Кожні 2 години на українських дорогах гине людина: як це змінити

Згідно загальноєвропейським даними, Україна посідає перше місце в Європі за кількістю загиблих внаслідок ДТП. Загальна кількість пригод на наших дорогах так само залишає бажати кращого. ДАІ України ділиться неприємною статистикою, згідно з якою, за десять місяців 2014 на дорогах країни сталося 127 122 аварії. Далі ще страшніше: в Україні кожних 2 години гине один учасник дорожнього руху, передає "Укравтопортал".

Така статистика не тільки лякає, а й змушує замислитися над тим, чому так відбувається і що з цим робити. Ми спробуємо розібратися в ситуації, а також дати кілька порад того, що може поправити ситуацію.

В Інтернеті можна потрапити на кілька цікавих зведень, де називаються основні причини ДТП на дорогах. Однак, такі тривіальні причини аварій, як прослуховування музики, розмови і листування по мобільних телефонах, спілкування з пасажирами і т.д. – загальнеі для кожної країни. Нас же цікавить Україна. І так, що ж є наслідком того, що менш ніж за рік в Україні на дорогах загинуло 3607 осіб, і ще 27434 отримали різні травми?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

1. Культура водіння і "безмежна" відповідальність

Не секрет, що на наших дорогах їздять сила-силенна, скажімо так, некультурних водіїв. І, як правило, шкала культури таких водіїв прямо пропорційна ціні їхніх автомобілів.

Що робити з такими водіями не відомо. Штрафи на них не діють, мати і народна "любов" – поготів.

Відповідальність і повага за кермом особиста справа кожного. Зміниться ситуація тільки тоді, коли загальна свідомість українських водіїв стане вищою.

2. Незрячий? Нічого – на дотик поїдеш! Без рук? Не страшно – зубами кермувати будеш!

Ще однією причиною того, чому на наших дорогах так багато аварій – люди, які допускаються до керування автотранспортом, але, по факту, не мають на це права. Біда в тому, що і законом це не забороняється в більшості випадків. Ми, мовляв, ліберальні, не гоже людей ущемляти і забороняти їм. Але такі люди також є небезпекою.

Що робити?

Все просто! Потрібно відповідальніше підходити до питання про допуск громадян до керування транспортним засобом. І хоча зараз розмови почали мусуватися, жодних позитивних зрушень у цьому напрямку не спостерігається.

Це питання вирішити досить просто: ввести обов'язкове медичне обстеження щороку. Питання про хабарі вирішуємо простим підписом лікаря в медичній довідці з подальшою його особистою відповідальністю, якщо причинами ДТП послужили фізіологічні особливості водія.

Ввести медичну довідку до переліку обов'язкових документів для надання співробітникам ДАІ.

На законодавчому рівні прописати норми допуску людей до керування транспортними засобами, які повністю відповідають медичним вимогам. Їх (медичні вимоги), до речі, теж потрібно прописати.

3. Хороший асфальт на дорогах не валяється

Думаємо, пояснювати важливість хорошого стану доріг та дорожньої інфраструктури буде зайве. Багато аварій трапляється через стан дорожнього полотна, коли водієві доводиться виробляти такі віражі, що ас-льотчик позаздрить.

Неможливо адаптуватися до умов, коли кожен місяць їздиш начебто по одній і тій же дорозі, а "перешкоди" постійно оновлюються.

Один європейський водій назвав наші дороги "Форт Боярд". Він каже, що брати участь у цій програмі було ненабагато складніше, ніж кермувати по наших дорогах. Єдиний позитивний момент у цьому всьому справі – на наших дорогах не заснеш, адже крутити баранку доводиться постійно.

Що робити?

А робити потрібно дороги. В Україні протяжність доріг з твердим покриттям складає близько 172 500 кілометрів. Цікаво, що в 2012 році одна американська компанія склала рейтинг країн, за якістю доріг. Так от Україна посіла в ньому 133 місце з 148 можливих.

У такій ситуації особливо розчулюють скарги співробітників "Укравтодору", які мало не зі сльозами на очах кажуть, що якщо будуть робити так як потрібно, то роботи їм потім не залишиться. Дорогі наші укравтодорівці, вам роботи залишиться років так на 150, так що не переживайте.

