Економічна незалежність України: уроки криз

Чергову річницю Незалежності Україна зустріла в розпал економічної кризи. У такій ситуації звичайне підбиття економічних підсумків навряд чи допоможе створити святковий настрій у читачів і зарядити оптимізмом. Але нинішня криза – не перша, яку переживає наша країна за роки незалежності.

Сайт "Сьогодні" вирішив нагадати, які економічні кризи вже довелося пережити Україні за роки незалежності, і які позитивні зміни відбулися в країні завдяки їм. Адже кризи вважають стартовими майданчиками для подальшого розвитку. Які уроки, на думку експертів, ми повинні винеси з нинішньої кризи?

Криза завдовжки в десятиліття

Сьогодні про це вже рідко згадують, але Україна здобула незалежність в розпал чергової світової кризи. Ця криза не увійшла до числа найбільших, світова економіка не демонструвала рецесії, тобто падіння ВВП. Однак темпи економічного розвитку в багатьох країнах тоді відчутно сповільнилися. Якщо в другій половині 80-х світовий ВВП зростав на 3,7-4,6%, то з 1990-го до 1993 року темпи зростання сповільнилися до 2,1%.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Причини тієї кризи, яка почалася ще наприкінці 80-х, називають різні. Розпад СРСР, безсумнівно, зіграв свою роль в погіршенні економічної ситуації, але не був його причиною. Швидше, наслідком. І країни пострадянського простору постраждали більше за інших. Зокрема, тому, що виявилися розірвані економічні ланцюжки, що зв'язували СРСР в єдине ціле. Так, 1993-го всі 15 колишніх союзних республік демонстрували рецесію: падіння ВВП становило від -2,3% (Узбекистан) до -23% (Азербайджан). В Україні того року економіка впала на 14,8%.

/ Фото: Сьогодні

І, хоча Україна не була лідером за темпами падіння економіки, у нас спад тривав набагато довше інших. Так, до 1997 року вже практично у всіх пострадянських країнах (крім Туркменістану) економіка пішла в зростання. В Україні ж падіння тривало аж до 2000 року.

"У 1990-ті роки Україна втратила значну частину економіки через відсутність довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку, механічного копіювання досвіду інших країн (зокрема, Польщі), без врахування національних особливостей, "сліпого" виконання рекомендацій МВФ і інших подібних інститутів, повної лібералізації міжнародної торгівлі, тотальної приватизації, підвищення тарифів нібито для "приведення їх до економічно обґрунтованого рівня", – говорить про причини Костянтин Денисов, кандидат економічних наук, викладач Запорізького нацуніверситету.

Одним з головних уроків, який Україна винесла з тієї першої кризи, стала відмова від бартерно-залікових схем, що існували фактично з перших років незалежності. Низка експертів вважають, що саме відмова від цих схем стала поштовхом для розвитку економіки. Можливо, тому більше ніколи держава не згадувала про цю псевдорятівну схему.

Однак після тієї кризи залишилися і "невивчені уроки". Зокрема, економічний експерт Олексій Кущ вважає, що затяжний характер тієї кризи багато в чому був викликаний розвалом кластерної економіки, яка склалася на той час в Україні. Про необхідність знову побудувати кластерну економіку стали говорити тільки кілька років тому.

"Україна мала дуже потужний економічний потенціал, який потрібно було просто трансформувати під зовнішні умови, що змінилися. А у нас була обрана вкрай неправильна модель трансформації. Зокрема, неправильна модель приватизації. Потрібно було приватизувати не окремі підприємства, а блоки. У нас економіка була чітко структурована. Були територіально-економічні райони (Південний, Донецько-Придніпровський і ін.), і ці райони складалися з територіально-виробничих комплексів і науково-виробничих комплексів. І потрібно було приватизувати блоки, трансформуючи ці комплекси в промислові кластери. А так вони розпалися. Хоча вже тоді кластерна модель економіки була (та й залишається) в топі. Успіх "рейганоміки", зокрема, пояснюється саме тим, що Америка взяла за основу кластерну схему розвитку. Потім цей метод взяли на озброєння в Європі і в Азії. А Україна, яка мала найефективніші стартові можливості для трансформації, їх не використала", – говорить Олексій Кущ.

Іпотечна криза

З 2000-го по 2008 рік Україна демонструвала, мабуть, свій найкращий економічний прогрес за весь час незалежності. Економіка зростала на 5% на рік і більше, добробут українців (в доларах) – на 6% і більше. 2004 року Україна встановила власний рекорд, який не побитий досі: +11,8% ВВП, +12,6% – зростання добробуту людей.

