У ДТЕК пояснили, як уникнути віялових відключень світла

11 вересня 2014, 13:08
Вугілля у країни є, запевнили в енергокомпанії

ДТЕК працює над відновленням шахт і вугільної інфраструктури. Фото: Сегодня

Директор з видобутку вугілля ДТЕК Андрій Смирнов розповів, як найбільший енергетичний холдинг України працює в умовах бойових дій і коли електростанції зможуть відмовитися від віялових відключень електрики.

— Андрію Вікторовичу, в країні почали відключати електроенергію для економії вугілля. Такого не було з 90-х років. Як так вийшло, що виник дефіцит вугілля. Винна війна?

Реклама

— Вугілля є. Добовий видобуток по ДТЕК навіть зараз сягає близько 80 тисяч тонн. У нас тільки на ДТЕК Свердловантрацит і ДТЕК Ровенькиантрацит в Луганській області накопичено близько 1 млн тонн антрациту. Ці два об'єднання готові щомісяця видавати на гора до 1 млн. тонн палива. Але для цього потрібні мир і працююча залізниця.

Cуществуют тимчасові труднощі в забезпеченні ТЕС вугіллям через зруйновану залізничної інфраструктури. Ми зі свого боку робимо все можливе – шукаємо нові транспортні маршрути, шахтарі та енергетики ДТЕК в найкоротші терміни відновлюють електропостачання шахт, де можемо – допомагаємо відновлювати дороги і під'їзні шляхи, видобуток вугілля триває.

Нам вдалося закрити один з критичних моментів – неможливість підвезення вугілля на Луганську ТЕС через зруйнованого моста. Зараз ми налагодили поставки антрациту по обхідному маршруту. Завдяки цьому станція, що забезпечує електроенергією 90% Луганській області, не зупинилася два тижні тому. За газовим вугіллю ми повністю забезпечуємо потреби наших ТЕС.

Реклама

Окремо питання по Криворізькій ТЕС, яка отримувала худий вугілля з ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу. Через бойові дій вугільне підприємство зупинилося. Це єдина на даний момент непрацююча шахта в ДТЕК. Але ми розраховуємо, що вже у вересні вона відновить постачання.

— Видобування ви відновите своїми силами. Але вугілля ще потрібно доставити на електростанції. А залізнична інфраструктура і рухомий склад зруйновані або знаходяться під контролем сепаратистів. Як бути?

— Весь свій рухомий склад, який постраждав від обстрілів, ми відновили. Разом із залізницею, "Краснодонвугілля" "Метінвесту" відновлюємо гілки в районі Краснодона, залізничної станції Красна Могила в Червонопартизанську Луганської області. Готуємося до відновлення мосту для підвозу антрациту на ДТЕК Луганську ТЕС за звичайним, коротким маршрутом з наших луганських шахт. Проект ми профінансували. Він на узгодженні. Всі матеріали є. "Укрзалізніця" підготувала ремонтний потяг – він стоїть на шляхах в Дніпропетровську. Готові максимум за два тижні виконати всі роботи. Після узгодження буде потрібно "зелений коридор", щоб розпочати роботи і проїхати до місця.

Реклама

— З 5 вересня оголошено перемир'я. Незважаючи на режим припинення вогню, кожен день тривають обстріли. Чи стало вам простіше працювати?

— Звичайно. Всього за день наші колеги-енергетики ДТЕК – за що ми їм вдячні – відновили десятки прольотів ЛЕП до підстанцій і змогли подати напругу на вентилятори і водовідливи. Йшли, можна сказати, по мінних полях.

У нас одна підстанція знаходиться на глибині 810 метрів. Вона була вже майже затоплена. Залишалося якихось 15 сантиметрів. Це менше доби приходу води. Ще б трохи, і затопило б камери водовідливних насосів. Тоді врятувати одну з найбільших і найкращих в Україні шахт було б набагато складніше. Рахунок часу йшов на години.

