Тонкощі особливого режиму: як воєнний стан може змінити життя українців

Конституційні права і свободи

Яким чином вони можуть бути порушені

Ст. 30. Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

 В період дії воєнного стану представники влади мають право перевіряти документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Може забороняти роботу приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп'ютерні мережі.

У разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану вилучатимуть у підприємств, установ і організацій всіх форм власності, окремих громадян телекомунікаційне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапаратуру, комп'ютери, а також в разі необхідності інші технічні засоби зв'язку.

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Кожен громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

На час дії воєнного стану влада отримує право встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу служби цивільного захисту, евакуйованого населення і розміщення військових частин, підрозділів і установ.

Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися до України.

Влада має право встановлювати заборону або обмеження на вибір місця перебування або місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан.
Може бути введена комендантська година – заборона перебування в певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень. Також може бути встановлений спеціальний режим світломаскування.

Влада отримує право проводити евакуацію населення, якщо виникає загроза життю або здоров'ю.

Влада також отримує право встановлювати особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку в Міноборони, СБУ або Службі зовнішньої розвідки, забороняється змінювати місце проживання (перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу.

Громадяни іноземної держави, яка загрожує нападом або здійснює агресію проти України, можуть бути інтерновані (примусово видворені).

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Може бути заборонена діяльність політичних партій, громадських об'єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органи місцевого самоврядування.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Під час дії воєнного стану заборонено проведення всіх видів виборів і референдумів.

Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження в реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Може бути заборонено проведення мирних зібрань, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Під час воєнного стану влада може примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно держпідприємств для потреб держави в установленому порядку і видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Також дозволено вилучати у підприємств, установ і організацій навчальну та бойову техніку, вибухові, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини;

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Влада отримує право забороняти торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.

Також може бути встановлений особливий режим в сфері виробництва і реалізації лікарських засобів, які мають в своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, інші сильнодіючі речовини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім того, влада отримує право регулювати роботу підприємств телекомунікацій, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ культури і ЗМІ, а також використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз'яснювальної роботи серед військ і населення.

За неналежне виконання визначених цим Законом обов'язків керівники підприємств можуть бути відсторонені від посади, а на їхнє місце призначені в.о.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськової) служби, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Військове командування разом з військовими адміністраціями можуть запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами. Трудова повинність має на увазі виконання оборонних робіт, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, а також робіт для задоволення потреб Збройних Сил, правоохоронних органів та ін. і не вимагають спеціальної підготовки.

За працівниками, залученими до виконання суспільно корисних робіт, зберігається колишнє місце роботи.

Також військове командування може використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій всіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їх роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності та умов праці відповідно до законодавства про працю.

У разі необхідності може бути введено нормоване забезпечення населення основними продовольчими і непродовольчими товарами, лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

Стаття 44. Працюючі мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок реалізації права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або неучасті в страйку.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Під час воєнного стану заборонено проведення страйків, масових зібрань і акцій.

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.