Хто заплатить за сміття: в Україні придумали стратегію поводження з відходами

Мінекології України наприкінці 2016 року представило перший варіант проекту Національної стратегії поводження з відходами і виставило його на громадське обговорення, яке триватиме 1,5-2 місяця.

Документ охоплює сім основних потоків відходів: тверді побутові, промислові, небезпечні, будівельні, сільськогосподарські, електричні та інші, він базується на стандартах і підходах ЄС, передбачених Угодою про асоціацію з ЄС. Ця стратегія повинна стати основою для майбутньої розробки регуляторної бази в сфері екології.

Над створенням проекту працювала міжвідомча робоча група, до складу якої увійшли представники Мінекології, Мінекономрозвитку, Мінрегіону, а також експерти німецької федеральної компанії GIZ, ЄБРР і проектів технічної допомоги ЄС.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Документ дуже великий – близько 400 сторінок. Але розділ твердих побутових відходів (в документі вони названі муніципальними) зачіпає інтереси максимального числа українців.

Зміна поведінки

Стратегія поводження з побутовими відходами названа "Змінюючи нашу поведінку". Вона розрахована до 2030 року. Згідно зі стратегією, побутові відходи в Україні повинні сприйматися як цінний ресурс, яким потрібно керувати, а не як вимагає вирішення проблема. Для цього планується:

• приділяти більше уваги профілактиці та звести до мінімуму утворення побутових відходів;
• змінити структуру виробництва і споживання, а також поліпшити поводження з побутовими відходами;
• визнати, що більшість побутових відходів є ресурсом, і за умови їх повторного використання можна зменшити споживання природних ресурсів і звести до мінімуму вплив відходів на навколишнє середовище.

У перспективі Україна повинна відійти від використання полігонів для відходів як єдиного шляху поводження з ними і рухатися в напрямку сортування сміття, поділу його на потоки для повторного використання, переробки або утилізації з вміщенням відходів, які залишилися, на регіональні полігони, що відповідають вимогам ЄС.

"Забруднюваач платить": стратегія передбачає покласти витрати на виробників, дистриб'юторів, роздрібних продавців і кінцевих споживачів.

Стратегія передбачає створення системи комплексного поводження з побутовими відходами, з використанням приватного сектора як операторів, так і інвесторів.

Комплексне поводження з відходами охоплює всі їх джерела і аспекти: освіта, поділ, транспортування, сортування, обробка, утилізація та видалення. Інфраструктура для роботи з побутовими відходами повинна сприяти досягненню наступних цілей протягом наступних 14 років:

• запобігання потраплянню значної частини побутових відходів на полігони;
• збільшення охоплення населення збором сухих цінних компонентів до 50% в короткостроковій і до 90% в довгостроковій перспективі;
• будівництво 20 нових об'єктів переробки побутових відходів (сміттєсортувальних ліній) в короткостроковій перспективі і понад 18 в середньостроковій перспективі з використанням екологічно безпечних технологій як альтернативи полігонів, включаючи створення об'єктів для компостування та інших об'єктів біологічної обробки;
• раціоналізація полігонів побутових відходів шляхом послідовного і сталого скороченням їх кількості, результатом чого стане мережа з 150-250 сучасних об'єктів.

Стратегія передбачає покласти витрати на забруднювача, відповідно до принципу "забруднювач платить". Кожен учасник в ланцюжку повинен розділити ці витрати: виробник, дистриб'ютор, роздрібний продавець і кінцевий споживач.

З чим потрібно працювати

На сьогодні немає достовірної статистики стосовно побутових відходів в Україні. Систематичні дослідження з цієї темі відсутні, а наявні дані розкидані по різних джерелах і звітах, а часто суперечать один одному.

Згідно з офіційною статистикою, обсяги утворення побутових відходів в Україні 2015 року 48 становили млн куб. м, або близько 11,8 млн т. Але оскільки тільки 78% населення в країні користується послугами зі збору побутових відходів, то загальні обсяги утворення відходів насправді набагато більше.

Екологічна свідомість  в Україні знаходиться на низькому рівні, в результаті чого моделі споживання не враховують вплив продукції на навколишнє середовище як фактор при покупці товарів. Це також проявляється в низькому рівні використання послуг зі збирання та утилізації, в процесі видалення відходів на стихійні звалища, спалювання відходів.

2015 року тільки 5,93% освічених побутових відходів було утилізовано, в тому числі 2,73% (1,3 млн куб.м) – спалені, 3,2% (1,55 млн куб м.) – направлені на сміттєпереробні заводи і близько 17 тис. куб. м (0,003%) – на компостування. Решта (близько 94%) направлені на звалища і полігони.

Основні проблеми існуючої системи поводження з відходами:

• відсутність комплексного підходу;
• погано розвинене міжмуніципальне співробітництво, що створює дисбаланс між місцевими органами влади на користь великих міст і урбанізованіших населених пунктів;
• низький рівень охоплення послугами зі збору побутових відходів, особливо в сільській місцевості, а за послугами роздільного збору – ще нижче;
• значна роль неформального сектору в сфері поводження з побутовими відходами, що перешкоджає розвитку офіційного ринку;
• велика кількість полігонів/звалищ (майже в кожному населеному пункті), які зазвичай не відповідають екологічним стандартам, а також поширеність несанкціонованих звалищ, що робить ситуацію з захороненням відходів практично неконтрольованою;
• низькі тарифи на поховання побутових відходів, які не стимулюють роздільний збір і сортування. Витрати на розвиток не включені виконавцями послуг до тарифу. Не враховано в ньому і витрати, пов'язані з закриттям полігонів і їх рекультивацією.

