Іноземні банки прискіпливо відносяться до походження грошей клієнта, проте дотримуються конфіденційності. Фото: companion.ua
"Знай свого клієнта", – саме цим правилом керується більшість фінансових установ у всьому світі. Банк ретельно вивчає походження капіталу, що надійшов, а також потенційні ризики, які з ним пов'язані.
Дивного в цьому нічого немає, оскільки всесвітня боротьба з легалізацією незаконно отриманих коштів вносить свої корективи в роботу фінансових систем різних країн. Та й тенденція антиофшоризаціі грає в цьому не останню роль, розповідає директор департаменту міжнародного податкового планування ЮФ "ICF Legal Service" Наталія Ульянова.
Остерігаючись "брудних" грошей, банки набагато ретельніше перевіряють походження коштів клієнтів, оцінюючи ймовірність їх залучення в "тіньову" діяльність. Разом з тим, банківський сектор продовжує шанувати конфіденційність і вкрай неохоче йде на співпрацю з урядами. Банкіри прагнуть максимально відстояти інтереси клієнтів. Аж до того, що готові платити величезні штрафи фіскальним органам, тільки б зберегти в таємниці імена своїх вкладників. Досить поглянути на приклад останніх кількох років, коли більше п'яти найбільших банків світу заплатили штрафи за "нерозголошення".
Причому, до грошей і особистих даних нерезидентів банки ставляться з особливою педантичністю. Але й вимоги висувають досить високі, якщо мова йде про серйозну юрисдикції, і банку, який "шанує" свою репутацію.
Головне питання, яке цікавить банк майже в будь-якій країні при спілкуванні з клієнтом-нерезидентом сьогодні – легальність і "чистота" походження доходів. Авторитет FATF за кордоном дуже сильний. Тому зарубіжні банки ретельно вивчають історію майбутнього клієнта і походження його грошей.
Банк може розглядати заявку більше місяця, перевіряючи заявника та легальність його доходів.
Такий підхід характерний для Австрії, Швейцарії, Німеччини, Ліхтенштейну.
Лояльність банку виросте в рази, якщо капітал буде спрямований на інвестування в місцеву економіку (наприклад, в покупку нерухомості). Або коли йдеться про ведення бізнесу в країні, а також оформленні виду на проживання з подальшим отриманням громадянства, і кошти спрямовуються на ці цілі. Наприклад, в Австрії сума, що відкриває двері банків, починається з позначки в €250-300 тис., у Швейцарії від €500 тис., У Великобританії – від £1 млн, а в Сінгапурі – від $250 тис.
Разом з тим, йде активна боротьба за лояльність клієнтів. Головний інструмент в ній – умови обслуговування і зростаючий рівень сервісу. Наприклад, банки стан Балтії вже не перший рік намагаються скласти конкуренцію банкам "старої Європи", пропонуючи досить лояльні тарифи, зручне дистанційне керування, не встановлюють обмеження до мінімального розміру капіталу. При цьому одні банки йдуть з ринку фінансових послуг, але на їх місце приходять інші, раніше обслуговуючі тільки локального клієнта. Банки Прибалтики при існуючих преференціях в той же час хочуть бачити реальний бізнес і реального клієнта. Найчастіше для здійснення трансакцій в рамках звичайної діяльності потрібно регулярне підтвердження необхідності проведення платежу – опис угоди, контракт і т. д.
Що стосується банків Кіпру, то після кризи 2013 року вони активно прагнуть повернути до себе довіру. Погоджуються на більш низькі тарифи і пропонують різноманітність різних програм. У тому числі надають допомогу в придбанні нерухомості та отриманні посвідки на проживання. При цьому в порівнянні з періодом до 2013 року, варто відзначити, що значно посилилися вимоги до клієнта – банк так само хоче розуміти суть бізнесу і походження коштів свого клієнта.
Банки Австрії, Ліхтенштейну, Швейцарії, Люксембургу найбільш консервативні. Їм важливий клієнт, який не просто покладе гроші на рахунок, а буде використовувати різні інвестиційні програми, "гібридні" продукти (разом зі страхуванням життя, наприклад). Саме тому в цих країнах від клієнта вимагають значний оборот по рахунках і крупний незнижуваний залишок, часто від € 300-500 тис.
Банки інших європейських держав – Чехії, Польщі, Угорщини – "піонери" в роботі з нерезидентними компаніями, так як звикли працювати саморозміщуваних бізнесом, тому вони тільки формують умови співпраці та більш охоче зустрічають нових клієнтів.
В цілому, іноземні банки скрупульозно і обережно підходять до вибору клієнтів. І, на думку Ульянової, ця тенденція лише посилюватиметься. "Але це зовсім не означає, що вони повністю відмовляються від роботи з нерезидентами, так як це становить левову частку їх річного прибутку. Досить велику вагу і значення мають правильно задані критерії з пошуку потрібного банку, питання успішних переговорів з представниками банку, грамотний підбір фінансових продуктів, оформлення документів та подальша побудова роботи", – резюмує експерт.