Фото: AFP
До 2017 року в Україні виконувалися лише 6% судових рішень в цивільних та господарських справах. За минулий рік їх кількість збільшилася до 18%. Теж крапля в морі, але хоч якісь зрушення. Це стало можливо завдяки реформі системи виконання судових рішень – з'явилися приватні виконавці. "Сегодня" розібралася в тонкощах реформи за допомогою експертів проекту "Комунікація Європи в Україні".
Виконавець на вибір
Багаторічні спроби вдосконалити виконавча служба (ДВС) були неефективні. На 5 тис. виконавців в 2017-му доводилося 4,1 млн справ. Якщо розділити обсяг на всіх, виходить, що кожен фахівець повинен виконувати по 3 справи в день! Високе навантаження поряд з низькими зарплатами і плинністю кадрів робили ГІС неефективною. Щоб знайти вихід з глухого кута, в 2015-му при Адміністрації президента була створена робоча група. Сюди увійшли представники Мін'юсту, експерти проекту ЄС "Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні" ("ПРАВО-Justice"), представники проекту USAID "Центр комерційного права". Грунтуючись на досвіді ЄС, команда прийняла рішення: необхідно переходити до змішаної системи виконання судових рішень, коли держ- і приватні виконавці працюють конкурентно. Тобто фіз- або юрособа, на користь якої ухвалено рішення суду, саме вирішує, до кого йти з виконавчим документом – до приватного підприємця або чиновнику. Навантаження на останніх знижується, а значить – реально зменшити завали невиконаних справ. У свою чергу приватники швидше закривають справи, забезпечуючи податками бюджет.
В ЄС, де працюють приватники, виконується мінімум 30% судових рішень. Прикладами для наслідування можуть бути Бельгія, Великобританія, Нідерланди, Франція. Такий підхід допоміг вирішити проблеми і східноєвропейських сусідів, де пострадянська система виконання судових рішень "блищала" низькими показниками. Зараз приватники працюють в країнах Балтії, Чехії, Польщі, Грузії, Молдові та ін.
"Приклад Литви показовий. Рішенням уряду всі держвиконавці в один день стали приватними. Звичайно, був порядок підтвердження кваліфікації. І не всі змогли працювати в нових умовах. Тому що бути держчиновником і людиною, що працює на себе, – різні речі", – розповідає Ірина Жаронкіна, експерт проекту ЄС "Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні".
Приватників поки мало
Мін'юст оголосив набір виконавців на початку 2017-го. Навчання та стажування пройшли понад тисячу кандидатів. 123 здали іспит. Але зараз працює лише 100 осіб, з них 33 – в Києві. Все через складність і дорожнечу процедури відбору. Згідно з Порядком допуску до професії, перед іспитом кандидати повинні закінчити місячні курси за 6,1 тис. грн. І ті, хто не має річного досвіду роботи держвиконавцем, адвокатом, нотаріусом, арбітражним керуючим, місяць проходять безкоштовне стажування в Держвиконавчої службі. Кандидати самі оплачують перебування в регіоні по стажуванню. Потім – кваліфікаційний іспит. Ті, хто отримав посвідчення приватного виконавця, зобов'язані відкрити офіс і пройти перевірку Мін'юсту: повинні бути решітки на вікнах, сигналізація, сейф і металеві шафи для зберігання печаток, документів. Тільки після цього виконавця вносять до Єдиного реєстру приватних виконавців України та він може працювати. Але ще приватник повинен застрахувати можливі збитки учасникам виробництва. Вартість поліса стартує від 800 грн і залежить від суми стягнення з боржника.
Старт
Перші приватники заробили в серпні-вересні 2017-го. До кінця року вони відкрили 3,3 тис. виконавчих проваджень на 710 млн грн, стягнувши 50,7 млн грн.
"Замовлення не посипалися відразу. Клієнти ставилися з недовірою. Деякі держоргани і банки теж спочатку не сприймали всерйоз. Але коли з'явилися задоволені збирачі, довіру до інституту зросла. Стали частіше звертатися", – розповідає Катерина Шмідт, приватний виконавець з Київського округу.
