Останніми роками в багатьох країнах активно розвивається абсолютно новий вид бізнесу – соціальне підприємництво. В Україні такий напрямок підприємництва також з'явився, але ще вважається новим явищем.
Що це таке? Який бізнес можна назвати соціальним? Що спільного і в чому відмінності між цим поняттям і благодійними фондами, соціально відповідальним бізнесом, громадськими організаціями? Ці та інші питання обговорювалися на міжнародній конференції #SocialBusinessInUA, яка відбулася в Києві 21 лютого.
Не плутати з благодійними організаціями
Прийнято вважати, що соціальне підприємництво зародилося в 80-х роках минулого століття. Однак помітним суспільним явищем воно почало ставати лише нещодавно, вже в XXI столітті.
Можливо, цим пояснюється той факт, що єдиного визначення – що таке соціальне підприємництво – немає досі. Експерти сходяться на думці, що це вид діяльності, який спрямований на вирішення будь-яких громадських, соціальних, екологічних проблем, характерних не тільки для людства взагалі, скільки для конкретного суспільства, країни, території. Однак далеко не всяка діяльність, спрямована на вирішення цих проблем, може називатися соціальним підприємництвом.
Скажімо, часто вирішення соціальних проблем беруть на себе благодійні фонди, громадські організації. Але соціальним бізнесом їх навряд чи можна назвати хоча б тому, що такі організації не прибуткові за своїм визначенням, а соціальне підприємництво – це все-таки бізнес, який має на меті одержання прибутку. Принаймні багато хто схильний розмежовувати благодійні та соціально орієнтовані громадські організації і соціальний бізнес. Хоча в той же час визнають, що для соціального бізнесу прибуток – не основна або, по принаймні, не єдина мета.
У нас в Україні досить часто можна почути таке визначення, як "соціально відповідальний бізнес". Але це також не те ж саме, що соціальне підприємництво. Якщо коротко, то різниця в тому, що соціально відповідальний бізнес найчастіше виходить із принципу "не нашкодь". А соціальний бізнес має на меті саме поліпшення ситуації, вирішення якихось соціальних проблем.
"Якщо ви ведете бізнес, який завдає шкоди навколишньому середовищу, навіть якщо ви при цьому робите послуги суспільству, то я не впевнений, що такий бізнес можна вважати соціальним. Соціальне підприємництво – це щось внутрішнє. Це спосіб мислення і спосіб дії", – говорить Карел Вандерпуртен, представник Генерального директорату з питань внутрішнього ринку, промисловості, підприємництва та МСБ Представництва Єврокомісії в Україні.
Чому досі немає визначення соціального бізнесу
"Шведський уряд спеціально не прийняв ухвалу, що таке соціальне підприємництво. Тому що, якби було прийнято чітке визначення, це б дало підставу виключити низку підприємств з категорії соціального бізнесу, і вони вже не працювали б як соціальний бізнес", – пояснив соціальний підприємець зі Швеції Ніколас Мурігу, засновник платформи для соціальних підприємців KalmarCo-workingspace.
Разом з тим, за словами Ніколаса Мурігу, в Швеції є три чітких критерії, яким має відповідати підприємство, щоб вважатися соціальним бізнесом. По-перше, отримання доходу повинно бути не основною метою його діяльності. За словами учасників конференції, головна мотивація для соціального бізнесу – намір поліпшити суспільство, допомогти вирішити якусь проблему, і цим він відрізняється від бізнесу звичайного. По-друге, щоб вважатися соціальним бізнесом, підприємство або організація повинні працювати постійно і бути незалежними фінансово. Тобто одноразова акція соціальним бізнесом вважатися не може. Як і добрі справи, які робляться на пожертвування. І по-третє, соціальний бізнес повинен впливати на суспільство, робити його краще, вирішувати якусь проблему.
Карел Вандерпуртен вважає, що введення спеціального терміна і чіткі критерії соціального підприємництва не потрібні і Україні. Саме заради того, щоб не обмежувати соціальних підприємців якимось колом галузей, напрямів і формами роботи.
"Якщо йдеться про соціальне підприємництво в цілому, я вважаю, що конкретне визначення не своєчасно в Україні. Я думаю, що ми повинні бути відкритими для різних визначень, тлумачень цього явища, відкритими для різного досвіду і проектів, які матимуть певний соціальний та екологічний вплив", – заявив він.
