Фото: pixabay
Тільки приватизація може допомогти перетворити тисячі збиткових держпідприємств, половина з яких не працює, в ефективні компанії, що забезпечують зростання економіки і ринкову зарплату співробітникам. Однак навколо приватизації витає кілька міфів. У попередніх публікаціях ми вже розвіяли міфи про перемогу над корупцією через зміну керівництва ДП, а також про масове скорочення працівників або закриття підприємства після приходу інвестора. Давайте розберемося, чи можуть прописувати умови продажу держкомпаній під конкретних покупців, щоб ті придбали держкомпанії за заниженою ціною.
Таке побоювання залишилося з 90-х, коли минуло дві хвилі приватизації (доваучерна і ваучерна) і були продані десятки тисяч українських держпідприємств. Оскільки мільйони українців не взяли участь в покупці держмайна через складність процедур, а мільйони віддали свої ваучери "за ковбасу", для частини громадян приватизація залишила негативні асоціації.
Однак часи ваучерів давно пройшли, а сучасна приватизація в Україні проводиться відкрито і дозволяє залучити максимальну кількість зацікавлених інвесторів. При цьому охороняються національні інтереси. А щоб в руках одного власника не формувалася монополія – за процесом стежить АМКУ.
Основний принцип приватизації – прозора конкуренція і висока вартість. Для цього початкову ціну встановлюють не нижче балансової вартості ДП, а потім ціна підвищується в ході прозорого аукціону або конкурсу. Досвід Прозорро.Продажі свідчить, що в середньому ціна виростає на 60% від стартової.
Приватизація проводиться публічно, домовленості за закритими дверима виключені. Адже продаж через електронну систему Прозорро.Продажі не дає можливості обмежити доступ до торгів або створити штучні умови. Вся інформація по об'єктах є у відкритому доступі (http://privatization.gov.ua/ або https://prozorro.sale/), брати участь в торгах або спостерігати теж можна онлайн через Пошук аукціонів.
Система Прозорро.Продажі дворівнева. Перший рівень – центральна база даних з усіма об'єктами, другий – десятки торгових майданчиків, які рекламують лоти і приваблюють покупців. Зайти в систему на конкурс можна через будь-який з цих майданчиків. Такий підхід виключає можливість домовитися з усіма, відповідно, аукціон завжди конкурентний. Якщо є конкуренція – формується ринкова ціна.
Не варто побоюватися "розпилу" підприємства, адже повернути інвестиції можна лише налагодивши ефективну роботу на придбаному ДП. До того ж, конкурсні умови передбачають індивідуальний підхід до самого об'єкта, прописуються зобов'язання майбутнього власника. Наприклад, неможливість зміни профілю підприємства, соціальні та екологічні норми.
В рамках великої приватизації по кожному об'єкту закріплений інвестиційний радник, пріоритет для якого – продаж об'єкта за найвищою ціною. Також розробляються стимули для інвесторів, як раніше заявив президент України. Наприклад, надання їм спеціальних консультантів, які полегшать процес інвестування. Розглядається і варіант "пільгових канікул" для іноземних інвесторів терміном на 5 років.
Так що побоювання, що приватизацію проведуть під конкретних покупців, які куплять ДП за зниженою ціною, – міф. Навпаки, приватизацію проводять через відкритий і прозорий конкурс, в ході якого ціна підвищується. А боротьба з корупцією, вдосконалення судової системи та додаткові стимули для інвесторів дозволяють залучити до приватизації в Україні світові компанії.