Інтерв'ю з Василем Юрчишиним: "Завдання – експортувати не пшеницю і не борошно, а спагеті"

Після довгих суперечок і дискусій, проведення консультативного референдуму (коли в квітні 2016 року 61% тих нідерландців, хто проголосував, висловилися проти Асоціації з Україною), Сенат Нідерландів таки ратифікував угоду про асоціацію Україна-ЄС. Після передачі ратифікаційних документів до Брюсселя асоціацію затвердить Рада ЄС. Угода почне діяти в повному обсязі, а не в режимі тимчасового застосування, як це було досі.

"Тепер починається застосування частин угоди, які передбачають тіснішу співпрацю в таких галузях: охорона здоров'я, розвиток малого і середнього бізнесу, космос, бюджетна політика і внутрішній контроль, оподаткування, корпоративне управління, розвиток інформаційного суспільства, розвиток регіонів і туризму, впровадження рівних можливостей для жінок і чоловіків, контроль за стандартами праці, освіти, культури, молоді та спорту, розвиток науки і техніки", – повідомили в офісі віце-прем'єра України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції.

Здебільшого закінчення процесу ратифікації дасть поштовх імплементації політичної частини Угоди про асоціацію Україна-ЄС. Стосовно всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ), свої ринки ЄС відкрив для України ще в березні 2014 року. Європейські ж товари отримали вільний доступ до нашого ринку лише з 1 січня 2016 року. По суті, українським підприємствам і бізнесу більше півтора року на модернізацію та переорієнтацію на європейські ринки. І результат не змусив на себе чекати. За даними МЕРТ, експорт України в I кварталі 2017 року зріс на 28%, на частку ЄС припадає 38,4%.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Але, за словами експертів, не все так безхмарно, як може здатися на перший погляд. "У прикладному аспекті надзвичайних є факт програшної спеціалізації України: мало того, що вона нарощує виробництво продукції з низькою доданою вартістю, та ще й динаміка цін на цю продукцію відстає від вартості імпорту. Україна в цьому відношенні програє як мінімум двічі – через спеціалізацію на випуск не просто дешевої, а надто дешевої продукції", – йдеться в дослідженні Центру Разумкова "Виклики і ризики розгортання кризових процесів в Україні та напрямки економічної політики їх запобіганню".

Науковий редактор цього дослідження, директор економічних і соціальних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин зазначає, що Україні потрібно експортувати продукцію з високою доданою вартістю. Умовно, це повинні бути не пшениця або навіть борошно, а спагеті. В інтерв'ю сайту "Сегодня" Василь Юрчишин розповів, які галузі України потрібно розвивати насамперед і чому не варто зациклюватися лише на європейському ринку.

- За даними МЕРТ, експорт України в I кварталі 2017 року зріс на 28%. На частку ЄС припадає 38,4%. Чи можна говорити про те, що українські підприємства і бізнес перебудувалися і підкорили європейський ринок?

- Я думаю, що поки про це говорити рано. Тут потрібно розуміти, що відбувається це все на тлі великого падіння обсягів торгівлі, які мала і має Україна в посткризовий період. Тому до цих незначних покращень варто ставитися стриманіше. Другий момент полягає в тому, що це дуже короткий період. Один квартал, кілька місяців або навіть кілька кварталів – це не той період, який може говорити про те, що сталися кардинальні зміни і у нас щось відбувається. Наступний дуже важливий момент – це структура експорту. На жаль, вона залишається низькоконкурентною, напівсировинною, ми експортуємо переважно або напівсировинні матеріали, або метали... Завдання експортувати не пшеницю, і навіть не борошно, а спагеті, поки що, на жаль не виконується. Добре, що відбуваються хоча б незначні зрушення. Добре, що відбувається переорієнтація, до речі, не тільки на європейські ринки, а на ринки третіх країн.

- Азія...

- Найкраща динаміка – це Азія, Північна Африка – це зараз дуже перспективні ринки. Зараз можна говорити про поліпшення економічних зв'язків з Іраном, з деякими іншими країнами. Потрібно розуміти, що там велике населення, ці економіки дуже швидко розвиваються. Це означає, що попит там активно зростатиме. Тому якраз найкращий варіант, крім зміни структури експорту, розширення наших можливостей – географії нашого експорту.

- На які галузі України потрібно звернути увагу насамперед? Те, про що ви сказали, щоб не експортувати пшеницю або борошно, а спагеті. Тобто продукцію з високою доданою вартістю.

