В Україні можуть ухвалити закон про лобізм: хто виграє від змін

В середині грудня в комітеті Верховної Ради з питань правової політики і правосуддя відбувся круглий стіл на тему перспектив професійного лобіювання в Україні. Дискусія вийшла сумбурна, її учасники часом змішували поняття лобіювання і корупції, висловлювали різні думки про те, як потрібно законодавчо врегулювати лобіювання в країні і чи потрібно цим займатися зараз.

Фрагменти деяких виступів на круглому столі ілюструють позиції парламентаріїв і експертів:

• "Тема лобізму є актуальною сьогодні, оскільки в ЗМІ звучать заяви про наявність політичної корупції в стінах парламенту" (корупція не "лікується" узаконенням лобізму);
• "Лобізм з'являється там, де влада відсутня зовсім або носить суто номінальний характер" (нагадаємо, що інститут лобізму найрозвиненіший в США, де влада вже точно не номінальна);
• "Тема лобіювання викликає резонанс та інтерес в органах державної влади" (інтерес викликає скоріше не сама тема, а те, хто, як і в чиїх інтересах проштовхує під килимом конкретне рішення, і як цьому, знову ж таки під килимом, можна протистояти).

Що таке лобіювання

У західному широкому розумінні, лобіювання (або лобізм) – це діяльність з просування інтересів бізнесу, громадських організацій та інших суб'єктів в органах державної і муніципальної влади.

Ті, хто займається лобізмом, надають послугу, яка увібрала до себе компоненти юридичної, маркетингової та інформаційно-аналітичної послуг. Зазвичай, до неї входять:

• пропозиція прийняти новий нормативно-правовий акт, внести зміни або скасувати чинний акт;
• поширення через ЗМІ та в інтернеті пропозицій і обґрунтувань необхідності прийняття нового акту, внесення змін або скасування;
• участь в розробці проектів нормативно-правових актів;
• організація зустрічей суб'єктів і об'єктів лобізму;
• участь в засіданнях суб'єктів владних повноважень.

Лобіст кардинально відрізняється від "решальщика", який прагне до тієї ж мети, але робить це в тіні, використовуючи один метод – підкуп

Найважливіша особливість – лобіст діє легально і повністю прозоро для влади і суспільства. Домагаючись своєї мети, він часто, фактично, займається освітою чиновників і депутатів, пояснюючи їм, як пропоновані зміни можуть піти на користь суспільству, бізнесу тощо. Він допомагає вести переговори, писати закони, не приховуючи своєї мети участі в цій роботі. Цим лобіст кардинально відрізняється від "решальщика", який прагне до тієї ж мети, але робить це в тіні, використовуючи один метод – підкуп.

Що є в Україні зараз

Ринок лобістських послуг в нашій країні існує, але працює він головним чином в сірій і чорній зонах, з їх "неформальними" відносинами, таємними зустрічами, корупційними платежами та неоподатковуваними податками доходами.

Ніхто не називає себе лобістом, але ними по суті є багато "незалежні експерти" і "громадські діячі", представлені в різних робочих групах, радах і форумах, лобістською діяльністю часом займаються юристи, проходить вона через "кураторів" депутатських фракцій і груп, "смотрящих" в міністерствах і муніципалітетах тощо.

Ніхто в Україні не називає себе лобістом, але ними по суті є багато "незалежних експертів" і "громадських діячів".

Діяльністю, близькою до лобізму, займаються GR-менеджери (фахівці зі зв'язків з державними органами), які працюють у багатьох великих компаніях, особливо іноземних. Їх завдання полягає в тому, щоб спілкуватися з держорганами і професійними асоціаціями, відстежувати зміни в законодавстві та політичну ситуацію в галузі компанії, просувати якісь ініціативи, корисні компанії і індустрії в цілому. Але оскільки ці люди є штатними працівниками організацій, зацікавлений в цих відносинах, то лобістами в класичному розумінні їх вважати не можна.

Спроби легалізації

У квітні минулого року Кабмін доручив Мін'юсту і Агентству з запобігання корупції розробити законодавство, яке дозволить створити в Україні прозорі принципи лобіювання. Така норма міститься в Держпрограмі реалізації принципів антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки", затвердженої постановою Кабміну №265 від 29 квітня 2015 р.

Ці відомства були зобов'язані до грудня 2016 р. проаналізувати практику застосування законодавства про лобіювання в інших державах, до серпня 2017 року розробити проект закону про врегулювання процедур лобіювання і провести його міжнародну експертизу. Кабмін очікує, що не пізніше грудня 2017 р. Рада розгляне цей законопроект.

Вместо теневых "решальщиков" могут появиться легальные лоббисты. Иллюстрация: Pixabay

Поки що доручення уряду виповнюється без видимих результатів, але народні депутати з власної ініціативи розробили і зареєстрували в парламенті два законопроекти: "Про лобізм" (№5144 від 20.09.2016) та "Про лобіювання" (№5144-1 від 5.10.2016). Авторами першого проекту є група позафракційних депутатів – представників "УКРОПу", а фактично Ігоря Коломойського.

Другий законопроект зареєстрований як альтернативний першому. Його подала група депутатів, неформально очолювана Мустафою Найємом. До неї увійшли 13 осіб з БПП, "Самопомочі" і "Батьківщини". Судячи з авторського колективу, у другого законопроекту більше шансів бути розглянутим в сесійній залі, ніж у першого, але дуже мала ймовірність того, що його приймуть за основу. І справа тут не тільки в тому, що багато депутатів взагалі не хочуть легалізації лобізму, але і в низькій якості тексту законопроекту. З приводу недоліків обох законопроектів, названих "аматорськими" і "сирими", в ЗМІ вже неодноразово висловилися різні експерти.

Так що, швидше за все, якщо депутати і розглядатимуть законопроект про лобізм, то це буде документ, підготовлений за егідою Мін'юсту.

Чи необхідне регулювання лобізму зараз в Україні

Помилково вважати, що закон про лобізм може стати одним з інструментів боротьби з корупцією – він навіть ідеологічно не призначений для цього. Тіньові лобісти, які використовують підкуп і хабарі, потрапляють під статтю, давно наявну в Кримінальному кодексі. Так що для боротьби з корупцією потрібна політична воля і дієва судова система. А закон про лобізм призначений для того, щоб визначити правила, коли більшість хоче працювати чесно і прозоро.

Помилково вважати, що закон про лобізм може стати одним з інструментів боротьби з корупцією.

При цьому важливо, щоб державне регулювання цієї діяльності не було надмірним, а обмежувальні заходи були мінімально необхідними, щоб ринок не виштовхувався в тінь. Водночас, лобісти, які працюють поза законом, повинні притягуватися до відповідальності. Таким чином якісний закон в поєднанні з невідворотністю покарання повинні забезпечувати цивілізоване лобіювання.

Кому це потрібно? Головним чином не самому ринку лобізму (він може працювати і в нинішніх умовах), а суспільству і державі. Якщо українці хочуть бачити і розуміти, як і чому приймаються політичні рішення і закони, хто і в чиїх інтересах просуває ті чи інші ідеї, нормативно-правові акти, локальні і глобальні рішення, то закон про лобізм необхідно ухвалювати.

Але закон мало ухвалити – його потрібно зробити реально працюючим. Закон про лобізм не стане таким без належної роботи правоохоронних органів і судів.

До того ж в Угоді про асоціацію з ЄС (якої влада в Україні, на кшталт, має намір дотримуватися) сказано про необхідність інституційного розвитку лобістської діяльності в Україні. А такого розвитку не може бути без законодавчого забезпечення.