В Україні розвинувя цілий напрямок бізнесу, для якого не потрібно ані ліцензій, ані особливого стартового капіталу. Та його ніхто не контролює, а від клієнтів немає відбою. Це – напівлегальні будинки для літніх людей. У країні працюють сотні приватних будинків для людей похилого віку, але чиновники часто вдають, що нічого про них не знають. Хоча у всіх таких закладів є реклама в інтернеті.
Після пожежі у Харкові в Україні почали перевіряти подібні установи. Урядова комісія вже встановила, що 60% з вже перевірених будинків для людей похилого віку – неофіційні. А кореспондент "Сьогодні" Максим Урлапов провів власну ревізію.
Як виглядають будинки для літніх людей?
Кореспондент "Сьогодні" зателефонував до адміністрації одного з таких пансіонатів і сказав, що хоче влаштувати туди бабусю. Після телефонної розмови призначили зустріч для огляду пансіонату. За вказаною адресою був триповерховий будинок з високим парканом. Немає жодних табличок або вивісок, які свідчать про те, що це будинок для людей похилого віку.
Всередині відразу показують кімнати. Кожна розрахована на чотирьох осіб. З меблів – металеві ліжка і шафки. Все досить скромно, але видно, що ремонт свіжий. Вбиральні та душові – чисті та в нормальному стані.
Проживання в такому пансіонаті коштує від 10 тис. гривень на місяць. Сума зростає в залежності від складності догляду, який потрібен літній людині. Триразове харчування включене у вартість.
Однак тут немає лікаря або медсестри. Тобто, це пансіонат без медичного обслуговування. В адміністрації говорять, що співробітники можуть у критичному випадку зробити укол на місці. І це – величезний ризик. Людина без медичної освіти не має права робити ін'єкції.
Клієнти таких закладів часто мають багато хронічних хвороб, деякі пережили інсульт або інфаркт. Такі люди потребують кваліфікованої допомоги. Одна з жінок запевняє, що до пансіонату постійно приїжджає сімейний лікар. Але навряд чи цього достатньо.
В іншому пансіонаті в штаті є медсестра та передбачена медична допомога. Кажуть, що багато персоналу – один наглядач на кожні шість осіб. Кімнати схожі на номери в готелі, а санвузли спеціально обладнані для потреб людей похилого віку, навіть для лежачих. Харчування – п'ять разів на день (три повноцінних прийоми їжі і два перекуси).
Але і ціни відповідні – від 15 тис. гривень на місяць. Це за ліжко в тримісній кімнаті. У двомісній ціна зростає до 18 тис. гривень.
А ось державних пансіонатів родичі літніх людей уникають як вогню. Річ у тім, що там немає жодних умов. Навіть персонал в таких закладах визнає, що майбутнє – за приватниками.
"На мою думку, за приватними закладами – майбутнє. Тому що є попит", – говорить директор геріатричного пансіонату Віталій Яворський.
У чому тоді проблема?
Практично у всіх таких закладах є спільна біда – сходинки. І це з тим, що на верхніх поверхах живуть лежачі бабусі та дідусі. У разі пожежі їх обіцяють евакуювати на ношах. Але це все одно не відповідає правилам техніки безпеки.
Більшість приватних установ – орендовані котеджі. Всередині і зовні вони виглядають гарно. Але вигляд – це далеко не головне. Вони не обладнані для потреб людей похилого віку: немає шляхів евакуації, недостатньо широкі проходи, щоб можна було вивезти ліжко на колесах, та й спеціальні ліжка є не у всіх лежачих клієнтів.
А найгірше, каже волонтерка Ольга Бондаренко, що держава досі не прописала вимоги до притулків для людей похилого віку:
"Тому хто як бачить цей бізнес, так і відкриває. Контролю з боку держави ніякого немає, тому що немає нормативних документів".
Наприклад:
- У пансіонатах багатьох країн світу лежачих дідусів і бабусь дозволяється селити виключно на першому поверсі. У нас таких правил немає, тому літні люди живуть головним чином на другому-третьому поверсі в кімнатах з гратами на вікнах. Фактично вони приречені на загибель в разі пожежі.
- Пансіонатам в Україні не потрібно отримувати ліцензію – держава не контролює, чи є у персоналу необхідна підготовка, чи достатньо працівників у такому закладі і т.д. У гонитві за прибутком власники зменшують кількість доглядальниць, і при цьому намагаються набрати якомога більше постояльців.
До того ж у багатьох мешканців є розумові відхилення, деменція. За ними потрібен постійний контроль – наприклад, хтось повинен стежити, щоб літня людина не закурила в ліжку. Такі випадки регулярно трапляються і в державних притулках, де не вистачає персоналу.
Що ж робити?
Після трагедії у Харкові по всій країні почалися перевірки притулків. Чиновники рапортують, що виявили десятки нелегальних закладів. Але насправді їх в десятки разів більше. Є навіть мережі притулків, які охоплюють різні міста.
Це великий бізнес. І зараз він знаходиться в тіні, визнає міністр соціальної політики Марина Лазебна:
"Його треба виводити на світло – забезпечувати прозорість".
Уряд і депутати вже працюють над проєктами законів, які повинні врегулювати діяльність приватних будинків для літніх людей.
І тут важливо, щоб був не лише контроль, але і державна підтримка таких закладів – наприклад, знижені податки. Одночасно з цим повинні бути прописані чіткі умови, які будуть обов'язковими для всіх пансіонатів.
До слова, в країнах Європи і в США вже давно працюють переважно приватні інтернати. Вони влаштовані за системою Т-Блок, коли у кожного мешканця – своя маленька квартирка. У них є постійне спостереження, надаються медпослуги і організовується дозвілля ... Ось тільки коштує це все значно більше, ніж навіть у найдорожчих пансіонатах України.
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" дізналися, в яких умовах зараз перебувають ті, хто пережив пожежу в харківському будинку для літніх людей.