Зараз робимо все можливе, щоб швидше відновити роботу підприємства. Витрати оцінюються в десятки мільйонів гривень на відновлення насосів, ремонти. Сподіваємося, що в кінці вересня – початку жовтня дамо перше вугілля. Гроші ми знайшли. Але головне – ми зберегли колектив. Від директора до начальників дільниць – все на місці. І не тому, що не могли виїхати в більш спокійні місця. А тому, що люди зацікавлені врятувати шахту-годувальницю. Розуміють, що на них зав'язана енергетика, а значить і життя простих українців. Тому по горло у воді вони роблять все, щоб запустити насоси, відкачати воду. Тому що ми одна компанія, з одного місією, з чіткою вертикаллю. C єдиної завданням зробити все, що в наших силах, щоб зберегти безпеку єдиної енергосистеми, не дати нам всім залишитися без світла, пройти зиму. З одним акціонером, якщо хочете. Рінат Ахметов не те що спати – дихати нікому не давав, поки ми не запустили зупинені підприємства.

— Хто більше постраждав, приватні або державні компанії?

— Через "знеструмлення" пройшли всі. В один час з Комсомольцем Донбасу перестала працювати, наприклад, державна шахта "Прогрес". Знаю, що профільне міністерство робить все можливе, щоб нормалізувати її роботу.

Але, звичайно, в ситуації, що склалася приватні компанії справляються швидше. На початку серпня, коли припинилися бойові дії у шахти "Червоний партизан", ми почали її відновлювати. За три тижні відкачали воду, відновили гірничі виробки. І з 1 вересня шахта дає від 1,5 тис. до 2 тис. тонн вугілля на добу. З такою швидкістю шахти на пострадянському просторі не відновлював ніхто.

До бойових дій:

Після бойових дій:

Нам вдається платити зарплати шахтарям двічі на місяць, незалежно від того, відвантажується продукція, або йде на склад. Тому що реалізація вугілля йде в рамках вертикальної інтеграції. Не думаю, що в нашій країні багато власників, які готові брати на себе такі зобов'язання.

Фонд оплати праці немаленький. У мирні часи зарплата по ДТЕК Свердловантрацит і ДТЕК Ровенькиантрацит у гірників очисних вибоїв досягала 10-11 тисяч на місяць. За час нашої роботи на цих підприємствах гірники стали отримувати на 30-50% больше.к Така ж ситуація по орендному підприємству ДТЕК Добропіллявугілля. Зарплата ГРОЗ збільшилася тут за 3 роки в 1,6 рази і за підсумками 2013 перевищувала 9 тис. грн.

Можемо сказати, що в останні місяці видобуток в Україні забезпечили приватні компанії, ДТЕК, шахтоуправління "Покровське" Донецьксталі, інші. Наприклад, по ДТЕК зараз добовий видобуток в 4-5 разів вище, ніж у державних шахт. Продуктивність у нас в лавах зростає, незважаючи на неукомплектовані прохідницькі і видобувні бригади. Об'єктивно, найефективніші підприємства сьогодні в Україні, втім, як і за кордоном, – це приватна власність

— Але ж і держава передавала на приватизацію, в оренду та концесію кращі підприємства...

— Це не зовсім так. За ДТЕК Добропіллявугілля, наприклад, вік шахт від 50 до 100 років. Підприємство зупинилося в розвитку ще в радянський час, відпрацювало кращі запаси. Там було дві шахти, які взагалі останні 10-15 років до оренди хотіли передати на ліквідацію. На сьогодні це об'єднання працює. Одна з двох "закривалися" шахт стає перспективною з видобутком понад 1,5 млн. тонн на рік. Триває кардинальна реконструкція та технічне переозброєння компанії.

