2017 року було вигідніше вкладати в гривню, ніж у долар – інтерв'ю із заступником голови НБУ

Чи далеко запливе курс долара, в якій валюті варто зберігати заощадження і чи допоможе нам Міжнародний валютний фонд – про це в третій частині інтерв'ю з заступником голови Національного банку України Дмитром Сологубом.

Читайте на сайті "Сегодня" першу частину інтерв'ю із заступником голови НБУ "Чому зростає інфляція і як Нацбанк регулює ціни" і другу частину "Чи вмикають в Україні "друкарський верстат" і що точно має дорожчати".

- Як поводитиметься долар 2018 року? Ваші прогнози з приводу курсових коливань?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Нас іноді звинувачують в тому, що Нацбанк відмовився від впливу на валютну політику і нічого не робить для підтримки стабільності курсу. Але є "Стратегія валютних інтервенцій НБУ", опублікована два роки тому. В якій чітко говориться, що в країні плаваючий курс. Звісно, плаваючий курс абсолютно не означає, що НБУ на нього ніяк не реагує.

І я хочу сказати, що обмінний курс є лише однією зі складових економічної ситуації в країні. Причому навіть не головною. Хоча люди гіпертрофують його значення, вважаючи його головним. Не треба підміняти поняття ціни товарів, які ви купуєте щодня, ціною однієї валюти, нехай навіть найважливішої для економіки країни.

- Багато товарів реагують на курс. Ви ось наводили приклад з бензином...

- Паливо – це всього 5% споживчого кошика України. Звісно, у нас вплив долара на споживчий кошик, на витрати людей вище, ніж, наприклад, в Польщі або в Румунії. Але він не абсолютний. Він не є домінуючим фактором.

Якби рішення про введення плаваючого курсу було прийнято раніше, ще 2008-го або 2009 року, девальвація у нас була б набагато плавнішою. А коли щось довго тримають, а потім відпускають, ефект – як від перетиснутої пружини, яка "вистрілює". У таких випадках завжди трапляються певні перекоси, дисбаланси. Це доводять приклади багатьох країн.

В кінцевому рахунку курс валют визначається станом економіки. У будь-якій країні, не тільки в Україні. Але в короткостроковому періоді на нього завжди впливає психологічний ефект.

Наведу як приклад Грузію. У 2014-2015 роках, коли почався конфлікт між Росією і Україною, Захід запровадив санкції проти РФ, і одночасно сталося падіння світових цін на commodities, економіка Грузії досить серйозно відчула ослаблення зовнішнього попиту на свій експорт і падіння припливу грошових переказів і прямих іноземних інвестицій. Курс у них вже був плаваючим, і під впливом таких тенденцій він девальвував. 2015 року ларі знецінився по відношенню до долара на 28%. Але це не мало катастрофічного ефекту на фінансову систему і на економіку в цілому. Мені розповідав про це колишній голова Центрального банку Грузії. Так, сталося. І що? Потрібно просто до цих трендів пристосуватися.

І ось та політика, яку зараз проводить Національний банк України, спрямована на те, щоб курсові коливання відповідали фундаментальним параметрам української економіки, експорту-імпорту. А то, що ми бачимо на валютному ринку, це в тому числі і психологічний фактор.

- Деякі експерти вважають, що "сезонні" стрибки цін на долар, які традиційно відбуваються в серпні-вересні і в грудні-січні, мають деяку спекулятивну складову, і з ними варто було б боротися регулятивними методами. Нормативними актами Мінфіну або активнішим втручанням Нацбанку.

- Я не зовсім розумію значення слова "спекулятивний" в даному випадку. Ніхто не може заборонити людині купити долари, якщо вона хоче. Ніхто не може заважати компаніям управляти своїми потоками готівки. Це їхня справа. Звичайно, є параметри поведінки на валютному ринку. Компанія не може прийти і купити валюту без імпортного контракту. Банк не може купити валюти більше, ніж дозволено його валютною позицією. Але якщо імпортер розуміє, що йому валюта буде потрібна через три тижні, він може показати контракт і купити її заздалегідь. І це не є спекуляцією.

Якщо ми бачимо, що ціни на наші основні експортні товари досить високі, що ситуація з економікою нормальна, що фундаментальних причин для девальвації немає, Нацбанк не втручається в ситуацію. Якщо хтось хоче побігти і купити долари перед Новим роком, і курс зростає на 10 копійок, навіщо Нацбанку витрачати свої резерви, які є його подушкою безпеки? Нацбанк проводить валютні інтервенції, тільки коли є якісь вагомі причини для цього.

Минулого року НБУ досить активно втручався в діяльність валютного ринку, робив валютні інтервенції, коли цього дійсно вимагала ситуація. У нас є дві основні причини для інтервенції. Перша – це згладжування коливань, коли цього вимагають макроекономічні параметри. А друга – поповнення валютних резервів. Тому що це наша подушка безпеки, страховка.

Фото: Д. Павлов/"Сегодня"

Коли я прийшов до Нацбанку три роки тому, у нас було всього близько 5,5 млрд резервів. Зараз – майже 19 млрд. І це вже дозволяє нам почуватися досить спокійно.

