"Головна причина ситуації в Україні – відсутність реформ перед Євромайданом": інтерв'ю з Іваном Міклошем

26 грудня 2017, 07:49

Олександра Романюк Олександра Романюк

На думку словацького реформатора, становище почне виправлятися, коли економіка України зростатиме швидше економіки Польщі чи Словаччини

Іван Міклош – відомий словацький політик і реформатор, український русин за походженням. 1990 року, у віці 30 років, він став радником віце-прем'єр-міністра Словаччини з економічних реформ. У 31 рік очолив Міністерство приватизації. З 1998 по 2002 рік обіймав посаду віце-прем'єра з економіки і міністра фінансів. Причому в 2004 році англійський журнал Euromoney за результатами опитування читачів назвав Міклоша найкращим міністром фінансів у світі. З 2002 по 2006-й і з 2010 по 2012 рік Іван Міклош очолював Міністерство фінансів Словаччини.

Реклама

Завдяки реформам, які, починаючи з 1998 року, розробляв і реалізовував Іван Міклош, Словаччина з економічно слабкої країни з високим рівнем корупції за кілька років перетворилася в одну з найуспішніших постсоціалістичних країн з розвиненою економікою, ставши 2004 року членом Євросоюзу.

З 2014 року Іван Міклош консультує українських політиків з економічних питань, а з 2016-го, за пропозицією президента України Петра Порошенка, ще й очолює Групу стратегічних радників з підтримки українських реформ – SAGSUR (Strategic Advisory Group for Supporting Ukrainian reforms).

Сайт "Сегодня" розпитав відомого політика про реформи в Україні, успіхи і розчарування і про те, яких змін нам очікувати наступного року.

- Іване, розкажіть, як Ви потрапили до України.

Реклама

- Я приїхав до України вперше після Євромайдану, в березні 2014 року, коли ЄБРР проводила тут першу велику конференцію про необхідні реформи. Я говорив про реформи в Словаччині, які проводив, коли був віце-прем'єром і міністром фінансів. Словаччина вважається однією з найуспішніших країн в плані реформ, так само, як Польща, балтійські країни, Грузія.

Восени того ж року, після парламентських виборів в Україні, я отримав пропозицію від уряду Арсенія Яценюка працювати тут як радник міністра фінансів Наталії Яресько та міністра економіки Айвареса Абромавічуса. Я погодився. Ну, а 2016 року, коли змінився уряд, новий прем'єр-міністр України, Володимир Гройсман, запропонував стати його головним економічним радником. І практично водночас президент України Петро Порошенко запропонував стати радником Лєшека Бальцеровича, і нам спільно – заснувати групу стратегічних радників. Ця група – SAGSUR – працює з весни 2016 року. Протягом року ми очолювали її разом з Лєшеком Бальцеровичем. Через рік, як і планувалося спочатку, у Лєшека закінчився контракт, він виїхав з України, і тепер я один керую групою.

SAGSUR – маленька група з 10 осіб, до якої входять українські, словацькі та польські експерти. Ми аналізуємо ситуацію і даємо рекомендації щодо низки найважливіших економічних питань. Таких, як публічні фінанси (бюджет. – Ред.), пенсійна реформа, податкова система, державні підприємства і приватизація, енергетична політика, охорона здоров'я, судова система.

- З тих іноземних фахівців, які взялися допомагати Україні відразу після Майдану, багато хто вже покинули країну. Хтось втомився, хтось розчарувався. У когось виникли конфлікти, хтось поїхав без пояснень. Створюється враження, що з тієї команди Ви затрималися в Україні найдовше. Вас все влаштовує? Робота приносить задоволення?

- Чи задоволений я роботою в Україні? І так, і ні. З одного боку, я задоволений, тому що у мене дуже хороший контакт з прем'єр-міністром з приводу реформ. Я бачу, що він налаштований проводити реформи і робить все, що в його силах і компетенції, щоб прискорити процес.

Реклама

Задоволений я і тим, що Україна сьогодні, в останні три роки, почала робити справжні реформи. Дійсно міняти економічну систему. Це відбувається вперше за всю історію. І за ці три роки, що пройшли після Майдану, зроблено більше, ніж за 20 років до нього. Те, що проводилося до Майдану, – це не були реформи. І в цьому головна причина того, чому зараз в країні така економічна і соціальна ситуація. Звичайно, додала проблем і російська агресія, але все-таки головна причина, я вважаю, – це відсутність реформ перед Євромайданом.

Але з іншого боку, я незадоволений. Тому що я хотів би бачити швидший прогрес в реформах.

- Чому реформи йдуть не так швидко, як могли б?

- Я вважаю, причини насамперед політичні. Реформи – це, звісно, більше економічна проблема, але і політична теж. Не тільки в Україні – в усіх країнах світу.

Самі реформи – як і що міняти – сьогодні вже не є такою вже великою технічною проблемою. Ми знаємо, що працює, що не працює. Є досвід успішних країн. Але у всіх країнах світу, в тому числі і в найрозвиненіших, реформи тісно пов'язані з політикою. Тому що дуже часто реформи припускають непопулярні заходи.
Люди бояться реформ. І це теж характерно для всіх країн. Скрізь і завжди люди відчувають аверсу до ризику (від лат. Aversion – відраза, неприйняття). Тому у всіх країнах світу існують популісти і демагоги, які зловживають цим страхом людей до нового, до змін. І саме тому від реформаторів потрібна політична сміливість. Готовність робити реформи, незважаючи на політичний ризик. Але таких реформаторів не буває багато...

Реклама

Крім того, більшість реформ неможливо зробити силами одного тільки уряду. Повинна бути підтримка парламенту. Адже реформи потребують ухвалення нових законів. І я скажу, тут, в Україні, зв'язки і відносини між парламентом і урядом дуже складні.