Тільки в перший рік оренди Добропілля отримало 1,5 десятка прохідницьких комбайнів, замінені підйомні установки, добудовуються свердловини, які проектували і кинули в кінці 80-х роках минулого сторіччя. Тільки приватна компанія може собі дозволити 1,5 року відновлювати шахту "Діамантову" 1908 року зведення, першу в Добропільському кущі. Шахта відпрацювала запаси до приходу ДТЕК. Тепер на ній дві лави, заряджені двома прохідницькими комплексами. І ця шахта повернеться в розряд мільйонників вже в 2015 році.

За ДТЕК Свердловантрацит і ДТЕК Ровенькиантрацит, які ДТЕК отримав у концесію за підсумками відкритого конкурсу, зроблено за три роки стільки, скільки не робилося ніколи, навіть в радянські часи. Повністю відремонтовані адміністративно-побутові комбінати, в тому числі душові, роздягальні – це важливо для гірників.

З приходом ДТЕК вирішена проблема спецодягу. Ніхто вже навіть не пам'ятає тієї практики, яка була: Приведи на ринок, купи робу, потім іди в шахту. Саморятівники, коногонки (або головні світильники), засоби захисту органів дихання, окуляри – все це в повному обсязі є у кожного працівника ДТЕК. Ми починаємо роботу з двох речей: порядок і безпеку праці. Все інше – похідні.

Кардинально змінилися підходи до розвитку виробництва. Сьогодні видобуток ведеться не в "лавах-мишоловках", в яких по-пластунськи повзають напівголі, чорні від вугільного пилу шахтарі. Це вироблення великих перетинів, що дають багато повітря. Найбільш складні за температурним параметрам, де, простіше кажучи, дуже жарко, оснащені системою кондиціонування.

— Це ж приватний бізнес. Ви отримуєте дохід. А що від вас отримує держава?

— Крім працюючих підприємств, що забезпечують людей в регіоні роботою і зарплатою і справно наповнюють казну податками? По "Добропіллявугілля", наприклад, ми щороку платимо більше 100 млн грн орендної плати. Цього року сума очікується під 130 млн. За період оренди ми погасили 320 млн.грн. заборгованості держпідприємства "Добропіллявугілля" перед бюджетом.

За Свердловантрациту з грудня 2011 року і по липень цього року нам нарахували концесійний платіж на 150 млн грн. А фактично ми виконали поліпшень в рахунок концесійного платежу на 215 млн грн. По Ровенькиантрациту ситуація така ж: нарахували на 177 млн грн по перший квартал 2014 року, виконали на 181 млн. грн. По трьох цим об'єднанням за три роки ДТЕК заплатив 1,4 млрд.грн податку на прибуток. Я не знаю, що було б зараз на цих підприємствах, в умовах низьких цін на вугілля.

"ДТЕК Добропіллявугілля", "Свердловантрацит", "Ровенькиантрацит" йдуть шляхом "ДТЕК Павлоградвугілля". Нагадаю, що рівно 10 років тому компанія купила це підприємство на приватизаційному конкурсі. Здобич була менше 10 млн тонн, що відповідало проектної потужності, тобто більше не могли добувати.

Цього року підприємство виходить на видобуток 19 млн тонн. І це при тому, що понад 400 співробітників, головним чином основних підземних професій, мобілізовані в ЗСУ. Ніхто не вірив, що ми будемо добувати 17 млн тонн. А сьогодні можу сказати, що ми подолаємо та 20-мільйонний рубіж. Тобто фактично за 10 років ДТЕК побудував в Павлограді ще одне вугільне об'єднання потужністю 9-10 млн тонн. Ті ж люди, на тій же території.

Тому до нас і йдуть. Багато хто з працівників інших шахт, яких я знаю особисто, говорять про те, що дуже хотіли б, щоб їх підприємство теж працювало в ДТЕК, отримало б такий же шанс на розвиток. І це співробітники не тільки державних шахт, а й приватних. Звичайно, деякі кажуть, що в ДТЕК погано, але тільки через одного – в нашій компанії гроші за гарні очі не платять, у нас треба працювати.