Пенсія майбутнього: чому українці нічого не знають про недержавні пенсійні фонди

/ Фото: Сьогодні

Тему накопичувального пенсійного забезпеченнякерівництво нашої країни довгі роки просто обходило увагою. Ані інформаційних кампаній, ані відповідних розділів на урядовому порталі. Та й самі недержавні пенсійні фонди (НФП), видається, не поспішають себе рекламувати.

Таке "напіввтаємничене" існування не сприяє зростанню довіри українців до цих організацій. А значить, навряд чи варто розраховувати, що працюють люди скоро усвідомлять всю серйозність залишитися без пенсії (або з мізерною пенсією) на старості. Адже багато років вони чули і чують обіцянки підвищити пенсії, довести до реального прожиткового мінімуму, диференціювати в залежності від зарплати. І, можливо, сподіваються, що, коли прийде час їм прощатися з роботою, ці обіцянки вже точно будуть виконані. Або просто не думають про завтрашній день.

Нещодавно знайома, жінка років 50, розповідала, що зайшла в "особистий кабінет" на порталі Пенсійного фонду і була шокована інформацією, яку там побачила. За її словами, раніше, коли вона чула про нові вимоги до стажу, була спокійна: працює з 17 років, 30 років стажу вже є, зарплата пристойна, а значить, пенсія буде немаленька. Але виявилося, що у ПФУ інші дані. За інформацією в її особистому кабінеті, страхового стажу у жінок не набирається й 15 років. До 2004 року стаж потрібно доводити по трудовій книжці, а після 2004 року частина часу, як виявилося, вона працювала без офіційного працевлаштування, а частина часу роботодавець "малював" їй мінімальну зарплату і платив до Фонду мінімальний страховий внесок. У підсумку вона підрахувала, що на пенсію може розраховувати тільки після 70 років, та й то на мінімальну. І, поки є запас часу і непогана зарплата, стала шукати, які пенсійні програми пропонують різні фінансові організації. Виявилося, що інформації про них дуже мало.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Чому не ведеться активна популяризація добровільно-накопичувальних пенсій? Хіба держава не зацікавлена в тому, щоб українці ставали менш залежні від бюджетних виплат, які з кожним роком з'їдають все більшу частину бюджету? Або НПФ хіба не зацікавлені в зростанні числа клієнтів? Ми розпитали про це експертів. А також про те, що заважає розвитку третього рівня пенсійного забезпечення в Україні.

"Політикам вигідніше купувати голоси виборців за обіцянки чергового підвищення пенсій, замість того, щоб допомогти накопичити пенсію самостійно"

Тетяна Сальникова, глава Ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів:

- Держава з 2003 року, з моменту ухвалення закону про накопичувальні пенсії, не здійснювала жодних активностей по популяризації особистих накопичень на пенсію. Незважаючи на те, що особисті пенсійні накопичення людей допомагають державі вирішити одну з її основних завдань – забезпечити гідний рівень життя своїх громадян, зокрема, і після закінчення трудової діяльності. Але політичним діячам вигідніше купувати голоси виборців за нездійснені обіцянки чергового підвищення пенсій, замість того, щоб допомогти накопичити пенсію самостійно і не залежати від подачок наступної "влади".

Стосовно ж приватного сектора, то є окремі ініціативи: регіональні пресклуби, відкриті лекції з фінансової грамотності на цю тему, рекламні кампанії окремих фондів. Але кошти на фінансування таких заходів недержавні пенсійні фонди (НФП) повинні десь шукати. Адже самі фонди – неприбуткові установи і не мають права витрачати кошти людей. Засновники фондів теж не мають прибутку від діяльності фонду. У адміністраторів, КУА (компаній з управління активами – Ред.) і банків-зберігачів кошти на таку діяльність також вкрай обмежені, оскільки активи НПФ на сьогоднішній день невеликі, а винагороди КУА, АПФ і банку-зберігача обмежені. Тому приватний сектор не здійснює системних інформаційних заходів з популяризації недержавного пенсійного забезпечення через брак коштів на це.

Для того, щоб число учасників недержавних пенсійних фондів розширилося, потрібно, щоб люди розуміли: державної пенсії у них або не буде, або вона буде такою, що на нормальне життя її не вистачить. Поки людина не усвідомлює проблему, "насильно" нав'язати пенсійне накопичення практично неможливо.

Коли буде таке усвідомлення, люди почнуть цікавитися варіантами накопичення, порівнювати різні інструменти. Вибирати зручні, надійні, найбільш контрольовані. А, наприклад, для мене найнадійніший інструмент той, на який я особисто можу впливати і який я сама можу контролювати.