Наприклад, під час перебування прем'єром Арсенія Яценюка, коли урядова коаліція мала конституційну більшість, коли п'ять з шести найбільших партій входили до парламентської коаліції, в реальності деякі коаліційні партії не підтримували реформаторські пропозиції уряду. Як результат – 2015 року, коли уряд мав конституційну більшість у Верховній Раді, тільки 37% урядових пропозицій щодо реформ були підтримані в парламенті. Зараз більшість менша, і результат ще гірший. Зараз в парламенті приймаються близько 30% урядових пропозицій.

А, наприклад, у Словаччині в 2003-2004 роках, коли проводилося основна кількість всіх реформ, завдяки чому країна вважалася найреформаторськішою країною в світі, приймалася переважна кількість урядових законопроектів. Я подивився – 2003 року уряд підготував 209 пропозицій щодо реформ, і 208 з них пройшли парламент. Тільки одна не пройшла! Значить, успіх був більш ніж 99%. Ось в такій ситуації можна робити швидкі і глибокі реформи.

_dsc0025

В тренді
У Рівному райраді за борги вимкнули воду: як викручуються чиновники без туалета (відео)

Фото: Л. Князька-Ханова/"Сегодня"

Наступна причина, чому реформи в Україні йдуть не так швидко і ефективно, як хотілося б, – в тому, що Україна має не дуже сприятливий конституційний поділ влади. В тому сенсі, що виконавча влада розділена між президентською адміністрацією і урядом.

Сьогодні це не така велика проблема, як в минулому, коли після "помаранчевої революції" можливість реформування країни була втрачена, тому що існував конфлікт між Ющенком і Тимошенко. Зараз український президент і український прем'єр працюють разом, там немає такого протистояння. Але при такій дуальній системі управління в принципі не може бути ефективним. Повинна бути або президентська система, або парламентська. Щоб був один відповідальний орган і одна відповідальна особа: або прем'єр, або президент. А коли влада поділена на два адміністративних центри, це створює багато проблем. Навіть якщо ці люди в хороших відносинах.

- Але у нас же, за Конституцією, прем'єр має набагато більше повноважень в плані реформ, ніж президент.

- У сенсі подачі законопроектів – так. Але не у всіх питаннях. Наприклад, однією з найзначніших передумов успішних економічних реформ і припливу інвесторів є успішна судова реформа. А вся судова система і судова реформа – в зоні відповідальності президента. На цьому прикладі бачите поділ виконавчої влади.

Звісно, є й інші причини. Наступна з них – що люди в Україні підтримують реформи загалом, але, коли доходить до конкретних змін, підтримка перестає бути такою великою. І це нормально. Всі люди не можуть бути докторами наук, мати економічну освіту. Треба, щоб за реформи боролися політики. Щоб правильно пояснювали суть реформ і викривали популістів.

Найбільшої шкоди реформам, найбільше гальмування надають популісти. І це ще одна з причин, чому реформи йдуть не так швидко, як би могли. Ви в Україні маєте дуже досвідчених популістів. Які роблять дуже шкідливу роботу для майбутнього вашої країни.

- А хто з наших популістів найшкідливіший?

- Я не висловлюватиму зараз свою суб'єктивну думку. Але я читав зовсім недавно одне дослідження (очевидно, йдеться про дослідження журналу Новий Час і VoxUkraine – Ред.), дуже професійний аналіз діяльності 15 найвпливовіших політиків. То з цього аналізу виходить, що найбільший популіст – політик, який не говорить правду, або, точніше, тільки в 9% випадків говорить правду, – це, як я пам'ятаю, Юлія Тимошенко. А найправдивіший політик – прем'єр-міністр Володимир Гройсман. Це не моя суб'єктивна думка, це аналіз на основі фактів.

І дуже добре, що такі аналізи робляться. Щоб люди бачили і розуміли. Тому що популісти можуть бути дуже популярними, але вони не пропонують справжніх рішень, і вони ніколи не принесуть країні процвітання, розвиток, економічний успіх. А Україні дуже важливо мати високе і стійке економічне зростання. Тільки тоді людям житиметься краще. А популісти дуже шкодять цьому.
Подивіться, 25-26 років тому, коли Україна тільки постала як країна, економічний рівень Польщі, Словаччини і України був однаковий. У них була дуже невелика різниця в кількості ВВП на душу населення, в економічному розвитку. А сьогодні Польща і Словаччина мають в 4 рази більше ВВП на душу населення, ніж Україна, у порівнянних цінах (купівельній спроможності). А в номінальних цінах (в доларах) різниця між Україною і Словаччиною сьогодні – в 8 разів!

Так, минулого року український валовий продукт становив $ 93 млрд, а словацький – $ 89 млрд. При цьому у нас 5,4 млн населення, у вас – 42 млн.

- Може, різниця в менталітеті? Ви все-таки ближче до Західної Європи, ніж Україна.

- Люди в Словаччині не відрізняються від людей в Україні. Я можу це з усією відповідальністю сказати, тому що я тут вже четвертий рік. Люди ті ж самі, що стосується розуму, професіоналізму, працьовитості. Різниця тільки одна: відсутність в Україні реформ.

- А тепер, коли, як Ви говорите, в Україні робляться справжні реформи, ситуація почне виправлятися?

- Ситуація почне виправлятися тоді, коли економіка України зростатиме швидше, ніж економіка Польщі, Словаччини та інших європейських країн.

(Продовження інтерв'ю читайте найближчим часом на сайті "Сегодня")

Нагадаємо, нещодавно Іван Міклош назвав найбільший успіх енергореформи в Україні. А ще раніше озвучив, з якими показниками може зростати українська економіка.

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Читайте Segodnya.ua у Google News

Реклама

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти