Про велику реформу антимонопольного законодавства і нові правила для незалежних регуляторів – інтерв'ю з Людмилою Буймістер (частина 1)

26 жовтня 2020, 19:32

Олександра Романюк Олександра Романюк

Народна депутатка розповіла про філософію заохочувального тарифоутворення

На початку опалювального сезону енергетика знову на передньому плані. Проблеми неплатежів на енергоринку, стану мереж, тарифів знову активно дискутуються в суспільстві й вимагають відповідей.

Реклама

Сайт "Сьогодні" розпитав про шляхи вирішення гострих питань і про підготовку законодавчих змін у цій сфері народну депутатку, очільницю підкомітету з питань розвитку конкуренції та рівних умов для бізнесу Комітету ВР з питань економічного розвитку Людмилу Буймістер.

- Людмило, вас часто цитують ЗМІ, ви багато коментуєте питання енергетики й антимонопольного законодавства. Але про вас особисто люди знають мало. Розкажіть трохи про себе. Де ви працювали до обрання в парламент і чому вирішили йти в політику?

- До приходу в політику я понад 20 років займалася великим бізнесом, керувала промисловими підприємствами. У 23 роки під моїм керівництвом був найбільший у нашій країні кредитний портфель – у 3,5 млрд дол. У 2012 році почалися проєкти, переважно в країнах Східної Європи. Але спрямовані вони були на ринки західноєвропейських і скандинавських країн.

Тоді-то й почалася моя робота на енергетичному ринку. Я керувала найбільшою в Польщі суднобудівною верф'ю. Вона вже не могла будувати кораблі, і було ухвалено рішення перепрофілювати її. Ми стали виробляти вежі й трансформаторні станції для вітряних електростанцій. Дуже швидко компанія під моїм проводом вийшла в лідери і посіла перше місце з постачання в країни Скандинавії. Це бізнес, який безпосередньо залежить від регулювання енергетичних ринків. Будь-яка зміна законодавства або правил має величезні наслідки для всього ланцюжка постачань.

Реклама

А ще мені пощастило познайомитися з людьми, які стояли біля витоків "зеленої" трансформації європейської енергетики. Данія – для мене найкращий приклад щодо цього.

- Розкажіть про свою сім'ю.

- У мене двоє дітей. Старшій доньці 15 років, молодшій 3 рочки. І, чесно кажучи, саме молодша дочка надихнула мене піти в політику. Сьогодні в світі склалася ситуація, за якої або ми поміняємо щось і врятуємо планету для наших дітей, або вони будуть свідками її поступового вимирання. У мене був консалтинговий бізнес, який допомагав великим європейським компаніям стає більш "зеленими" – як з погляду технологій виробництва, так і щодо оформлення товарів. В Україні про це мало хто навіть замислюється. Коли народилася молодша дочка, переді мною постало питання: залишатися в Україні й піти в політику, щоб боротися за якісь зміни, чи їхати за кордон і вести далі бізнес там (адже переважно моїми клієнтами були скандинавські та британські компанії).

Я вибрала залишитися на батьківщині й спробувати щось змінити в українській політиці. Тому, коли мене запросили в "Слугу народу", я погодилася.

- Як ви стали головою антимонопольного підкомітету в ВР?

Реклама

- Коли почалася моя політична кар'єра, я думала, що сконцентруюся на питаннях енергетики. Звичайно, я знала енергетичні ринки Європи – як вони працюють, особливості регулювання. А енергетика – це та сфера, в якій у нас сконцентровано, мабуть, найбільше проблем і загроз. Передовсім гібридних загроз із боку країни-агресора. Адже весь час Російська Федерація прагнула контролювати енергетичний простір України. Ми пам'ятаємо газові скандали, перекриття вентилів. "Газові питання" завжди були елементом політичного тиску на Україну. А сьогодні, після того як ми виграли битву за газотранспортну систему України, принаймні умовно, ця війна перекинулася на ринок електроенергії. І особливо вона посилилася років зо два тому, коли в Україні почалося впровадження нової моделі ринку.

Коли формувалися комітети, керівництво фракції попросило мене взяти на себе регуляторну політику. Як голова "антимонопольного" підкомітету я стала вести, зокрема, енергетичні питання, але вже з позиції того, яким чином потрібно було б регулювати ринок. Впровадження нової моделі ринку показало, скільки ще проблем залишається в енергетиці. Вони всі розкрилися, і їх потрібно терміново вирішувати.