Базові принципи стратегії

Пропонована стратегія спирається на прийняту в світі ієрархію варіантів поводження з відходами, в якій пріоритети такі:

1. Запобігання та мінімізація.
2. Повторне використання.
3. Переробка.
4. Завершення терміну експлуатації.
5. Екологічно безпечне видалення.

Згідно з Рамковою директивою ЄС про відходи, "запобігання" означає заходи, прийняті до того, як речовина, матеріал або продукт стали відходами. Воно зменшує:

• обсяги відходів, в тому числі за рахунок повторного використання продукції або продовження терміну її служби;
• негативний вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини;
• вміст шкідливих речовин в матеріалах і продуктах.

Також завдання полягає в розробці Національної програми щодо запобігання утворенню відходів. Вона повинні звести до мінімуму утворення відходів, а також якомога довше зберігати цінність продукції, матеріалів і ресурсів для економіки України.

У довгостроковій перспективі планується відмова від системи обліку побутових відходів на основі обсягів на користь системи на основі ваги. Для такої зміни потрібно організувати мережу платформних ваг, що спричинить за собою значні фінансові наслідки. Сприятиме нововведенню поступове включення платформних ваг до складу нових комплексів обробки побутових відходів і перевантажувальних станцій.

Відповідальність виробника

Розширена відповідальність виробника (РВП) є стратегічним підходом, згідно з яким виробники беруть на себе відповідальність – фінансову і/або фізичну – для обробки та видалення відходів споживання. Притягнення до такої відповідальності може забезпечити стимули для запобігання утворення відходів у джерела забруднення, сприяти екологічному дизайну продукції і надати підтримку в досягненні цілей з переробки відходів і управління матеріалами на державному рівні.

До 2022 року планується створити схеми РВП для окремих потоків побутових відходів, таких як відходи упаковки і ВЕЕУ (відходи електричного та електронного устаткування), шляхом внесення змін до закону "Про відходи" та шляхом ухвалення спеціальних законів для упаковки і ВЕЕУ. Поправки до закону включатимуть положення, які зобов'язують виробників співпрацювати з місцевими органами влади для забезпечення роздільного збору в упаковки.

В рамках реалізації принципу РВП планується, що:

• до 2024 року показник утилізації відходів упаковки досягне 60%;
• до 2022-го при реалізації відходів упаковки пріоритетним завданням повинна стати реалізація системи "застава-повернення" для відходів упаковки з-під напоїв, зокрема, скляних пляшок;
• до 2022-го має бути створено не менш як 50 центрів прийому товарів і одягу, що були у вжитку, а також електротоварів і електроніки.

Переробка відходів

Зараз рівень переробки відходів в Україні перебуває на низькому рівні. Ключовою проблемою є відсутність організованої системи, здатної проводити ефективний збір вторсировини високої якості. У цій сфері в стратегії запропоновані наступні завдання:

• до 2022 року загальний показник переробки побутових відходів повинен досягти 6% від загального обсягу, а до 2030-го – 11%;
• 2024-го створити в Україні ряд пілотних схем роздільного збору та переробки "мокрих" побутових відходів (біовідходів);
• до 2022-го реалізація компостування в домашніх умовах повинна охопити 30% домогосподарств України;
• до 2024-го 60% утилізація відходів упаковки; 60% скляної тари; 23% пластикової упаковки; 60% упаковки з паперу і картону; 50% упаковки з металу; 15% упаковки з дерева.

До 2022 року пропонується створити мережу центрів прийому побутових відходів у всіх населених пунктах України з населенням понад 50 тисяч осіб (їх 140). Такі центри служитимуть для збору і зберігання небезпечних побутових відходів, великогабаритних відходів (меблі, великі предмети домашнього вжитку тощо), вторсировини, ВЕЕУ (в тому числі батарейок і акумуляторів), садових відходів, а також будівельних відходів домогосподарств.

Графік збільшення податку на захоронення, євро за тонну

Остаточне видалення

У цій сфері в стратегії запропоновані такі завдання:

• до 2024 року по всій території України створити мережу регіональних полігонів для захоронення відходів;
• до 2022-го підготувати плани приведення існуючих полігонів у відповідність з екологічними вимогами, де це доцільно, і здійснити цих плани;
• до 2024 р закрити полігони та сміттєзвалища, що не відповідають стандартам екологічної безпеки;
• До 2020-го створити механізм, який гарантуватиме, що всі витрати на будівництво, експлуатацію, закриття, рекультивацію полігонів, обслуговування після закриття і моніторинг полігону протягом не менше 30 років (в тому числі фінансові гарантії) покриваються за рахунок тарифів на поховання відходів;
• до 2017-го розробити національну стратегію зменшення обсягів захоронення відходів, які біологічно розкладаються.

Контроль і керівництво

Реалізація політики в сфері поводження з відходами здійснюватиметься під керівництвом Мінекології та Мінрегіону. У питаннях економіки вони координуватимуть свої дії з Мінфіном. Однак головний економічний інструмент для попередження і роздільного збору відходів, тобто збори з споживачів послуг, повинен бути введений і контролюватися на місцевому рівні.

Індикативна оцінка витрат на ключові заходи стратегії, млн євро