"Відплив мізків" б'є по економіці. Фото: AFP
Країни Східної Європи за останні 20 з гаком років відчувають гостру нестачу кваліфікованих кадрів, насамперед, через "відплив мізків" і еміграцію робочої сили до розвиненіших країни, і найближчим часом ситуація може тільки погіршитися, пише The Economist.
"Колишні комуністичні країни 2004 року приєдналися до ЄС, сподіваючись перетворитися на Німеччину або Велику Британію, але замість цього значна частина робочої сили просто переїхала до цих багатих західних країн. Ще гірша ситуація в пострадянських країнах, які або досі перебувають в орбіті Росії, або ж активно борються за вихід з неї, як наприклад, Україна", – зазначає видання.
Працездатне населення Латвії скоротилося на чверть з 2000 року. Третина тих, хто закінчив університети з 2002 до 2009 року, емігрували вже 2014 року. Опитування серед болгарських студентів-медиків свідчать, що 80-90% з них планують емігрувати після завершення навчання.
Економіст Стасіс Якеліунас каже, що Литва постійно втрачає працівників. Гроші від ЄС на оновлення інфраструктури допомогли, але скорочення працездатного населення відлякує інвесторів і шкодить економічному зростанню.
Згідно з прогнозами МВФ, деякі країни в Східній Європі щорічно втрачали по 0,6-0,9% ВВП за період від 1999 до 2014 року. До 2030 року ВВП на душу населення в Болгарії, Румунії і деяких балтійських країнах буде нижче, ніж він би міг бути без еміграції.
Все це б'є по бюджету країни, адже, наприклад, пенсії, на які припадає половина державних витрат в Східній Європі, залишаються найбільшою тривогою. 2013 року в Латвії було 3,3 працездатної дорослої людини на кожного пенсіонера.
Такий же рівень в Великій Британії і Франції. До 2030 року ця пропорція скоротиться до всього лише двох працездатних на одного пенсіонера. Британії та Франції це не загрожує до 2060 року. Країни піднімають пенсійний вік. Доходи вже почали зменшуватися, залишаючи менший простір для скорочень.
Як і ВВП, соціальні витрати в Болгарії, Румунії та країнах Балтії становлять приблизно половину від того, що витрачають в багатьох країнах Європи. Не зумівши переконати людей залишитися, уряди намагаються заманити їх назад, надихнувшись успіхом Ірландії і Південної Кореї.
Наприклад, програма "створюй для Литви" повернула додому всього трохи більше 100 литовців за 5 років. Серед тих, хто повернувся, депутат, заступник мера, кілька радників прем'єр-міністра. Але залучити литовських лікарів і інженерів складніше.
Дослідження показали, що кваліфікованих працівників зі Східної Європи змушує переїхати за кордон якість інституцій в багатих країнах, таких як освітня система. Некваліфікованих працівників залучають соціальні умови. Дані про мігрантів, які повернулися, дуже скромні.
Економіст Danske Bank Рокас Граяускас каже, що високі витрати на працівників штовхають компанії до автоматизації. Роботи вже виконують деяку роботу, яку ще недавно робили люди.
Деякі ж країни шукають інший вихід, заохочуючи до імміграції громадян бідних сусідів. Населення Естонії стрімко скорочувалася протягом 1990-х років. Але останні два роки воно росло завдяки іммігрантам з України, Білорусі та Росії.
"Втім, імміграція не може заповнити прогалини, які виникли через "відплив мізків". Майже всі з 400 тисяч українців, які отримали дозволи на постійне проживання в Польщі 2015 року, працюють в агросекторі або на будівництві", – зазначає The Economist ,
Водночас близько 30% емігрантів з Польщі мають вищу освіту. Для тих, хто покинув Східну Європу, свобода жити і працювати, де захочеться, стала великою перевагою. Але рідні країни емігрантів постали перед серйозним викликом. Їм потрібно навчитися, як залучати працівників, або ж доведеться поступитися своєю економікою", – резюмує видання.