Хто керуватиме українською "трубою": плани і проекти

В Україні гостро стоїть питання майбутнього української газотранспортної системи (ГТС) – в 2019 році закінчується контракт з "Газпромом", який вже зараз через суд намагається розірвати російська компанія, і в тому ж році в РФ розраховують завершити будівництво газопроводу "Північний потік – 2" в обхід України, що може призвести до багатомільярдних втрат української економіки.

Україна, в свою чергу, активно інтегрується в європейську енергетичну систему і націлена на реформу "Нафтогазу" – зокрема, на анбандлінг, тобто відділення сектора газотранспорту від структури компанії. Також йдеться про залучення іноземних операторів для управління українською "трубою". Як збираються змінити управління українською ГТС і що для цього вже зробила Україна – згадував сайт "Сегодня".

Що таке анбандлінг

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

На даний момент "Нафтогаз України" є монополістом з транзиту і зберігання природного газу в підземних сховищах, а також з транспортування нафти трубопровідним транспортом по території країни.

При цьому для того, щоб виконати взяті на себе зобов'язання по Третьому енергетичному пакету Європейського енергоспівтовариства, в Україні збираються провести анбандлінг – відділення від "Нафтогазу" діяльності з транспортування природного газу.

Для цього в листопаді 2016 року в Україні був формально створений незалежний оператор газотранспортної системи (ГТС) України – ПАТ "Магістральні газопроводи України". До 2018 року Кабмін завершив процес реєстрації "Магістральних газопроводів України", а також призначив наглядову раду нового незалежного оператора ГТС. Акції МГУ вже зареєстровані Комісією з цінних паперів. Також був затверджений план корпоративного управління цієї компанії і вирішено питання її фінансування.

Міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик раніше підкреслював, що без завершення реформи "Нафтогазу", в тому числі анбандлінга, вільного ринку газу в Україні не буде.

Разом з тим, Енергетичне співтовариство, Єврокомісія і Світовий банк висловилися проти тимчасової передачі ПАТ "Магістральні газопроводи України" в управління НАК "Нафтогаз України".

Міжнародні інституції запропонували на перехідний період – до кінця 2019 року, поки діє контракт на транзит газу між "Нафтогазом" і російським "Газпромом", – сформувати наглядові ради МДУ і "Укртрансгазу" в складі одних і тих же осіб, а також забезпечити фінансову незалежність цих наглядових рад. Як відомо, "Укртрансгаз" є оператором газотранспортної системи України і повністю належить "Нафтогазу".

Крім цього, на думку міжнародних організацій, в рамках підготовки до анбандлінгу необхідно забезпечити більшу самостійність діяльності з транспортування газу в складі "Укртрансгазу". Крім того, "Нафтогаз" за рішенням своєї наглядової ради привернув PricewaterhouseCoopers (PWC) для прискорення відділення оператора ГТС.

Зовнішнє управління ГТС

Україна ще в 2014 році прийняла закон № 4116а "Про внесення змін до деяких законів України щодо реформування системи управління Єдиної газотранспортної системи України", який передбачає можливість спільного управління ГТС із західними інвесторами. Як повідомляв у лютому 2018 року віце-прем'єр-міністр Володимир Кістіон, сім європейських компаній зацікавлені в спільному управлінні українською газотранспортною системою.

"Є сім зацікавлених партнерів, двоє з яких представляють відомі в Європі газові консорціуми. Свій інтерес увійти в спільне управління національної ГТС висловили Бельгія, Франція, Голландія, Польща, Словаччина, Іспанія, Італія, Румунія, Греція та Німеччина", – розповів тоді Кістіон.

У законі зазначено, що і власність, і контроль над ГТС залишаються повністю за українською державою. Також в законі прописано, що приватизація "труби" неможлива. Відповідно до прийнятого закону, планується створити дві компанії, які обслуговують ПСГ і ГТС, за участю американських і європейських партнерів.

Закон передбачає зняття обмеження на передачу в оренду або концесію магістральних газопроводів і ПСГ на платній основі і без права відчуження – для того, щоб інвестор міг здійснювати функції оператора ГТС і газосховищ.

Разом з тим, процедурою відбору інвестора передбачається конкурс. Поборотися може підприємство, засновником і власником якого може виступити тільки:

• держава
• державне підприємство (володіння не менше 51% корпоративних прав)
• юридична особа (юридичні особи), яка належить і контролюється резидентами країн Європейського Союзу, США або Європейського енергетичного співтовариства, а також є оператором системи транспортування газу або членом Європейської мережі операторів системи транспортування газу.

При цьому при проведенні конкурсу компанія-резидент ЄС або США зобов'язана буде розкрити всю свою фінансову структуру і всіх своїх власників. Більш того, якщо компанія виграла конкурс, вона зможе прийняти рішення про зміну своєї структури власності тільки за згодою української сторони. Такі заходи передбачені в законі для того, щоб виключити потрапляння контролю над ГТС України до країни-агресора.

А в липні 2018 року в "Нафтогазі" уточнили, що новий оператор газотранспортної системи України повинен буде вирішити питання з пошуком фінансування для закупівлі майже 4,7 млрд куб. м буферного газу у НАК. Цей газ на даний момент безкоштовно використовується "Укртрансгазом" для забезпечення нормативного рівня буферного газу.

Відзначимо, на тристоронніх переговорах щодо транзиту газу, які пройшли 17 липня в Берліні між Росією, Україною і ЄС, глава російського Міненерго Олександр Новак не виключив, що РФ може розглянути варіант участі в управлінні українською ГТС. Однак описані вище норми прийнятого українського закону не дозволять Кремлю втрутитися в роботу української "труби" – ані прямо, ані через третіх осіб.

При цьому на тій же зустрічі віце-президент Єврокомісії з питань Енергетичного союзу Марош Шефчович висловив надію на те, що українська газотранспортна система до моменту укладення нового контракту з РФ на транзит після 2019 року вже змінить управління відповідно до норм Третього енергопакету.