Інвестором в соціальний бізнес може бути кожен
Для того, щоб відкрити соціальний бізнес, не обов'язково володіти великими грошима. Так, як приклад вдалого соціального підприємництва в Києві Карел Вандерпуртен привів проект столичного ресторану, інвесторами якого виступили 500 киян, які вклали по 1000 доларів. 80% прибутку закладу планується витрачати на реалізацію соціальних проектів.
"Не кожен може бути підприємцем, такі нахили є тільки у 10% людей. Але інвестувати в соціальний бізнес може кожен, всі ми можемо бути співінвесторами соціального підприємництва", – пояснює Карел Вандерпуртен.
Є також зарубіжний досвід, коли інвесторами соціального підприємництва виступали не тільки окремі особи і організації, а й цілі громади. Також кошти на соціальне підприємництво можуть надходити як фінансування суспільно корисних проектів з державного бюджету або як гранти фінансових організацій.
Виступаючі на конференції визнавали: приватний сектор у багатьох країнах з небажанням вкладає гроші в соціальне підприємництво, враховуючи, що прибуток для інвесторів від цього виду діяльності не може бути великим. Тому соціальний бізнес часто отримує стартовий капітал з місцевих або державних бюджетів, оскільки держави і конкретні громади зацікавлені в тому, щоб рішення цілої низки громадських проблем брали на себе соціальні підприємці.
Чи повинна держава допомагати соціальному бізнесу
Втім, питання про те, чи потрібна соціальному бізнесу допомогу держави – у вигляді інвестицій або податкових пільг – теж досі дискутується в різних країнах. Наприклад, як розповіла директор і співзасновниця латвійського Міжнародного акселератора соціального підприємництва Діана Лапкіс, в Латвії держава надає підтримку соціальним бізнесу у вигляді грантів. І таких прикладів в Європі багато. Наприклад, підтримка держави і місцевої влади поширена в скандинавських країнах.
"Я вважаю, така підтримка може бути, особливо на початковому етапі. Але при цьому ми завжди говоримо підприємцям: ви повинні пам'ятати, що ви підприємець, а не особа, залежна від держави", – сказала вона.
Тобто передбачається, що в процесі своєї діяльності соціальний бізнес повинен прагнути до самоокупності та незалежності.
А ось що стосується податкових пільг для соціального бізнесу, більшість експертів вважають, що це не найкращий шлях допомоги соціальному підприємництву. Зокрема, Ніколас Мурігу сказав, що це створює ризик того, що тоді в соціальне підприємництво люди йтимуть не заради ідеї, а в гонитві за податковими вигодами.
Олександр Бабій, координатор Офісу розвитку малого і середнього підприємництва при Мінекономрозвитку, який займається в тому числі створенням програм підтримки підприємництва, висловив думку, що не бачить різниці в необїхідності підтримки соціальних підприємств та МСБ в цілому.
"У нас немає стратегії розвитку окремо соціального підприємництва, але є стратегія розвитку МСБ. І відповідно до неї, найбільшою проблемою для молодих компаній є брак початкового капіталу. Тому мені здається, що для України особливо важливо розвивати проекти, які передбачають підтримку місцевої влади. При цьому я не підтримую прямі державні інвестиції в приватні компанії. Тому що досить складно їх розрахувати, з цим пов'язані великі корупційні ризики. Ми можемо видавати гранти певним громадам або соціальним підприємцям для заснування механізмів спільного фінансування. Якщо ми просто дамо гроші безкоштовно молодій компанії з державного бюджету, це не буде раціональним шляхом підтримки соціального підприємництва та соціального бізнесу. Швидше, це буде шляхом для швидкого знищення такої компанії. Тому що вони цікавитимуться більше безкоштовними грошима, ніж розвитком своєї бізнес-моделі", – заявив Олександр Бабій.
За його словами, підтримка соціального бізнесу в Україні повинна бути, але тільки якщо йдеться про "критично важливі речі".
Нагадаємо, раніше сайт "Сегодня" розповідав, як в Україні розгорівся скандал через ініціативу уряду щодо ФОПів.
Також нагадаємо, з жовтня в Україні стартували масштабні перевірки бізнесу – масштабне "полювання" на підприємців, які платять зарплати в конвертах. У Кабміні кажуть, що перевірятимуть всіх без винятку.
При цьому прем'єр-міністр Володимир Гройсман доручив профільним відомствам донести до роботодавців інформацію про штрафи за відсутність оформлення трудових відносин з працівниками.