Наступна криза вибухнула в 2008-2009 роках, причому в більшості країн світу. І в багатьох країнах він був пов'язаний з іпотечними кредитами. В Україні тоді різко зріс курс долара. У другій половині 2008-го він несподівано пішов вгору, і до кінця року подорожчав у півтора раза – з 5 до 7,7 грн. Уже це подорожчання стало ударом для багатьох українців, які купували квартири або машини в кредит. Але зростання курсу на цьому не припинилося. У банках почалася "криза неплатежів", яку вони не змогли подолати не тільки до наступної кризи, 2014-2015 років, але і досі. Як писав сайт "Сьогодні", портфель "поганих кредитів" в українських банках і зараз становить близько 50%, а в державних банках таких кредитів ще більше.

2009 року ВВП України і добробут людей впали більше ніж на 15%, промисловість – на 25%. 2010-го економіка теж ще не змогла оговтатися від удару.

Мабуть, головним плюсом цієї другої кризи стало те, що країна взяла курс на "дедоларизацію" економіки. Економісти впевнені: прив'язка до долара робить і країну, і всіх її громадян набагато уразливішими. І, хоча долари "під подушками" українців не зникли (а майже всі вони дуже навіть знадобилися в нинішню кризу), масових кредитних дефолтів в подальшому вдалося уникнути.

Криза і війна

Прийнято вважати, що третя українська криза, яка припала на 2014-2015 роки, була багато в чому пов'язана з російською агресією на Донбасі і втратою Криму. Ці фактори, звичайно, не могли не вплинути на економічну ситуацію. Але нагадаємо, що падіння економіки почалося в Україні ще з 2012 року. Тоді ВВП впав з 5,5% (2011 року) до 0,2%, 2013 року – до нуля.

Ця криза стала кризою ліквідності банківської системи. Після втечі представників старої влади в країні банально не залишилося грошей. Мільярди виводилися з країни, в тому числі через кредити, що видаються пов'язаним з банками особам. До кінця 2014-го золотовалютні резерви становили всього 7 млрд доларів (зараз, наприклад, 28,5 млрд). Зазначимо, що скорочення запасів почалося задовго до війни – ще влітку 2013-го.

Уроком цієї кризи стало підвищення вимог до банків щодо обсягу ліквідності, а також жорсткіше законодавство стосовно пов'язаних осіб. На сьогодні, за визнанням міжнародних фінансових партнерів України, реформа банківського сектору – одна з небагатьох, які Україна провела дійсно якісно і домоглася результатів. Ці результати можемо спостерігати зараз, під час чергової кризи: жоден банк не "луснув", як це ставалося раніше під час криз, золотовалютні резерви НБУ навіть примудряються зростати.

Щоправда, сам процес "банкопаду", його масштаби багато банкірів не вважають таким вже позитивом.

"Я як банкір не згодна з тим, що очищення банківської системи – це було хорошим наслідком для економіки України. Багато банків пішло з ринку, співробітники втратили роботу, а також багато клієнтів, особливо юридичних осіб, втратили свої гроші, накопичення і, відповідно, не змогли продовжувати підприємницьку діяльність. Я вважаю, що очищення банківської системи проводилося жорстким шляхом, і я не відношу це до позитивних наслідків кризи", – говорить фінансовий експерт, віцепрезидент Асоціації українських банків Галина Хейло.

Олексій Кущ називає ще один урок, який дали українцям всі попередні кризи відразу. Хоча, за його словами, позитивним цей урок можна назвати умовно.

"Я б назвав позитивним уроком те, що українська економіка виробила певну резистентність до криз. Вона сформувала досить потужний потенціал антикрихкості, але переважно на мікрорівні: на рівні приватних підприємців, самозайнятих людей і т.д. І, як не дивно, до прикладу антикрихкості можна віднести і наш тіньовий ринок. Тіньова економіка в умовах кризи є максимально антикрихкою. Саме цим пояснюється її велика питома вага. А ось фінансово-промислові групи мають максимальну крихкість", – говорить Олексій Кущ.

Уроки четвертої кризи

Нинішня, четверта велика криза в історії незалежної України, поки, на жаль, не наближається до завершення, а тому складно сказати, які з заходів з порятунку економіки виявляться найдієвішими. Однак експерти поділилися з нами своєю думкою з цього приводу.