А що стосується обов'язкового реагування Нацбанку на коливання курсу... Зрозумійте, з одного боку, звісно, важлива прозорість нашої роботи. А з іншого – ми не повинні розповідати, що, якщо курс зміниться, наприклад, на 50 копійок, Нацбанк точно реагуватиме на це. Ринок повинен все-таки відчувати деяку невизначеність. Тому що інакше будуть з'являтися спроби грати проти НБУ. І ось тоді якраз почнуться спекуляції.

Я розумію, що людей хвилює курс долара, тому що багато хто розглядає його як спосіб зберегти заощадження. Але хочу звернути увагу ось на що. Якщо людина рік тому купила долар по 27,2 грн, тримала його вдома під подушкою і продала би його зараз, вона розбагатіла б усього на пару відсотків. Якщо тверезо оцінювати цифри, гривня девальвувала за рік всього на 3%. А ось якби вона не купувала долари, а поклала гривні на депозит, вона заробила би за цей же період 14%.

Звісно, кожна людина вільна сама приймати рішення, в якій валюті зберігати свої кошти. Але я як людина, яка багато років займається фінансовими питаннями, кажу своїм знайомим, сусідам, що минулого року було вигідніше вкладати в гривню, ніж у долар.

Часто чую у відповідь: так, поки було стабільно, а через рік буде знову велика девальвація? Так краще вже я все-таки посиджу в доларі. І ось це – відображення тієї ситуації, яка спостерігалася в Україні останні 10-15 років. Криза, все зупинилося. Потім почала зростати, але економічна політика знову направлена на короткострокові цілі. В результаті – нова фінансова криза. І, як каже один мій знайомий, білка зайшла на чергове коло.

Тому наше завдання сьогодні – забезпечити консистентну політику, щоб Україна могла хоча б 5-10 років прожити без великих криз. Це дуже сильно змінить і ставлення людей до гривні, і довіру до банківської системи. Інвестори розумітимуть, що вони можуть щось планувати тут на 10 років вперед. Люди знову почнуть активно відкривати гривневі депозити. І це ключове завдання, яке ми повинні виконати найближчим часом.

- Як ви думаєте, наскільки часто НБУ доведеться виходити з валютними інтервенціями на ринок 2018 року?

- Наші прогнози остаточно ще не оформлені, але якщо говорити про основні параметри, як ми бачимо цей рік...

За класифікацією, Україна має малу відкриту економіку. Малу – тому що ситуація в українській економіці не впливає на весь світ, як, наприклад, впливають економіки Америки або Китаю. А відкриту – тому що Україна досить сильно залежить від зовнішнього середовища, від світової економіки. У нас експорт становить більше 50% всього ВВП. І ось цей міжнародний контекст для України виглядає досить сприятливим цього року. Темпи зростання світової економіки, прогнози щодо цін.

Але багато що залежатиме від співпраці з МВФ і спільної роботи з донорами. Та перепочинок щодо виплати зовнішніх боргів, яку Україна отримала після проведення реструктуризації, закінчується скоро. І щоб забезпечити безпроблемне проходження через період пікових зовнішніх виплат і при цьому продовжувати генерувати економічне зростання, потрібні зовнішні надходження. І це не тільки гроші від Міжнародного валютного фонду. Гроші МВФ є "знаком якості" для інших міжнародних донорів, для приватних інвесторів. Вони набагато охочіше вкладають в країну, де працюють програми МВФ, проводяться реформи. Тому в цілому прогнози багато в чому залежатимуть від того, як Україна співпрацюватиме з МВФ.

Якщо співпраця триватиме і при тій досить сприятливій ситуації на світових ринках, яку ми бачимо, то особисто у мене, як у макроекономіста, не буде приводів для занепокоєння і цього, і наступного року.

- Продовження співробітництва з МВФ – це реально?

- Наш офіційний прогноз, який ми робили ще в жовтні, – що Україна отримає 2018 року два транші. У першому і в третьому кварталі. Але зараз говорити про перший квартал – вже не реалістично навіть з технічної точки зору. Там дуже серйозні процедури.

Та й в цілому перспективи співпраці прогнозувати досить складно. Тому що все залежить від того, чи будуть ухвалені закони. МВФ досить чітко позначив свої вимоги, і м'яч зараз на українській стороні.

Як макроекономіст я не втомлююся повторювати, що співпраця з МВФ дуже важлива для України для того, щоб безболісно пройти період 2018-2019 років.

- 25 січня НБУ представив переглянутий економічний прогноз. З чим пов'язані основні зміни?

- Наші прогнози – це фактично вибір наших дій для впливу на ситуацію. Тому що якщо на темпи зростання ВВП або інші показники ми не можемо безпосередньо вплинути, то інфляція безпосередньо залежить від наших власних дій. Грубо кажучи, ми розписуємо: якщо облікова ставка НБУ буде такою-то, інфляція виявиться стільки-то відсотків. Якщо ставка більше або менше – відсоток інфляції буде таким-то. Рішення щодо відсоткової ставки приймає правління.