Тарифи на опалення і гарячу воду можуть зрости. 16 листопада Кабмін скасував дію постанови КМУ від 26 червня 2019 року, яким були встановлені граничні тарифи на постачання теплової енергії та гарячої води (№560).
Та постанова називаася "Деякі питання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг". І передбачала, що в обласних центрах та Києві протягом опалювального сезону 2019/2020 років тарифи на опалення не повинні перевищувати 1400 грн за 1 Гкал, включаючи ПДВ (за наявності приладів обліку), або 35,21 грн за 1 кв. м (в будинках без лічильників тепла). А тарифи на гаряче водопостачання, з урахуванням ПДВ, не можуть перевищувати 83,66 грн за 1 кубометр – для квартир з полотенцесушителями і 75,74 грн/1 куб. м – в разі відсутності полотенцесушителіів.
Для райцентрів такі тарифи були рекомендовані, але не обов'язкові. Однак в більшості регіонів поспішили виконати рекомендації уряду. У підсумку, як підрахували в Кабміні, зниження тарифів у середньому по Україні склало близько 14%.
Презентуючи постанову Кабміну, тодішній прем'єр Володимир Гройсман заявив, що 1400 грн за 1 Гкал – "об'єктивна ціна", і він змусить "всіх комунальних баронів виконувати рішення уряду і дати людям чесну платіжку з економічно обґрунтованою ціною".
Однак настав опалювальний сезон, і новий уряд заявляє, що середньозважений тариф по Україні на теплову енергію ще до прийняття постанови Гройсмана, на 1 травня 2019 року, був набагато більшим: 1807 грн за 1 Гкал. Постанова №560, мовляв, вводила неринкові механізми і змушувала місцеві бюджети покривати різницю між реальним і граничним тарифом, що "для абсолютної більшості міст є непосильним". За весь опалювальний сезон 2019/2020 місцевим бюджетам довелося б викласти близько 7 млрд грн.
"У разі її функціонування низка міст опиняться під загрозою відключення опалення і гарячого водопостачання через неможливість покрити собівартість послуг і неможливість компенсувати економічно обґрунтовану вартість їх надання", – повідомляють в Міністерстві енергетики та захисту навколишнього середовища. У той же час рішення про скасування цієї постанови "забезпечує стійке проходження опалювального сезону та усуває загрозу відключення міст від газу через економічно не обґрунтовані стаки тарифів", запевняють в міністерстві.
За повідомленням Міненерго, з проханням скасувати граничні тарифи до прем'єр-міністра Олексія Гончарука звернулася Асоціація міст України. Тому немає сумнівів у тому, що після скасування постанови про граничні ціни тарифи на тепло і гарячу воду зростуть у багатьох регіонах України. Хоча, нагадаємо, ще на початку жовтня прем'єр-міністр Олексій Гончарук запевняв, що "уряд не планує найближчим часом робити щось таке, щоб підвищилися тарифи" .
Як ми вже писали, місцеві постачальники тепла вже давно говорять про необхідність підвищувати тарифи . Наприклад, "Київтеплоенерго" ще у вересні прийняло рішення підвищити тарифи на тепло для населення на 30%: з 964,19 грн за Гкал до 1250,01 грн (без ПДВ). Правда, на той момент ще діяла постанова Кабміну про граничні ціни, тому це підвищення було заплановано з 1 січня 2020 року.
Втім, треба визнати, що в Києві не найвищий тариф на теплову енергію по Україні. Так, серед ліцензіатів НКРЕКУ найвищий серед діючих тарифів встановлено для "Рівнетеплоенерго" – 1481,26 грн за 1 Гкал, і це без ПДВ. Тариф вищий за 1400 грн (без ПДВ) діє також для споживачів "Криворіжтепломережа" та Чернігівського облтеплокомуненерго. Вище 1300 грн платять за гігакалорію клієнти дніпровського "Теплоенерго", "Краматорськтеплоенерго", "Черкаситеплокомуненерго", абоненти Чернігівської ТЕС, жителі Львова, Шостки, Кам'янець-Подільського та інші.
Найнижчий тариф наразі – у дніпровського "Коменергосервісу": 636,41 грн за Гкал без ПДВ. Нагадаємо, що тарифи на опалення і воду затверджують місцеві органи влади на підставі розрахунків, які подають виробники тепла.
