Як ділиться спадщина у разі смерті одного із спадкоємців? / Фото: Getty Images, Колаж: Сьогодні
В Україні, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Проте непередбачувані життєві обставини іноді складаються таким чином, що спадкоємець внаслідок своєї смерті не встигає оформити належну йому спадщину.
Як діяти у такому випадку, пояснює адвокат Адвокатського об’єднання "ЛЕКС ПЛЮС" Юлія Самборська.
Спадкова трансмісія
Цивільне законодавство для такого випадку містить спеціальний термін – спадкова трансмісія.
Це особливий випадок виникнення права на прийняття спадщини, встановлений ст. 1276 Цивільного кодексу України.
"Якщо спадкоємець за заповітом чи за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, переходить до його спадкоємців", – розповідає адвокат.
Перелік осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, вичерпний – це малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.
Термін прийняття спадщини
Для прийняття такої спадщини встановлюється термін у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Строк на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії складає шість місяців. Проте, якщо строк, що залишився для прийняття спадщини менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Зважаючи на те, що право на прийняття спадщини переходить до спадкоємців померлої особи, яка сама повинна була бути спадкоємцем, після його смерті, то строк для прийняття спадщини, що залишився, буде завжди меншим за встановлені шість місяців.
Спадщина може бути прийнята після спливу строку для прийняття спадщини за письмовою згодою спадкоємців або в судовому порядку, якщо суд визнає причини пропуску цього строку поважними.
"Верховний Суд зазначає, якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає", – попередила експерт.
Отже, право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії може бути здійснене у строк, який не сплив на момент смерті спадкодавця.
Тобто смерть спадкоємця, який би мав право на спадщину, має настати в межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця. Право на прийняття спадщини за спадковою трансмісією переходить до спадкоємців цієї особи у межах строків для прийняття спадщини.
Куди звертатися та що подати
Прийняття спадщини здійснюється шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Зазначену заяву слід подати за місцем відкриття спадщини після спадкодавця, який помер першим.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Заяву про прийняття спадщини спадкоємцю слід подати особисто. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої або недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
Проте особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.
Нотаріус, прийнявши заяву від особи, яка її подала, визначає:
- чи настала спадкова трансмісія;
- чи встиг спадкоємець прийняти спадщину;
- чи не відноситься такий спадкоємець до категорії осіб, які за спадковим законодавством вважаються такими, що фактично прийняли спадщину.
Такими, що прийняли спадщину, враховуючи вищезазначені у цій статті строки, вважаються спадкоємці, які не відмовились від цієї спадщини та які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також малолітні, неповнолітні, фізичні особи, цивільна дієздатність яких обмежена.
Відмовитися від прийняття спадщини можуть:
- неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування;
- фізичні особи, цивільна дієздатність яких обмежена, за згодою піклувальників і органу опіки та піклування;
- лише з дозволу органу опіки та піклування батьки (усиновлювачі), опікун, спадщини належної малолітній, недієздатній особі.
Слід пам’ятати, що відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Проте, якщо спадкоємець приймає рішення прийняти спадщину, то за спадковою трансмісією скільки б не було спадкоємців, частка померлого ділиться між ними порівну.
"Сьогодні" раніше писали, кому потрібно декларувати спадщину та яким чином можна оскаржити заповіт.