Звичайно, великим кроком для розвитку приватних пенсійних накопичень була б системна програма інформування з боку держави і запровадження другого рівня пенсійної системи- щоб просто з'явилася культура свідомого накопичення, вибору фонду для себе тощо.

Ну, і ще одна важлива причина непоширеності пенсійного накопичення – низькі доходи людей. Більшість людей взагалі не заощаджують.

"Розвитку НПФ нічого не заважає, крім браку чесності держави та політиків"

Олег Лиховид, координатор Фонду Людвіга Ерхарда:

- Це питання держави ніяк не стосується. Адже НПФ – недержавні, і "погріти руки" там ніде. Тому немає ніякого інформування. Розвитку НПФ нічого не заважає, крім браку чесності держави та політиків. Тобто їх чесної констатації: "Громадяни! Держава не в змозі при чинній пенсійній системі забезпечити вас гідною пенсією. З різних причин, і далеко не економічних. Достатньо й такої жебрацької, як зараз. Тому накопичуйте, хто як може. Краще в НПФ. Вони як раз для цієї мети і розроблялися". Можна назвати ще багато речей, які допомогли б людям. Але почати треба з чесності. Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих.

"Є проблема з рівнем довіри"

Павло Матіяш, заступник директора з розвитку бізнесу фінансової компанії "Activitis":

- Використовуючи тільки солідарну систему, яка дісталася Україні після розвалу СРСР, владі довгий час було невигідно популяризувати інші рівні пенсійної системи. Законодавство, яке дозволяло НПФ вести свою діяльність в Україні, з'явилося лише у 2004 році. Зараз, маючи проблеми з демографією в країні та зростаючою дірою в ПФУ, яка становить близько 170 млрд грн і яку доводиться закривати фінансуванням з бюджету, держава починає популяризувати потроху третій рівень – добровільного накопичення, і робить більш активні кроки для запуску другого рівня пенсійної системи. Але для істотного розширення кола клієнтів НПФ і багатьох інших фінансових інститутів зараз не вистачає фінансової грамотності населення. Вона залишається у громадян на досить низькому рівні.

Звичайно, зміни на краще відбуваються, рівень обізнаності зростає, проте повільними темпами. І варто сказати, що не тільки держава (в особі регуляторів) і профільні об'єднання учасників ринку повинні докладати зусилля в освіті, а й всі фінансові інститути теж повинні готувати відповідальних і знаючих клієнтів.

Крім того, є проблема з рівнем довіри. На жаль, в нашій країні громадяни не раз стикалися з серйозними проблемами, такими, як втрата, неповернення або часткове повернення вкладених капіталів з різних причин. Тому всім треба також працювати над відновленням довіри громадян до фінансових інститутів, а це довгий за часом шлях.

"Активи можуть не тільки рости в ціні, але і падати"

Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук, незалежний експерт:

- На мою думку, робити накопичення в недержавних пенсійних фондах небезпечно. Тільки за останні роки ми бачили банкрутство десятків банків, при тому, що Національний банк здійснює ретельний контроль за банківською системою. Щодо пенсійних фондів, то контроль за ними набагато менше. Пенсійний фонд повинен існувати досить довгий період, не менше 50 років. Тобто приблизно 35 років трудової діяльності, коли здійснюються відрахування, і ще 15 – 20 років отримання виплат. Період розміщення коштів дуже тривалий. За цей період з фондом може трапитися все, що завгодно.

Іншим ризиком є девальвація гривні. За роки свого існування гривня знецінилася в 20 разів відносно долара США. Щоб врятувати гроші від знецінення, фонд повинен давати прибутковість більше 30% річних. Заробити такі гроші дуже важко, і такі операції можуть бути дуже ризикованими. Тобто навіть якщо фонд не збанкрутує, то ваші гроші будуть знецінені. Іншою проблемою є інвестиційні ризики. Активи можуть не тільки рости в ціні, але і падати. Зокрема, під час світової кризи 2008 року американські пенсійні фонди втратили більше 2 трильйонів доларів своїх вкладників. Тому навіть кваліфіковані та досвідчені менеджери можуть втратити ваші гроші. Власне, через всі ці ризики недержавні пенсійні фонди не отримали популярності в українському суспільстві.

Для розвитку недержавного пенсійного забезпечення повинна бути забезпечена стабільність роботи фінансової системи і довіра до неї населення. На жаль, досягти цього в нинішніх умовах дуже важко. Один фінансова криза перекреслює роки успішної роботи. Також слід забезпечити довготривалу стабільність гривні. Крім того, повинен бути створений надійний і досить великий ринок фінансових інструментів.