Крім того, приватникам довелося доводити, що вони – не колектори.
"Запитайте перехожого, що він чув про судових виконавців. Швидше за все, скаже: "Це ті, хто відбирають майно у боржників". Але це неправильно. Виконавець не забирає у боржника, а повертає заявнику те, що належить по праву", – підкреслює приватний виконавець Андрій Авторгов.
Нагадаємо, колектори в нашій країні знаходяться поза законом і їх "діяльність" підпадає під ст.182 КК "Порушення недоторканності приватного життя". А приватники керуються законами "Про виконавче провадження" та "Про органи і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів".
Варто зазначити: приватникам вигідніше працювати з комерційними спорами і виконанням контрактних зобов'язань. Але виконавець може допомогти звичайній людині забрати за рішенням суду депозит з банку, отримати аліменти, борги із зарплати, страхове відшкодування після ДТП або зажадати компенсацію у сусіда, залив квартиру. У них ті ж повноваження, що й у ГІС. Тобто приватники можуть арештовувати рахунки та майно, накладати на боржників штрафи, ставити питання перед судом про обмеження у виїзді за кордон.
Проблеми: потрібні єдині реєстри і конкуренція
Приватні виконавці економлять гроші платників податків, адже, на відміну від ДВС, мотивовані скоріше виконати судове рішення. Це впливає на заробіток – 10% від стягненої суми або вартості повернутого майна. А коли виповнюється немайнове рішення, наприклад суд постановив опублікувати спростування заяви, гонорар фіксований – 2 мінімальні зарплати (7,4 тис.) З фізособи і 4 (14,9 тис. грн) – з юрособи. У складних справах виконавці можуть брати додаткову винагороду. Від доходу приватник забирає витрати на офіс, запити, зарплати, податки (навантаження 41,5%).
"Приватник сам організовує виконання. Він завжди на зв'язку, адже збирачі – його клієнти, а боржника візьмуть в неприйомні час. Ми зобов'язані бути ефективними, це питання рентабельності", – відзначає Олександр Сивокоз з Ради приватних виконавців України.
Це доводить і досвід. Виконавець Катерина Шмідт за 20 днів стягнула 13 млн грн боргу з підприємства. А в ГІС є справи на цього боржника ще на мільйони. Ще приклад: виконавець Андрій Авторгов за 8 робочих днів стягнув з банку борг в 3,5 млн грн.
Плани
Реалізації реформи заважають кілька моментів. Треба забезпечити рівну конкуренцію між приватними і державними виконавцями. Справа в ГІС може перебувати роками, його складно передати приватного підприємця, порядок передачі ще готується.
"Чесної конкуренції поки немає. Для успішної реформи потрібно більше виконавців і можливості для нормальної роботи", – вважає Довидас Віткаускас, керівник проекту ЄС "ПРАВО-Justice".
Є проблеми по фінобмеженням. В законі передбачено обмеження суми стягнення за однією справою – не більше 20 млн грн протягом року роботи. Створює перешкоди виконавцям і відсутність єдиних реєстрів. Реєстр автомобілів веде МВС, плавзасобів – Укрморрічінспекція, повітряних суден – Державіаслужба. Доступ до них – за запитами. А реєстрів рахунків фізосіб і автосистеми арешту рахунків банків немає. Виконавці часто навмання розсилають постанови по банкам. Ще одна проблема – ухилення боржників. Експерти відзначають: іноді банки навмисно ігнорують постанови приватників, допомагаючи великим клієнтам перевести гроші на інші рахунки. Нерідко суди блокують діяльність виконавця.
"Чим більше зобов'язання, тим більше зусиль докладають боржники, щоб ухилитися. Самі або через третіх осіб подають надумані скарги в суди, які забороняють виконання рішень інших судів", – розповідає Сивокоз.
Однак, незважаючи на проблеми, через 3-5 років Мін'юст хоче досягти середнього в ЄС рівня виконання судових рішень – 50-70%. Але для цього, за оцінками експертів, потрібно 1-2 тис. приватників.