Фото: Getty
Незважаючи на те, що ще до 2015 року українські компанії були зобов'язані надавати інформацію про кінцевих бенефіціарів,16 743 компанії так і не не вказали своїх кінцевих власників. Про це свідчать дані платформи Opendatabot.
Так, в 2014 році до закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" були внесені зміни. Згідно з ними, до Єдиного держреєстру підприємців повинна вноситися інформація про:
- кінцевого власника юридичної особи;
- кінцевого власника компанії-засновника, якщо засновник – юридична особа;
- структури власності засновників (це дає можливість встановити, хто з власників найбільше впливає на бізнес).
У 2017 році Україна стала однією з перших країн, які приєдналися до проекту Open Ownership - глобальному реєстру кінцевих бенефіціарів. Інформація про власників компанії була опублікована на українському порталі відкритих даних, стала можливою її автоматична обробка.
Згідно із законом, компанії зобов'язані встановлювати свого кінцевого власника, регулярно оновлювати інформацію про нього і надавати її державному реєстратору. Відповідальність за відсутність цієї інформації теж лежить на юридичній особі.
Але не всі компанії зобов'язані надавати інформацію про кінцевих бенефіціарів. До таких винятків належать:
- компанії, власник яких – фізична особа;
- державні та комунальні підприємства;
- компанії, у яких наразі не має власника, який би володів більше 25% статутного капіталу (наприклад, учасниками ТОВ можуть володіти 5 осіб по 20% голосів у кожного).
Термін подання даних про кінцевого бенефіціара закінчився в травні 2015 року, проте 16 743 компаній так і не надали необхідну інформацію.
Адвокат Максим Лазарєв називає такі можливі причини:
- компанії фактично не здійснюють діяльність;
- власники і керівництво компаній не стежать за змінами в законодавстві, а тому не виконали його вимог;
- власники і керівництво компаній навмисне не подали дані (зокрема, в зв'язку з фактичною відсутністю відповідальності за таку бездіяльність).
"Більшість компаній, особливо власниками яких є компанії-нерезиденти, вказали своїми бенефіціарами, так званих "номіналів", тобто довірених осіб (агентів, посередників і т.ін.). Поки ніхто не перевіряє достовірність внесених до реєстру даних", – розповідає Лазарєв.
У народі такі компанії називають "матрьошками". Це довгий ланцюжок з юридичних осіб, останні з яких зареєстровані за кордоном, а їх номінальний власник є підставною особою.
"Найбільші проблеми підприємству, яке не надало даних про бенефіціарів може створити банк, в якому компанія буде відкривати рахунок. Банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення ділових відносин або проведення фінансової операції у разі, коли здійснення ідентифікації клієнта неможливе або якщо виникає сумнів щодо того, що особа виступає від власного імені", – пояснює Максим.
"Компанія без бенефіціарів може брати участь в тендерах, однак замовник в обов'язковому порядку повинен вимагати від учасників надання інформації про кінцевих бенефіціарів. У разі відсутності інформації про кінцевих бенефіціарів замовник зобов'язаний відхилити такого учасника", – додає виконавчий директор Антикорупційного штабу Сергій Миткалик.
Хто такий кінцевий бенефіціарний власник?
У кожної компанії є власник. Ним може бути або юридична особа (компанія) або людина. Якщо компанією володіє юридична особа, виникає питання – хто ж володіє такою компанією. Якщо нею знову володіє компанія – питання повтояются. Зрештою знаходиться людина, яка заснувала найпершу компанію цього ланцюжка. Цю людину називають кінцевим бенефіціарним власником.
Власник має вирішальний вплив на управління бізнесом, формує склад керівництва, несе відповідальність за діяльність компанії і отримує від неї прибуток.