Користуючись лазівками в законодавстві, створюють умови, за яких державні компанії ставлять у неконкурентоспроможне становище. "Енергоатом", "Укренерго" зазнають страшних збитків. А відомий закон говорить: якщо десь убуло, то десь обов'язково прибуло. І у мене навіть є розрахунки, скільки грошей заробляють на схемах і махінаціях у різних сегментах ринку електроенергії недобросовісні гравці, трейдери. Йдеться приблизно про 80 млн грн у день. Це 2,4 млрд гривень щомісяця!

І такі махінації поки ще можна вигадати в будь-якому сегменті енергетичного ринку. Особливо коли це покриває національний регулятор. А платять за них компанії держсектору і в кінцевому підсумку кожен споживач!

- Над якими законопроєктами ви працюєте сьогодні як голова підкомітету?

Реклама

- У минулому році ми прийняли дуже важливий законопроєкт, який стосується демонополізації спиртової галузі. Це був один з перших законопроєктів, який проводив наш підкомітет, і ми вже побачили перші результати: монополія "Укрспирту" ліквідована, відбулися перші аукціони з приватизації державних підприємств цього концерну. Був підписаний меморандум з тютюновими компаніями.

Ми розробили рамкові правила і зараз допрацьовуємо їх разом з Європейською комісією, враховуємо її останні коментарі. Це буде велика, комплексна реформа антимонопольного законодавства. Вона має на меті суттєво посилити інституційні можливості АМКУ, надати йому нові процесуальні права для розслідування справ. Вона також вводить нові поняття в законодавче поле, які ми взяли з найкращих практик європейських країн і США, де питання конкуренції стоять на найвищому рівні.

Ми проаналізували всі моменти, які заважали АМКУ якісно працювати, і вирішуємо їх точково в новому законодавстві.

- Йдеться тільки про реформу для Антимонопольного комітету?

В тренді
Індекс млинця: скільки коштує приготувати страву цього року

- Така сама проблема є і на ринку електричної енергії, і на ринку житлово-комунальних послуг. Той закон, який був прийнятий у кінці минулого року нібито на виконання рішення Конституційного Суду, насправді зменшив інституційну спроможність регулятора, зробив його більш залежним, тому що закріпив законодавчо статус регулятора як центрального органу виконавчої влади. І в регулятора сьогодні немає конституційного зобов'язання стежити за тим, щоб енергетичні ринки були конкурентними. Наслідки ми дуже добре бачимо: не ведеться жодного розслідування неправомірної поведінки трейдерів на ринках, жоден недобросовісний трейдер не позбавлений ліцензії. Борги ростуть, ринковий моніторинг не введено, а "вишенька на торті" – кожні пів року перегляд і збільшення тарифу на передачу. Але нескінченно збільшувати тариф "Укренерго" не можна! Це справляє ще більший тиск на комерційного споживача, в якого і так через пандемію і економічну кризу справи йдуть, м'яко кажучи, не дуже. Регулятор, мабуть, забув просте правило: що менше споживачів – то більше проблем в енергосистемі України.

І, як то кажуть, якщо гора не йде до Магомеда, то нічого не залишається, як самому втрутитися в ситуацію. Першим і головним законом щодо цього буде закон про ринковий моніторинг REMIT, над яким я активно працюю останнім часом. Цей закон зобов'яже учасників ринку надавати всю відповідну інформацію, а НКРЕКП – перевіряти і контролювати угоди із зацікавленістю і змови на торгах. Уявляєте, сьогодні такого обов'язку в регулятора за законом немає. Ну, а на нема й ради нема. От регулятор і не впроваджує ці механізми навіть на рівні своєї нормативно-правової бази.

Ще одна ідея, над якою працює наш підкомітет, – проведення конституційної реформи незалежних регуляторів, яка б раз і назавжди зняла питання про статус, права, обов'язки і порядок призначення всіх незалежних регуляторів. Адже призначення – це не про те, хто вносить до Верховної Ради ті чи інші кандидатури. Це насамперед питання незаангажованості та незалежності керівників і членів регуляторів. Тільки так ми зможемо почати відбудовувати і зміцнювати інституції незалежних регуляторів. Результати не змусять себе довго чекати, і вони того варті.

Пропозиції у нас вже напрацьовані, і цю концепцію ми скоро будемо виносити на громадське обговорення.

- Поговорімо про ринок електроенергії. Ви, наприклад, нещодавно писали про те, що потрібно переглянути тарифоутворення для обленерго, тому що "на сьогодні процедура під'єднання до електромереж не відповідає меті розвитку економіки України". В який бік переглянути і як це пов'язано?

