Метро, школи і лікарні можуть передати в приватні руки: чого чекати українцям від концесії

В Україні набирає обертів така форма передачі держмайна в приватні руки як концесія. Закон "Про концесії" став одним з перших законів, який був поданий і ухвалений нинішнім парламентом. Він набув чинності ще 20 жовтня минулого року.

Подібний закон існував і раніше, але, за оцінками експертів, був практично недієздатним. А після ухвалення оновленої редакції закону ціла низка об'єктів вже передаються в концессію: порти, аеропорти тощо. При цьому нещодавно тепер уже ексміністр економрозвитку Тимофій Милованов повідомив, що в планах – передача в концесію вузів і лікарень. Сайт "Сьогодні" розбирався, чи може таке бути, яке держмайно взагалі може бути передане в концесію і що це принесе українцям.

Що таке концесія

Концесія – це не продаж держмайна і не оренда. На відміну від продажу (приватизації), при концесії майно залишається у власності держави. Однак, на відміну від оренди, концесіонер (той, хто отримує держмайно в своє розпорядження) має право і навіть повинен реконструювати отримане держмайно, вести нове будівництво та іншим чином покращувати отримані держоб'єкти.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Концесія існує в правовому полі України з 1999 року. Вона представляє одну з форм державно-приватного партнерства (ДПП), при якій держава або територіальна громада надають приватним структурам права на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт, технічне переоснащення, використання, експлуатацію, технічне обслуговування об'єкта концесії – державного або комунального майна. Однак за 20 років концесія так і не отримала популярності в Україні. Зараз держава намагається реанімувати цей інститут, в тому числі завдяки новому закону про концесії, який набув чинності 20 жовтня 2019 року", – розповідає адвокат АО "Клочков та партнери" Олександр Кудрявцев.

Мабуть, найчастіше ми чули обіцянки передавати в концесію дороги. Так, зрештою вони б стали платними, як це практикується в Європі, але і якість таких доріг могла б стати європейською. Як згадувалося в проекті закону "Про концесії", в країнах Євросоюзу вже побудовано понад 50 тис. кілометрів доріг на умовах концесії. Але, на жаль, в Україні таких прикладів поки немає. Хоча незабаром після набуття чинності закону "Про концесії" повідомлялося, що Україна підписала меморандум з китайською компанією про будівництво Великої кільцевої автодороги навколо Києваза договором концесії.

Що можуть здати в концесію

У законі йдеться, що об'єктом концесії можуть бути будь-які об'єкти державної або комунальної власності, що належать до будь-якої сфери, за деякими винятками. Також концесіонеру можуть передаватися земельні ділянки для будівництва на ній нових об'єктів (наприклад, тих власне доріг). Не може бути передано концесіонеру, наприклад, виробництво і ремонт зброї, не передаються в концесію ліси, не регулюється законом про концесії діяльність з видобутку корисних копалин. А передача в концесію низки об'єктів передбачає деякі обмеження (наприклад, це стосується природних монополій, автомобільних доріг).

До того ж, держава або місцева влада може передавати в концесію право надавати соціально значущі послуги. Тобто комунальні, транспортні, освітні та інші.

Щодо передачі в концесію соціальних об'єктів, ніяких обмежень не існує. А отже, і державні університети, і лікарні можуть передаватися в концесію. А крім них – комунальні школи та дитячі садки, аеропорти і вокзали, водопроводи та інші комунікації.

"Також в концесію можна було б передавати трамвайні лінії, лінії метро, ​​лінії міжміської чи міської електрички, як це, скажімо, зроблено в Італії. Тобто утримання колій, вагонів, станцій відбувається за рахунок приватної структури, завдяки чому міський бюджет економить значні кошти, а жителі міста отримують якісні послуги з перевезення", – пояснює Олександр Кудрявцев.

Читайте також:

Авіаперельоти в Україні стають доступнішими: що зміниться

Чи готові українці платити

Звичайно, за користування концесійними об'єктами (не тільки дорогами) доведеться платити. Але за більшість послуг, які надає держава, ми і так сьогодні платимо – за проїзд у транспорті і відвідування аеропортів, за комунальні послуги, іноді за освітні, медичні тощо.

"Одним із напрямків концесії, наприклад, є ремонт доріг і передача відремонтованої дороги в платне користування. При цьому плату за використання дороги отримуватиме концесіонер (приватний інвестор), але й тягар утримання дороги в належному стані теж покладається на нього", – підкреслює Олександр Кудрявцев.

Він вважає, що активне застосування концесії буде корисним для України. Адже це дозволить відновити об'єкти державної інфраструктури без залучення коштів з бюджету, виключно за рахунок приватного капіталу.

"Від використання концесії як пересічні українці, так і держава, і органи місцевого самоврядування будуть тільки у виграші, оскільки люди отримають послуги високої якості, а бюджети – значну економію коштів. У сукупності це повинно позитивно вплинути на економіку, бізнес і соціальну сферу", – впевнений Олександр Кудрявцев.

У той же час економічний експерт Олексій Кущ вважає, що в Україні на даний час немає умов для широкого використання концесії. Зокрема, комерціалізація соціальної сфери, на його думку, може призвести до того, що ці послуги стануть доступні тільки для вузького кола заможних людей.

"Кожен інструмент залучення інвестицій повинен відповідати умовам економіки. Концесія добре працює в стабільних розвинених економіках, де тривалий період – щонайменше 10 років – спостерігаються низькі показники інфляції і, відповідно, дуже низькі ризики, низька вартість грошей і багато дешевого довгого ресурсу. Коли для інвестора прибутковість в 1,5-2% на рік – наприклад, на довгостроковій концесії доріг – вважається прийнятним показником. Крім того, різні країни мають різну платоспроможність населення. Причому, як показує досвід європейських країн, однієї платоспроможності замало, потрібні ще й інституційні механізми у вигляді додаткових подушок ліквідності. Наприклад, якщо це платна медицина з елементами концесії, то повинна бути страхова медицина, яка підкріплює платоспроможність населення. Якщо це освіта – значить, має бути система соціальної підтримки. При відсутності соціальної підтримки передача соціальних об'єктів в концесію може призвести до того, що населення буде відрізане і від медицини і від освіти. Тобто все треба розглядати в комплексі. Україна, я вважаю, на жаль, під концесійну модель не підходить", – говорить Олексій Кущ.

Які суми готові вкласти інвестори в українські порти, отримавши їх у концесію, дивіться в сюжеті: