Чи допоможе гривні прив'язка до євро: "плюси" і "мінуси"

Днями в інтерв'ю одному з українських журналів поради на тему того, як можна витягнути нашу економіку звідти, де вона зараз перебуває, давав Симеон Дянков. Цей 45-річний болгарин за походженням пропрацював 14 років у Світовому банку, є основним автором методики рейтингу Doing Business. Чотири роки він був міністром фінансів та віце-прем'єром в уряді Болгарії. Керував низкою міжнародних бізнес-шкіл, є професором деяких з них.

Головна порада Дянкова полягає в тому, щоб прив'язати курс гривні до євро: "Україна збирається торгувати з Європою все більше і більше. Ви рухаєтеся в Європейський союз. Тому гривню потрібно прив'язати до євро. І сказати: з завтрашнього дня євро буде коштувати, скажімо, 30 грн. Необхідно прийняти закон, згідно з яким відтепер і до тих пір, поки існує єврозона, гривня буде прив'язана до євро".

Подібна порада не унікальна. Наприклад, в квітні 2014 р американські сенатори Тед Круз і Марко Рубіо (нинішні активні учасники передвиборної гонки за пост президента США) написали міністру фінансів своєї країни лист, в якому запропонували підтримати гривню, жорстко прив'язавши її до долара.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Мовою економістів мова йде про те, щоб ввести в Україні режим валютного курсу, який називають валютною рада або валютним управлінням (currency board). Дянков каже: "Естонія зробила це в 1992-1993 роках, Литва, Латвія, Болгарія, цілий ряд країн нашого регіону це зробили, і це дало хороший результат".

Але є й інші приклади, коли країни в надії врятувати свою економіку відмовляються від існуючої у них прив'язки національної валюти до долара. Вистачає і країн, які не дивлячись складність економічної ситуації не хапаються за соломинку currency board. Для того щоб зрозуміти, чи підходить цей рецепт Україні, спочатку варто розібратися, що це таке – режим валютного курсу.

Система формування пропорцій обміну

Режим валютного курсу – це система формування пропорцій обміну національної валюти на іноземні. У загальному випадку вона варіює від жорсткої прив'язки, наприклад, до золота (золотий стандарт), до вільно плаваючого курсу, коли ціна валют складається виключно під дією ринкових сил. Між цими крайнощами, крім уже згаданого валютного ради, є такі варіанти курсових режимів: валютний союз (використання чужої валюти замість або на додаток до власної), фіксований, валютний коридор і ін.

Ідея прив'язки валюти тієї чи іншої країни до більш "твердих грошей" була досить популярною серед економістів в 1990 роках, на тлі, як тоді здавалося, вдалого досвіду Аргентини. Але до 2002 р. фінансова криза в цій країні досягла таких масштабів, що від прив'язки до долара довелося відмовитися. Ще раніше, в 1997 р. владі Тайваню довелося погодитися на плаваючий курс, що було однією з умов отримання допомоги від МВФ.

До долара прив'язані валюти 15 країн

На сьогоднішній день валюта європейських Болгарії, Данії та Боснії і Герцеговини прив'язана до євро. До нього ж прив'язана валюта Марокко, Кабо-Верде і Коморських Островів.

Крім того валюта 17 країн в Центральній Африці і Полінезії прив'язана до євро не безпосередньо, а через загальні регіональні валюти – франки. До долара прив'язані валюти 15 країн: Саудівській Аравії, ОАЕ, Йорданії, Туркменії, Венесуели, Катару, Оману, Бахрейну та ін.

Переваги та недоліки валютного управління

Вигодами прив'язки національної валюти в загальному випадку є:

• Переваги у зовнішній торгівлі. Країна може штучно занижувати курс своєї валюти, що підвищує конкурентоспроможність вироблюваних нею товарів на зовнішніх ринках і збільшує прибутки експортерів у національній валюті.

Такого роду перевагами свого часу в повній мірі скористався Китай, зараз користуються В'єтнам, Таїланд і деякі інші країни;

• Захист національної економіки. 

Коливання курсу національної валюти завжди негативно позначаються на економічній ситуації в країні та перспективи зростання. Прив'язка курсу дозволяє захистити національну валюту від ряду зовнішніх впливів. Так на початку 2000-х Китай використовував неповну прив'язку курсу юаня до долара, але розпал фінансової кризи 2008 р. було прийнято рішення повернутися до фіксованого курсу. Це дозволило економіці країни вийти з кризи після двох років практично без втрат.

Недоліки прив'язки:

• фіксований курс необхідно підтримувати, а це вимагає наявності великих резервів, оскільки доводиться постійно купувати або продавати національну валюту. Якщо ж резервів мало, то у разі відпливу капіталу з країни або вихід інвесторів із внутрішнього ринку система фіксованого курсу потрапляє під наростаючий тиск;
• країна позбавляється гнучкості фінансового маневрування при виникненні зовнішніх або внутрішніх складнощів;
• фіксація курсу може провокувати інфляцію або рецесію.