- Я б ставила питання трохи ширше. Ми говоримо насамперед про електромережі. Сьогодні зношеність мереж в Україні в середньому становить 80%. Тобто ще трохи – і ми можемо масово залишитися без світла. Чому склалася така ситуація? Тому що на ринку багато років існував принцип тарифоутворення, названий "витрати плюс". Це коли регулятор щороку по кожному обленерго сідав і дивився, дозволити йому витратити гроші на ті чи ті речі чи не дозволити. Аналізував кожен рядок, викреслював або ставив під сумнів. А навіщо тут цей трансформатор або той? А чому у вас стільки дроту, а не стільки? Крім того, що це марна трата часу з боку регулятора, це ще й викривляє ринок. Причому не тільки ринок послуг з розподілу електроенергії, але і ринок підрядників, постачальників обладнання. Тому що всі по пів року сидять і чекають, поки регулятор затвердить інвестплан, а потім за пів року повинні його виконати. Закладаючи, природно, у цей інвестиційний план всі простої.

Таке ручне керування галуззю і призвело до того жахливого становища, яке ми маємо сьогодні.

Заохочувальне тарифоутворення, або RAB-тарифи, має закріпити певну філософію, певні вимоги до операторів системи розподілу. І певний формульний механізм утворення тарифів. Який дасть змогу інвесторам, які хотіли б вкласти гроші в наші розподільні мережі, і будь-якому бізнесу прогнозувати на тривалий період, яким буде тариф.

Ми вже зробили перший маленький крок у цьому напрямку – взяли заохочувальне тарифоутворення, вперше з 2012 року. Але я критикувала це рішення, оскільки ми поки не досягли тієї філософської мети, яку загалом має під собою заохочувальне тарифоутворення.

- Що ви маєте на увазі?

- Поки у регулятора однаково залишилася методологія формування тарифу в ручному режимі. Нехай тариф тепер став заохочувальним, тобто оператор системи розподілу може залучати певний відсоток інвестицій і витрачати ці гроші на відновлення мереж, але цей тариф у нас встановлений тільки на 3 роки. А через 3 роки регулятор знову в ручному режимі почне переглядати цифри.

Крім того, у методології знову запропоновано дві бази активів, чого немає в практиці успішних країн, які високо стоять у рейтингу Doing Business. І в тих країнах, де я працювала, я ніде не бачила, щоб була якась стара база регуляторних активів і нова. Такого немає.

- Якою має бути пропорція в заохочувальному тарифоутворенні?

- Насамперед має бути формула, яка не змінюється, незалежно від того, хто сьогодні керує національним регулятором. Має бути прив'язка до середньозваженої ставки повернення капіталу, щоб було вигідно вкладати в мережі, а не, наприклад, купувати ОВДП. І щоб інвестор розумів, що йому треба не за 3 роки ці кошти окупити, а міг розраховувати на 10-20 років – так, як це відбувається в цивілізованих країнах, де великі інфраструктурні проєкти ніколи не мають періоду повернення інвестицій менш ніж 10-15 років. З нинішньою методологією тарифоутворення такої можливості планувати поки немає.

Це важливо з двох позицій. По-перше, з погляду приєднання нових генерувальних потужностей, таких як альтернативні джерела енергії. Тому що для того, щоб забезпечити європейську модель стійкої енергосистеми, яку від нас вимагає Євросоюз, щоб зменшити ризики для національної безпеки нашої країни, ми повинні приєднатися до європейської енергосистеми. А в них толерантності, яку вони можуть допускати щодо перепадів, набагато менше, ніж у нас. Європейська система, де дуже великий відсоток альтернативної електроенергії, дуже чутлива до перепадів потужностей. І якщо ми хочемо далі розвивати свою економіку і використовувати європейські ринки для збуту української продукції, нам доведеться збільшувати частку альтернативних джерел енергії в нашому енергетичному балансі.

Європа вже прийняла директиви щодо зеленої економіки, там уже активно обговорюють введення так званого carbon border tax – податку на виробництва, які забруднюють атмосферу. І тут буде проаналізовано весь ланцюжок, починаючи з того, а звідки у нас електроенергія. Тому нам в будь-якому разі доведеться декарбонізувати нашу енергетику й економіку в цілому.

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Читайте Segodnya.ua у Google News

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...
Хочеш бути в курсі останніх подій?
Підпишись на повідомлення. Показуємо тільки термінові і важливі новини.
Хочу бути в курсі
Я ще подумаю
Будь ласка, зніміть блокування повідомлень в браузері!

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти