LNG-термінал Україні не особливо потрібен, але "будувати" його продовжують

13 липня "Нафтогаз України" підписав дворічний меморандум про взаєморозуміння з американською компанією Frontera Resources. Сторони мають намір співпрацювати у сфері інвестування в розвідку і розробку нафти і газу в Україні, а також реалізувати проект імпорту зрідженого природного газу (ЗПГ або LNG в англійському написанні) з потужностей американської компанії в Грузії.

Підтверджені запаси природного газу компанії в цій країні становлять близько 300 млрд куб. м (для порівняння – прогнозне споживання газу Україною в 2015 р. становить 34 млрд куб. м).

Українські проекти LNG-терміналів

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Ця домовленість має свою передісторію. З одного боку, Frontera Resources ще в березні 2012 р. підписувала меморандум про взаєморозуміння з Держслужбою геології та надр. Передбачалося, що вона буде займатися розвідкою і видобутком вуглеводнів в Україні, але тоді нічого з цього не вийшло. І ось нова спроба.

Одночасно це і друга спроба української влади перевести в практичну площину питання з поставками в країну ЗПГ. Старт першій спробі дали в грудні 2010 р., коли було створено держпідприємство "Національний проект "LNG-термінал".

У листопаді 2012-го дочка "Нафтогазу", компанія "Укртрансгаз", нібито, почала будівництво з'єднання майбутнього терміналу з газотранспортною системою країни. Говорилося, що спочатку буде побудований трубопровід першої черги, який дозволить отримувати від терміналу газ в обсязі 5 млрд куб. м рік, а потім другий – на 13,35 млрд куб. м. Будівництво мало бути профінансовано за рахунок власних коштів "Укртрансгазу" (всього 1,15 млрд грн).

LNG-термінал планувалося розмістити в районі порту "Південний" в Одеській області. На першому етапі мав бути реалізований варіант FSRU, тобто до наземної інфраструктури повинна бути підключена плавуча установка для зберігання і регазифікації (перетворення в газоподібний стан) ЗПГ потужністю 5 млрд куб. м на рік, яку планувалося за $60 млн на рік орендувати у американської компанії Excelerate Energy. На другому етапі – до 2018 повинен бути побудований наземний термінал потужністю 10 млрд куб. м. Іспанська Gas Natural повинна очолити консорціум з будівництва терміналу і шукати для нього учасників.

Але на початку грудня 2012-го вибухнув скандал – виявилося, що від імені Gas Natural контракт на $1 млрд підписала людина ("лижний інструктор"), яка не мала на це повноважень.

З того моменту проект почав згасати.

Те саме скандальне підписання договору з "лижним інструктором".

Фото: zn.ua

У січні 2013-го Держнацпроект відмовився від найму американської компанії APCO Worldwide, яка повинна була допомагати поліпшувати імідж проекту з будівництва терміналу, бо зникла потреба в її послугах. У березні були скасовані торги на залучення кредитів на загальну суму 222 млн євро, які планувалося направити на розробку проектно-кошторисної документації, виконання підготовчих робіт і на початкову стадію будівництва морської частини проекту терміналу. У середині 2013-го говорилося, що Україна може взяти участь у будівництві терміналу скрапленого газу в Хорватії та Туреччини.

У лютому 2014-го в. о. міністра енергетики Едуард Ставицький заявив, що питання будівництва терміналу в даний час для країни неактуальний, бо є більш реальні способи диверсифікації поставок газу: реекспорт з країн Євросоюзу і видобуток сланцевого газу.

Остаточно ж (принаймні на сьогодні) проект LNG-терміналу, який передбачає доставку газу танкерами з Азії та Африки, "закрила" Туреччина, яка з надуманих причин відмовилася пропускати через протоку Босфор LNG-танкери. А оскільки турецьке керівництво зараз більше орієнтується на Москву, ніж на Київ, то змінити його позицію не виходить.

Але в квітні 2014-го прем'єр-міністр Арсеній Яценюк заявив, що Україна зберігає плани з будівництва LNG-терміналу. І ось з'явився меморандум з Frontera Resources. За словами директора з розвитку бізнесу "Нафтогазу" Юрія Вітренка, американська компанія зможе почати постачати грузинський газ в Україну через 2-3 роки. Перш ніж обговорювати конкретні поставки, вона повинна здійснити економічний аналіз видобутку в Грузії, експорту, продажу газу, потім провести розвідувальне буріння.

У реалізації цього проекту американці зацікавлені не менше українців, бо їм потрібно кудись збувати газ, що видобувається в Грузії. Трубопровідних потужностей там практично немає, а танкери з ЗПГ Туреччина не випустить з Чорного моря. Так що потенційними імпортерами є тільки Україна, Туреччина і Болгарія.

Але Україна зараз дуже зацікавлена в нарощуванні власного видобутку газу та енергозбереженні (принаймні, на словах). Згідно з планами, через 4 роки країна повинна імпортувати максимум 3 млрд куб. м газу, так що постачання через LNG-термінал стануть не дуже потрібними. Хоча це і хороший канал диверсифікації поставок газ в країну. Юрій Вітренко запевняє, що про все це вони відверто говорять з американцями, які, можливо, будуть адаптувати свої стратегії.

Що таке ЗПГ

Зріджений природний газ утворюється шляхом його сильного стиснення і охолодження до температури кипіння (близько мінус 162°C). Для цього потрібно багато енергії – до 25% від її кількості, що міститься в зрідженому газі.

При зріджуванні природний газ зменшується в об'ємі приблизно в 600 разів.

ЗПГ являє собою рідину без запаху і кольору, щільність якої в два рази менше щільності води. Хімічний склад ЗПГ залежить від його джерела, але завжди основну частину (до 95%) складає метан.

ЗПГ нетоксичний, зберігається під невеликим надлишковим тиском в ізотермічних резервуарах (побудованих за схемою посудини Дьюара) при температурі кипіння, яка підтримується внаслідок постійного випаровування ЗПГ.

Природний газ в зрідженому вигляді може довго зберігається, що дозволяє створювати його запаси. 1 тонна ЗПГ – це приблизно 1380 куб. м природного газу.

ЗПГ не горить, для займання необхідно мати концентрацію випарів в повітрі 5-15%. Якщо концентрація менше 5%, то випарів недостатньо для початку загоряння, а якщо більше 15%, то занадто мало кисню.

Для використання ЗПГ піддається регазифікації – випаровуванню без присутності повітря.

Транспортується ЗПГ на спеціалізованих морських суднах (танкерах), обладнаних кріоцістернамі, а також на спецавтомобілях. При цьому двигуни танкерів повністю або частково працюють на газі, образующемся в цистернах в результаті випаровування. Гранично допустиме значення показника випаровування для танкерів складає в добу близько 0,15% від обсягу вантажу.

Фото: svoboda.org

Світовими лідерами по створенню сучасних технологій зріджування природного газу вважаються США, Канада і Корея. При цьому корейці природний газ майже не видобувають, а Канада сама його майже не зріджують.

Головні експортери ЗПГ:

• Катар – 49 млрд куб м на рік;
• Малайзія – 30; Індонезія – 26;
• Австралія – 24; Алжир – 21;
• Тринідад і Тобаго – 20.

Основні імпортери СПГ:

• Японія – 86 млрд куб. м на рік;
• Корея – 35;
• Іспанія – 28;
• Франція – 16;
• США – 15;
• Індія – 13.

При цьому в Японії практично всі потреби в газі задовольняються за рахунок імпорту СПГ.

В останні роки в Європі існуючі термінали ЗПГ (сумарна потужність 250 млрд куб. м на рік) мало використовувалися з причини високих цін, проте ці проекти все одно розвиваються заради забезпечення альтернативними джерелами енергії.

Литовський досвід

У Литві держкомісія з регулювання цін і енергетичного контролю істотно підняла середню прогнозовану ціну на газ в 2015 р., що пов'язано з запуском в країні з 1 січня в комерційну експлуатацію СПГ-терміналу (в порту Клайпеда). За даними порталу Delfi, ця ціна тепер становить 451 євро за тисячу кубометрів, а у вересні 2014 р. середня ціна імпортного газу була 340 євро. У ціну на газ тепер включаються витрати на будівництво терміналу та оренду судна-сховища, які офіційно називають "доданком безпеки постачання природного газу". Їх споживачі повинні будуть покривати не менше 10 років. Оператор терміналу каже, що зтрти на будівництва терміналу, оренду судна-сховища і його викуп за 10 років складуть 608 млн. євро.

Основу терміналу становить судно Independence (довжина – 294 м, ширина – 46 м, висота – 47 м) класу FSRU, тобто плавуче сховище зрідженого природного газу, оснащене регазифікаційної установкою (таке ж передбачалося використовувати на першому етапі і в Україні).

Independence прибув до Клайпеди в жовтні 2014-го

Фото: AFP

Норвезька компанія Hoegh LNG здає в оренду судно з екіпажем і надає послуги з обслуговування. Для цього проекту судно було спеціально побудовано в Кореї.

Газ на термінал поки постачає тільки норвезька Statoil (мінімальний обсяг 0,54 млрд куб. м на рік, приблизно п'ята частина всіх потреб Литви). Проектна потужність терміналу – 4 млрд кубометрів.

Коли робота по створенню терміналу набула реальних обрисів, "Газпром" знизив ціну для Литви приблизно на 23% (з $480 до $370 за тисячу кубометрів). Як ціни будуть змінюватися далі, залежатиме від змін на ринку – ціна ЗПГ пов'язана з індексом біржі природного газу Великобританії National Balancing Point.

Оскільки ЗПГ дорогою, то литовська держава використовує регуляторні механізми, примушуючи великих споживачів закуповувати певну частку газу на терміналі.

У Литві офіційні представники не втомлюються повторювати, що ЗПГ-термінал в Клайпеді є політичним проектом і гарантує енергетичну безпеку, а не нижчі ціни на газ.

Але потрібно враховувати, що у Литви немає можливості отримувати газ з Європи по трубопроводах, а в України вона є.