"Найбільший урок, який ми могли б винести з цієї кризи, – це розуміння того, що світова політико-економічна парадигма дуже змінилася. Причому вона змінилася не просто в плані технологічного укладу, глобальних ланцюжків створення додаткової вартості тощо. Провідні світові економісти зараз говорять про те, що капіталізм в тому вигляді, в якому він зараз існує, підійшов до своєї інституційної кризи. Світова економіка переходить до формату посткапіталізму, в якому розв'язуватимуться, зокрема, проблеми нерівності, диспропорцій. Тобто світ іде від тих систем, які нам нав'язувалися останні 20 років в рамках неоліберального дискурсу і переходить до систем, які у нас були і ще збереглося. Яскравий приклад – що в Америці зараз говорять про перехід до мобілізаційної медичної системи, яка може лікувати велику кількість людей. Це те, що було у нас. Така медицина в Китаї, що допомогло їм швидко впоратися з пандемією. З огляду на, що біологічна загроза, як кажуть, буде актуальною в найближчі 40-50 років, – це дуже важливий формат. Те ж стосується освітньої системи: вузька спеціалізація і комерціалізація освіти вже не працюють. Ми переходимо до періоду розмитих економічних циклів, коли через кілька років може зникнути низка професій, які важливі зараз. Зростатиме важливість системи освіти загального доступу, яка фінансується державою, і зростатиме важливість універсальної освіти. Все це було і ще не зовсім зруйновано у нас. І зараз виходить, що всі вже йдуть з ярмарку (причому не просто йдуть, а мчать), а ми досі йдемо на ярмарок. Якщо ми вчасно побачимо цей процес і розвернемося на 180 градусів, ми опинимося попереду всіх. А якщо ні – зустрічна юрба нас просто знесе. Те ж стосується проблеми соціальної нерівності. За коефіцієнтом Джині у нас найсправедливіше суспільство в Європі та одне з найсправедливіших товариств в світі. Якщо в світі в середньому 10% людей концентрують в руках 90% національного багатства, то у нас йдеться про 0,01%, а серед інших різниця в рівні життя незначна. Вони, може, їздять на різних машинах, але живуть в схожих будинках, прірви між ними не існує. І нам потрібно перестати проводити реформи, які посилюватимуть і структуруватимуть цю нерівність. До таких реформ я відношу, наприклад, відкриття ринку землі", – говорить Олексій Кущ.

Про зміни в системі освіти говорить і засновник Школи універсального журналіста, секретар Національної спілки журналістів України Віталій Голубєв.

"Нинішня криза одномоментно легітимізувала для десятків мільйонів таке явище, як дистанційна освіта. "Точка неповернення" у вигляді недовіри до подібної форми навчання, яка існувала роками, пройдена миттєво і безповоротно. Це великий плюс і для самих учнів, і для розвитку ринку. Можна і необхідно сперечатися про якість та ефективність тієї чи іншої форми дистанційного навчання, про доцільність його в різних вікових категоріях, але поїзд, як то кажуть, пішов", – вважає Віталій Голубєв.

Ще однією з позитивних змін, яка, можна сказати, вже сталася безповоротно, експерти називають активний перехід України в онлайн.

"Кризу 2020 року ми тільки проходимо, тому уроки, які ми отримаємо, ще складно оцінити. Але вже можна відзначити кілька позитивних тенденцій. Абсолютно всі почали впроваджувати в свій бізнес і в приватне життя процеси автоматизації та діджиталізації. Навіть пенсіонери навчилися оплачувати комунальні послуги онлайн. Також варто відзначити, що помінялися формати роботи – багато компаній перейшли на змішаний графік: робота в офісі і віддалено. Стосовно бюрократизації, то ми ще на початку шляху, але вже йдемо в сторону paperless (без паперу. – Авт.). Світ після кризи 2020 року іншим, бізнес також вже змінився назавжди. Українці мають адаптивність і креативність, вони загартовані кризами і відсутністю стабільності, і тому я чекаю появи нових видів бізнесу та інноваційних рішень вже 2020 року", – каже Галина Хейло.

Віталій Голубєв каже про те ж:

"Другий плюс кризи 2020-го – що багато підприємців задумалися про оцифрування бізнесу, про перехід в онлайн. Зростає інтерес до грамотного ведення соцмереж, до розвитку особистого бренду. Все це створює нові можливості і для тих, хто "в темі", і для тих, хто лише стартує. Багато нарешті зрозуміли, що "всі ці ваші фейсбуки з інстаграмами" – насправді всерйоз. Загалом криза струснула ринок, проявивши нові можливості, цифрові – і це добре", – переконаний експерт.

Що думають про нинішню кризу українці, дивіться в сюжеті: