо щоразу, коли міняємо модель ринку. У нас було старе ДП "Енергоринок" з боргами в 30 млрд грн, тепер створили нове ДП "Гарантований покупець", і тепер у нього борги 30 млрд грн. Причому навіть цифра щоразу практично однакова.
Проблеми ринку сьогодні більш глобальні. Перша проблема – це скорочення споживання. І щоб його збільшити, потрібно розвивати економіку, надавати кращі умови підключення, спрощувати всі процедури, щоб залучати іноземних інвесторів.
Друга проблема – нам потрібно прибрати всі схеми з різних сегментів ринку, щоб не було недобросовісних трейдерів, які своєю діяльністю генерують збитки державним компаніям.
Причому сьогодні у нас три постраждалі сторони: "Укренерго", "Енергоатом" і зелена генерація, якій теж не платять вже більше півроку. А зелена енергетика – це самий конкурентний сегмент ринку на сьогодні. У нас там немає жодної явної монополії. Більш того, на цьому ринку сконцентрована найбільша кількість іноземних інвестицій. Адже сьогодні весь світ рухається шляхом озеленення енергетики.
Щоб проблема боргів не виникала в майбутньому, як я вже сказала, потрібно прибрати схеми. Наприклад, з 20 млрд боргу, які ми "нагенерували" в цьому році, 10 млрд можна було б уникнути, якби не було так званої торгівлі повітрям. Якби "Енергоатом" постійно не виштовхували на балансуючий ринок, де зі знижкою в 50% споживачі, пов'язані з трейдерами, скуповують електроенергію нижче собівартості "Енергоатому", який несе на цьому збитки.
Ну і друге питання: "Енергоатом" сьогодні відповідає за субсидування електроенергії для населення. І це взагалі злочинно, коли ми намагаємося всіляко уникати підвищення тарифів для населення, створюючи для "Енергоатому" зовсім не конкурентні умови роботи. І це вже питання до уряду, до Мінфіну. Вони повинні думати про те, як докапіталізувати "Енергоатом" і "Укренерго", а не про те, на кого зі споживачів перекласти відповідальність за неефективну роботу існуючої системи.
До сих пір у нас, на жаль, все відбувалося за рахунок промислових споживачів. Але ми повинні припинити цю практику. Якщо ми вводимо субсидію для населення і вважаємо, що це правильно, з урахуванням нинішнього рівня життя українських громадян, то ми повинні бюджетними механізмами докапіталізувати "Укренерго" і "Енергоатом".
- Проблема боргів гостро стоїть і на ринку газу. Не кажучи вже про проблему реальної конкуренції.
- Проблеми на газовому ринку у нас дійсно є. Причому більші і ширші за ті, про які говорять у пресі. По-перше, це повна монополія "Нафтогазу". Причому монополія насамперед на видобуток природного газу, який сьогодні за собівартістю найдешевший з тих, до яких є доступ у українських споживачів.
Наскільки я аплодую анбандлінгу "Нафтогазу", настільки ж вважаю, що друге пріоритетне завдання – збільшення власного видобутку – не було виконане з боку "Нафтогазу". Власний видобуток газу – це насамперед питання безпеки, але сьогодні ми не бачимо активної роботи в цьому напрямку. А без збільшення власного газовидобутку важко говорити про якусь конкуренцію, тому що "Нафтогаз", будучи абсолютним монополістом з видобутку українського газу, все одно створить умови, коли найдешевший газ буде саме у нього. І виграє будь-яку конкуренцію.
Тому, поки на наш ринок не зайдуть системні оператори добувної галузі і не почнуть альтернативний видобуток або поки "Укргазвидобування" не почне диверсифікувати продаж, на жаль, конкуренції на цьому ринку ми не побачимо.
- Чи можна законодавчо заборонити "Нафтогазу" скуповувати 100% газу, який виробляє "Укргазвидобування"?
- Розумієте, це знову буде не ринковий механізм регулювання. А якщо ми хочемо будувати ринкові відносини, то проблеми треба лікувати теж ринковими механізмами, а не регуляторними. На мій погляд, за наявності політичної волі "Українська енергетична біржа" в змозі забезпечити ці умови, диверсифікувати продаж українського газу.
Але у нас в газовій сфері є й інша проблема. Ми все одно в підсумку приходимо до розподільних мереж і знову стикаємося з монополією. Ми вже перейшли на ринкову модель, навіть населення платить за газ за ринковими цінами. Але підвищення якості послуг споживачі не бачать. І цьому є дуже просте пояснення: у нас один монополіст на ринку, який доставляє газ конкретно до споживача. А коли в розподільних мережах монополія, зрозуміло, що інвестицій в оновлення мереж не буде. Вони відмовляються навіть брати на себе відповідальність за внутрішньобудинкові газові мережі в багатоквартирних будинках. А це, до речі, найвищий ризик для побутових споживачів. Тому що вибухи відбувалися навіть в будинках, які знаходяться практично в центрі Києва, що вже говорити про інші регіони.
У нас вже напрацьована низка законодавчих пропозицій і зареєстрований законопроєкт, який спрямований на виправлення цієї ситуації. Це законопроєкт про внесення змін до закону про житлово-комунальні послуги. Колеги провели дійсно дуже велику роботу, виправили помилки, які спочатку були закладені в модель ринку житлово-комунальних послуг. І якщо ми приймемо цей закон – а я сподіваюся, що скоро ми його приймемо, – ми зможемо боротися зі зловживаннями монополістів.