В Україні зберігається дефіцит вугілля. Фото: glubokiy.info
У 2014 році в Україну повернулася призабута практика кінця 90-х – початку 2000-х років. Дефіцит вугілля через безперервні бойові дії в Донбасі, і проблеми з газом додатково до безпрецедентної девальвації гривні та падіння економіки повернули в українські міста і села відключення електроенергії.
За оцінками експертів, Україні не вистачає на опалювальний сезон близько 10-15 млн. тонн вугілля, з них близько 3 млн. тонн вугілля марки "А" (антрацит), якого в надлишку на шахтах в Донбасі. Але є проблема – ці шахти українська влада не контролює, і вивезти вугілля звідти не виходить. Спроба заповнити дефіцит за рахунок імпорту з Південної Африки закінчилася черговим корупційним скандалом і тим, що постачальник відмовився продовжувати виконувати контракт, пославшись на репутаційні ризики.
ВІДЕО : Черкаські підприємства почали працювати ночами заради економії електрики
Чи вдасться країні вийти з енергетичної кризи, і якщо так – то яким чином. На ці питання спробували відповісти експерти в ході круглого столу, що відбувся в Києві 18 грудня.
За словами екс-міністра палива та енергетики України Івана Плачкова, енергосистема країни не розрахована на постійні відключення, і проектувалася з розрахунком що вони будуть відбуватися лише в екстрених випадках і не частіше одного разу на кілька років.
"Система "графік аварійних відключень" зроблена, як аварійна – для разового застосування. У нас через непрофесіоналізм, бездіяльність і нерозуміння ми отримали дефіцит електроенергії не разовий, а постійний. Держава фактично залишила енергетиків один-на-один із споживачами. У нас вийшла хаотичне, нерегульоване і некоординоване відключення споживачів", – говорить Плачков.
За підрахунками фахівців, дефіцит потужності українських електростанцій зважаючи на брак ресурсів становить близько 3-5 ГВт/год. в години пік на добу. Варіантів заповнення цього дефіциту Дмитро Сахарук, глава антикризового штабу "ДТЕК" бачить чотири.
"Кіловат-годину ми можемо імпортувати з Росії, привезти у вигляді вугілля на станції, у вигляді газу і спалити на електростанціях і ми можемо привезти його з українських шахт на Донбасі (мається на увазі вугілля – ред.). Наразі найдешевша та економічно обґрунтована кіловат-година – це вугілля, яке лежить на Донбасі", – вважає експерт.
Зараз в Донбасі знаходиться близько 3 млн. тонн антрациту і цього обсягу достатньо для заповнення дефіциту на станціях, що працюють на антрациті.
"Вугілля з ПАР коштує на 30-45% дорожче, плюс за нього треба платити валюту за передоплатою, а поточний курс не дозволяє привезти ту кількість вугілля, яка необхідна. Якщо говорити про вугілля з Росії – тут є політична складова. Та ж сама ситуація, якщо ми говоримо про імпорт електроенергії, тієї ж кіловат-години. Технічно імпортувати можна з Росії, Білорусі та Молдови. Дві останні країни – енергодефіцитні. З Росії можна отримати до 1,5 ГВт, і це знову ж таки не тільки комерція – а ще й політика", – говорить Сахарук.
На його думку, інших варіантів, окрім як домовлятися з представниками самопроголошених республік про постачання вугілля зараз не залишилося.
"У нас зараз виходу іншого немає, а імпортне вугілля ми собі дозволити вже не можемо. Ми вже перейшли точку, коли можна було говорити "давайте везти з якогось іншого місця", – додає Сахарук.
Читайте також : У Львівській області аварійні відключення світла замінять плановими
Такої ж точки зору дотримується і Юрій Саква, заступник голови "Всеукраїнської енергетичної асамблеї". За його словами, виправити ситуацію могло б підняття комунальних тарифів для населення. Правда, підняти їх потрібно буде мінімум в 5 разів.
"Зважаючи на те, що курс "рвонув", ми не зможемо купити енергоресурси за кордоном, навіть якщо вирішимо де. Цінові зрушення повинні бути, але поки це – табу. Якщо ми будемо спалювати газ, ціна електроенергії для населення не виходить менше 2 грн. Якщо спалювати вугілля і суміші з газом, або купувати імпортну електроенергію – 1,5 грн. (зараз мінімальний тариф – близько 30 коп. за кВт*год – Ред.)", – резюмував експерт.
Питання того, хто в кінцевому підсумку буде платити за те, щоб в оселях українців було тепло і світло – політики своїми амбіціями, або ж пересічні українці зі своєї кишені поки залишається відкритим.