- З галузями завжди великий недолік. Зовсім не означає, що ті галузі, які працюють сьогодні, працюватимуть завтра. Ніша, в якій є Україна і яку не потрібно залишати, – це ніша продуктів харчування, особливо якісних. Вимоги і попит на продукти харчування зростатимуть в усьому світі. Це зрозуміло. Зараз цінова динаміка на продукти харчування (на ту ж пшеницю, на товари, з яких ці продукти харчування робляться) дещо несприятлива, але в довгостроковому аспекті попит буде стійкий і зростатиме. Тому відмовлятися від цієї ніші не потрібно. Більш того, знову-таки, в світі зростає попит на так звані органічні продукти. Потрібно не просто готувати грунт для виробництва цих продуктів харчування, а щоб це були товари, які дійсно користуються значним попитом. Тобто аграрний сектор і продукти харчування – чітка ніша України. Інший напрямок – хімія. У нас вона переважно низькопродуктивні, напівсировинних. Але хімія, біохімія – це ті сфери, які вже іноді належать до інноваційних, особливо якщо ми візьмемо біотехнології.

- А що з приводу IT-сфери?

- У нас є хороші школи, хороші фахівці, але сфера комп'ютерних технологій у нас не підтримується. Потрібно розуміти, що ще в Радянському Союзі Україна завжди була серед лідерів і якраз тут дуже важливо, щоб це лідерство ми не втрачали. Ми дуже часто готуємо хороших фахівців, вони користуються великим попитом. У мене є багато знайомих, які швидко зарекомендували себе, вони навіть не змінюють громадянство – виїжджають за контрактом і працюють за кордоном. А це саме та сфера, яка легко може бути адаптована до місць перебування. Багато не потрібно: ті ж комп'ютери, комунікації, – це все робиться і може перебувати в невеликому, грубо кажучи, приміщенні з сучасними засобами зв'язку. Ці три перераховані вище сфери назвав насамперед. Але не потрібно забувати, що все це має сенс, якщо є нормальна інфраструктура. І це не тільки хороші дороги, а й пункти відпочинку, комунікаційні центри тощо.

- Водночас ЄС досить жорстко захищає свій ринок за допомогою квот. Ще в квітні цього року Україна повністю вичерпала річну квоту на постачання меду, цукру, круп і борошна, виноградного і яблучного соків, кукурудзи та оброблених томатів. Як тут говорити з ЄС, на що тиснути?

- Я думаю, що це дещо некоректна постановка питання. Вони й так нас підтримують. ЗВТ для України вони ввели давно, 2014 року вони відкрили преференції для нас навіть незважаючи на те, що ратифікація Угоди про асоціацію не була закінчена. Тобто, тут вимагати щось ще... Я думаю, варто дивитися, де є якась ніша.

- Скептики, насамперед політики, стверджували, що Україна ніколи не зможе відмовитися від так званих традиційних ринків. Насамперед йшлося про російський ринок. Але останні дані МЕРТ говорять про зворотне. Тобто це були спекуляції і популізм?

- Думаю, що часто – так. Наприклад, ще років п'ять тому, якби хтось сказав, що ми обійдемося без російських ринків, з такою б людиною просто не розмовляли і засміяли. Ми бачимо, що переорієнтація, принаймні, відмова від російських ринків сталася. Більш того, мені здається, що це б відбувалося успішніше, якби на це працювала державна машина. А представники нашої влади мають свої бізнес-інтереси в Росії, і це ганебна позиція. Вони повинні бути серед лідерів відмови від російського ринку, причому демонстраційного. На жаль, цього не відбувається. Але як раз за останніх три роки сталося істотне переорієнтування і це навіть у багатьох аспектах не завдяки, а всупереч деяким політичним намірам.

- За підсумками IV кварталу 2016 року Кабмін відрапортував про економічне зростання. Але без припливу інвестицій, в тому числі і іноземних, істотного підйому економіки нам не добитися.

- Тут все впирається в систему державного управління. Недовіра інвесторів, недовіра населення до банківського сектору і взагалі взаємодія виробництв, банків і населення, – це все зав'язано на недосконалу систему державного управління. Ще один ключовий момент – інвестори не почуваються захищеними в Україні. Всі опитування про це говорять. І як би ми не намагалися тут комусь щось довести, якщо у нас низький інвестиційний рейтинг, інвестиції не приходитимуть.

- Багато економістів прогнозують, що 2019 року Україна знову може опинитися на порозі дефолту. Ваші прогнози?

- Це тільки підкреслює актуальність того, що ні заднім числом і не в пожежному порядку потрібно намагатися все виправити. Потрібно чітко визначити завдання і пріоритети, які необхідно вирішувати. Тільки якщо ми з цим згодні, ми шукаємо інструменти. У нас є ризик не тільки дефолту – це в борговій сфері (на 2019 рік припадає виплата за зовнішніми боргами – Авт.). У нас величезні ризики: при слабкій інвестиційній привабливості за кілька років економічний потенціал повністю вичерпається.

- Тобто 2019 року Україні може знадобитися ще одна реструктуризація?

- Це умовний рік. У нас поки що є золотовалютні резерви. Погано, якщо ми їх використовуватимемо. Але те, що починаючи десь з другої половини 2018 року, якщо ми не ідентифікуватимемо чітко проблеми і не намагатимемося їх вирішувати, проблеми наростатимуть. Тому потрібно вже зараз акумулювати ресурси для їх вирішення.