Хорошим мотиватором до поліпшення ситуації можуть послужити позови водіїв на той же "Укравтодор" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо аварія трапилася через поганий стан дорожнього полотна або неналежну інфраструктуру.

4. Штрафи: смішні цифри і загадкові персонажі "Від" і "До"

Однією з найбільш грізних зброй у вихованні водіїв є штрафи. Але й тут у нас все не як у людей. По-перше, за самі злісні порушення правил дорожнього руху, в Україні не такі вже й високі адміністративні стягнення. По-друге, досі не ясно, що таке "від" і "до". Чим керується інспектор, виписуючи штраф водієві, який провинився, не зрозуміло. Якщо ступенем каяття, то можна таку слізну істерику закотити, що інспектор сам буде давати гроші, щоб заспокоїти жалісливого водія.

Що робити?

Змінювати систему штрафів і значно посилювати її. У Швейцарії діє дуже хороша система покарання: штрафи виписуються в залежності від фінансового стану водія. Так, відомий випадок штрафу в 1,2 мільйони євро. У Китаї за їзду в нетверезому вигляді взагалі життя позбавляють.

Давайте переймати практики! Повірте, те, що ми візьмемо на озброєння успішні приклади, це не виставить нас плагіаторами або нездатними придумати щось своє. Це навпаки буде ознакою бажання змінювати ситуацію.

І нехай стратити водіїв теж не можна, але штрафувати їх на кругленькі суми дуже навіть потрібно. Можна ввести найпростішу систему штрафів, засновану на вартості автомобіля. Ясна річ, що якийсь мінімум за порушення повинен бути, але що стосується максимуму, то тут вже від залізного коня залежить. І якщо водій на ВАЗ 2101 заплатить за перевищення швидкості, наприклад, 1500 гривень, то власник умовного Bentley Continental віддасть державі куди більш значну суму. І з особливо злісними порушеннями правил теж мелочиться не потрібно – відразу відбирати права на рік або більше, або віднімати транспортні засоби на благо державі.

5. Метр їдеш, два штовхаєш

Останньою причиною, на яку хотілося б звернути увагу – стан транспортних засобів на дорогах. На жаль, точних даних про автомобілі та їх вік, які колесять по дорогах країни, немає. Але, досить від'їхати від мегаполісів, на якихось 100-200 кілометрів, і відразу стає все ясно.

Автомобіль, у якого підвіска тримається на скотчі, гальмує за допомогою молитви, а кермується в основному за допомогою міцного слівця, не може не становити небезпеку на дорозі.

І тут наші автовласники не винні. Ну не може звичайний робочий людина з умовного Новоград-Волинського дозволити собі не те, щоб новий автомобіль, але навіть пристойний підтриманий.

Що робити?

Рішень цього питання дуже багато, і всі вони прості. Досить зробити нормальні тарифи на розмитнення автомобілів з Європи, як це зробили в Грузії. Або створити всі необхідні умови для того, щоб світові автовиробники інвестували гроші в будівництво своїх заводів в Україні.

Але ми ж захищаємо нашого міфічного вітчизняного виробника! І так, просто для довідки: останнім, дійсно вітчизняним легковим автомобілем був ліфтбек ЗАЗ "Славута" або хетчбек "Таврія", які вже зняті з виробництва. І давайте будемо чесними, називати ці технічні творіння "автомобілями", значить робити їм непомірний комплімент.

Продовжуючи гнути ту ж саму лінію, лобісти просто закривають очі на криваві реальності. На жаль, ті, хто виступає на захист "вітчизняного виробника", жодного разу навіть не сидів за кермом вітчизняного автомобільного дітища. Це Путін, після поїздки на ВАЗ "Калина" ще місяці три прокидався в холодному поту. До речі, після цього, в РФ з'явилися заводи мало не всіх передових автовиробників світу. Може і нам пора Васадзе і іже з ним посадити за тугішу Славуту? Нехай дійсно відчують любов до вітчизняного виробника.

Хотілося б вірити, що ситуація на дорогах України незабаром буде змінюватися, і змінюватися в кращий бік. Ясна річ, що наші пропозиції можуть бути дієвими лише в тому випадку, якщо кожен, хто вважає себе учасником дорожнього руху, а також ті, хто покликаний стежити за безпекою та дотриманням ППД, буде відповідальний, насамперед, перед самим собою.