Загальний вигляд. Через «монументальність» градирні, що охолоджують воду, часто приймають за самі енергоблоки. На ділі ж енергоблоки набагато менші (на фото - в правому куті) / Фото: Олександр Яремчук
Атомні станції – одні з найбільш охоронюваних і засекречених об'єктів у країні. Кореспонденти "Сегодня" побували за колючими огорожами Рівненської АЕС і дізналися, як туди забрідають тварини, що там роблять з птахами і де тренуються оперативні співробітники.
ТВАРИНИ І РИБА. В циркуляційних каналах під градирнями станції (величезні спиляні конуси, які беруть за енергоблоки, хоча вони служать для охолодження води. – Авт.) водиться риба. Час від часу її виловлюють і відпускають на волю. Бувають і інші "відвідувачі". "Два роки тому виловили з каналу бобра, – розповідає начальник зміни Сергій Препіновскій. – Живого, тільки злегка наляканого. Витягли і відправили на волю. Взагалі, тварини до станції приходять часто. Якось йду на роботу, метрів за триста від станції з кущів вибігає кіт, плюхається прямо переді мною, а в очах благання: брате, допоможи, пропадаю! Довелося забрати з собою. Домовився з охороною, тварина посиділа у них, після зміни в місто відніс". Охоронці додають: якось під парканом зловили... козла. Довелося наглядати за ним, поки не з'явилися господарі.
Канали. Два роки тому тут виловили бобра і відпустили на волю. Фото: А. Яремчук
З птахами тут борються. Територію прибирають і гніздитися пернатим не дають. Час від часу динаміки транслюють гучне каркання ворон і крики інших хижих птахів. Але допомагає не завжди: в машинному залі третього енергоблоку, де довелося закривати вуха беруші через гучний шум, ми нарахували трьох голубів. Пошкодити обладнання вони не можуть. Але от прибирати, зізнаються працівники, доводиться.
ТРЕНУВАННЯ. Навчально-тренувальний центр РАЕС – це повномасштабна копія залів управління енергоблоком. Всі процеси тут моделює комп'ютер. На тренажері навчають еліту АЕС – людей, які безпосередньо керують реактором, і оперативників. У залі їх троє: начальник зміни реакторного відділення, начальник зміни турбінного цеху та начальник зміни блоку. Тренажер умовно поділений на дві частини: права управляє реактором, ліва – турбінами. Управляється все ключами (бо кнопку можна натиснути випадково). "Ключ аварійного захисту зупиняє реактор за 4 секунди, – говорить інструктор Дмитро Дейнега і тут же пропонує спробувати. Ключ повернутий, в залі дзвенить і гуде сирена, по спині біжать мурашки. Монітори показують падіння активності. Ми "упустили" реактор. У реальності востаннє таке було в 2004 році. Щоб потрапити хоча б на тренажер, потрібно почати з робочої посади і дійти до провідного інженера (це 10-15 років роботи). Але навіть тоді без "візи" психологів на тренування не допустять: потрібно, щоб людина була повністю здоровою, стресостійкою, швидко і правильно реагувала і вміла працювати в команді.
Тренажер для "еліти". Щоб потрапити сюди, треба бути оперативником з 15-річним стажем. Фото: А. Яремчук
Західно-Українська
У засекречені радянські часи Рівненської АЕС не існувало. Незважаючи на те, що вже в 1971 році почалося її проектування (добудували в 1980-му). Тоді, за аналогією з Південно-Українською, її називали Західно-Українською – щоб випадково не здати регіон розташування умовного ворога. Вже потім, на стадії будівництва, її перейменували.
На сьогоднішній день РАЕС щорічно виробляє понад 18 млрд кіловат-годин електроенергії. Це 20% від виробництва електроенергії на всіх АЕС і 10% від загального виробітку в країні. Тут чотири енергоблоки, з них два – "мільйонники" (потужність 1 млн. КВт), і два менші (400 тис. КВт). Працюють на станції понад 8 тисяч осіб.
Автор і редакція дякують прес-службі НАЕК "Енергоатом" і керівництво Рівненської АЕС за допомогу у створенні цієї статті.