Втім, експерти не сумніваються, що найближчим часом тарифи на теплову енергію (а отже, на опалення і гарячу воду) будуть рости. Причому наскільки сильно – поки невідомо.
За словами експертів, в структурі "теплих" тарифів близько 80% – це вартість газу. А якою вона буде після Нового року, передбачити складно. Занадто багато невирішених питань залишається досі.
"Для того, щоб розрахувати тариф, потрібно знати в першу чергу вартість газу. Газ уже дорожчає, буде дорожчати і далі. Причому якою буде ціна, наприклад, в січні або лютому, передбачити неможливо. Цілком ймовірно, що станеться кратне зростання. Нам, звичайно, розповідають, що запаси газу у нас достатні, але, по-перше, не весь цей газ належить "Нафтогазу". По-друге 1 січня закінчується дія ПСО (спецзобов'язань) для "Нафтогазу", і ціни повинні стати ринковими і визначатися імпортним паритетом. Тобто наші тарифи будуть визначатися цінами на спекулятивному європейському ринку, на якому торгуються надлишки природного газу. А звідки в 2020 році візьметься надлишок природного газу в Європі, якщо питання про транзит російського газу до сих пір не вирішено? Контракт на транзит між "Нафтогазом" і "Газпромом" до сих пір не підписаний. Якщо виникнуть форс-мажорні обставини, газовий хаб відреагує підвищенням котирувань до небес! А до цих котирувань буде прив'язана ціна природного газу в Україні. За такою ж ціною "Нафтогаз" повинен буде продавати газ населенню, хоча купував він його його влітку за мінімальною за останні кілька років ціною. Тому теплокомуненерго сьогодні в роздумах: яку ціну газу закладати в тариф?" – пояснює Геннадій Рябцев, експерт у сфері енергетики, директор спеціальних проектів Науково-технічного центру "Психея" .
Цілком ймовірно, щоб не шокувати населення занадто різким підвищенням тарифів, це буде робитися поступово. Тобто тарифи можуть підніматися хоч щомісяця – для "ринкових" тарифів це не може бути заборонено.
Якби в Україні існувала практика попередньої закупівлі газу підприємствами теплокомуненерго, як це прийнято в багатьох інших країнах, різкого зростання тарифів можна було б уникнути. Але, незважаючи на правила на ринку, що постійно міняються, до закупівлі дешевого газу для населення у відповідальних осіб поки, очевидно, "не дійшли руки".
"Навесні і влітку ціна на газ падала, і "Нафтогаз" купував його за значно нижчою ціною. Якби у нас діяла система абонплати, – а я постійно підкреслюю, що потрібно повертатися до такої системи, коли люди платять щомісяця стандартну суму, – тоді можна було б вимагати, щоб у тарифи закладалася річна вартість газу, купленого за низькою ціною. Якщо ж це правило не діє, то "Нафтогаз" може сказати: так, ми купили газ за низькою ціною, але це наш комерційний ресурс. Купили дешевше, а продаємо за тією ціною, яка є на ринку натепер. А на ринку в опалювальний сезон дорожче", – пояснює економічний експерт-аналітик Борис Кушнірук .
Він також вважає, що частка провини в тому, що тарифи серйозно піднімаються в опалювальний сезон, лежить і на місцевій владі, яка не вибудувала грамотну систему взаємовідносин і не знайшла ресурс для закупівлі газу для опалення влітку.
"Простого вирішення проблеми високих тарифів не існує. Її потрібно вирішувати в декількох аспектах. По-перше, переходити на систему абонплати. По-друге, потрібно відмовлятися від ПСО. Його повинні скасувати після Нового року, але, думаю, не буде іншого виходу, окрім як продовжити ПСО до завершення опалювального сезону. І потрібно в кожному населеному пункті займатися системами теплопостачання – робити їх менш витратними і ефективнішими", – каже Борис Кушнірук.
У той же час Геннадій Рябцев вважає, що ситуація з тарифами залишається неврегульованою багато в чому тому, що "у нас інтереси "Нафтогазу" ототожнюються з інтересами України". При цьому НАК "Нафтогаз" за своєю суттю є комерційною організацією, "заточеною" на прибуток, незважаючи на те, що 100% його акцій належать державі.