Наприклад, в Гонконзі у свій час був великий приплив капіталу, тому що інвестори хотіли купувати акції місцевих компаній. А раз курс валюти прив'язаний, то потрібно друкувати більше гонконгських доларів. В результаті інфляція була 11-12% в рік. Якщо ж центробанку для підтримки курсу доводиться продавати іноземну валюту, то тим самим він забирає національну грошову масу з ринку. Це може привести до рецесії або депресії, як було в Аргентині в 2000-2001 рр., після чого валютне управління там скасували, і економічне зростання відновилося через 1,5-2 роки.

При валютному управлінні у центрального банку немає незалежної грошової політики. Але борги держави залишаються, як залишається і незалежна бюджетна політика. Залишається незалежна боргова політика банків і фінансових установ. Все це сильно ускладнює завдання підтримки фіксованого курсу.

Тому багато економістів зараз прийшли до висновку, що в сучасних умовах реально ефективні тільки два варіанти. Перший – повний перехід на якусь чужу валюту, коли немає ніякої власної грошової політики і власної валюти. Для 19 країн-членів ЄС зараз євро є спільною валютою. Крім них євро в Європі використовують: Андорра, Косово, Чорногорія, Монако, Сан-Марино і Ватикан. Долар США в якості національного платіжного засобу використовують Еквадор, Сальвадор, Панама, Зімбабве і ряд малих держав. При цьому у деяких з них формально є національні валюти або вони випускають розмінні грошові одиниці, тобто долар для них є паралельною, другою валютою. Швейцарський франк використовує Ліхтенштейн, а австралійський і новозеландський долари – три острівних держав Океанії.

Другий варіант – плаваючий або гнучкий обмінний курс, який існує в більшості країн, коли курс національної валюти відображає попит і пропозицію на неї і, відповідно, на товари, вироблені в цій країні.

Приклади успішні і не дуже

Найуспішніший приклад валютного регулювання – Гонконг, валюта якого (долар) прив'язана з 1935 р.: спочатку до британського фунта стерлінгів, а після приєднання до Китаю – до долара США. Але зараз через відносно дорогий гонконгський долар туристичний сектор країни на тлі девальвації інших валют регіону може виявитися в скрутному становищі. Також може погіршитися ситуація у фінансовому секторі. Але з іншого боку, при дорогий місцевій валюті імпортувати енергоресурси та інші товари досить вигідно.

Через обвал цін на нафту багато країн-експортери зіткнулися з серйозними економічними проблемами, в тому числі і ті з них, де курс валют був прив'язаний до долара. Так в кінці минулого року з'явилися припущення про те, що Саудівська Аравія може бути змушена відмовитися від 30-річної прив'язки курсу ріала до долара.

Поки уряд королівства покриває дефіцит бюджету за допомогою засобів зі своїх депозитів в центробанку і валютних резервів, які через це за останні півтора року зменшилися майже на $100 млрд, але все одно залишаються дуже великими – $636 млрд. Зупинити їх зниження могла б девальвація ріалу, завдяки якій виросли б держдоходи в національній валюті. Але експерти кажуть і про те, що девальвація буде потрібно дуже велика – до 50%, а це дуже небезпечно, тому що країна багато витрачає на імпорт. До того ж відмова від прив'язки або повторна прив'язка за нижчою вартістю можуть вплинути на довіру інвесторів, спровокувати відтік капіталу. Тому в середині січня саудівська влада заявила, що прив'язка до долара буде збережена.

Ще більш складна ситуація складається в Омані та Бахрейні. За прогнозами, при нинішньому рівні держвидатків і ціною на нафту близько $40 валютні резерви цих країн вичерпаються менш ніж за два роки. Але поки влада і цих країн не говорять про відв'язку від долара, вважаючи, що девальвація не сильно їм допоможе. Більш вірогідними вважаються підвищення мит на імпорт і введення контролю за рухом капіталу.

У лютому минулого року Азербайджан відмовився від прив'язки національної валюти – маната до долара і перейшов до таргетування його курсу на основі бівалютного кошика. Але вже в грудні було прийнято рішення про перехід на плаваючий курс. В цілому за два етапи девальвації курс маната впав майже на 100%.

Наслідки для України

Наша економіка не є настільки експортно орієнтованою, щоб заради переваг у зовнішній торгівлі йти на ризики і обмеження, пов'язані з прив'язкою гривні до євро або долара. Крім того, сьогодні український бюджет розбалансований, і невідомо, коли його вдасться вирівняти. У країни багато короткострокових боргів. І один із найголовніших аргументів проти такого кроку – малий обсяг золотовалютних резервів. Сюди ж можна додати і негативне ставлення МВФ до валютного управління.

Коли НБУ утримував долар на рівні 8,05, то це і був currency board по суті (що в 2011 р визнав і МВФ в своєму звіті). Але зробити те ж саме в нинішніх умовах практично неможливо.
При спробі фіксування курсу гривні неминуче почнуться атаки на неї, що в кінцевому підсумку погіршить ситуацію в економіці.

Тому сьогодні альтернативи наведеному у минулому році плаваючому курсу немає, але про ступінь свободи цього плавання треба дискутувати.