/ Фото: Данило Павлов
Замовчування теми азопроводу "Турецький потік"- велика помилка української дипломатії, зазначив у коментарі "Сьогодні" президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар. За його словами, цей газопровід з російськими інвестиціями є політичним проектом, вигідним як Анкарі, так і Росії.
"Я думаю, що це колосальна помилка української дипломатії, замовчування теми Турецького потоку. Тим більше, що у Туреччини є альтернатива, і вона відповідає її енергетичній політиці. Це туркменський газ для Туреччини і в Європу транзитом через Туреччину, не тільки азербайджанський. Але тут повторюється ситуація, яка була в кінці 90-их і на початку 2000-х. Коли Туреччина теж раптом змінила свої пріоритети і замість каспійського газу і відповідних проектів трубопроводів був реалізований проект "Блакитний потік" через Чорне море, який був по суті другим після "Ямал-Європа", обхідним проектом щодо України. Відповідь на питання досить красномовне, чому так Туреччина вчинила тоді і чому саме після того, як був побудований "Блакитний потік", турецька генеральна прокуратура провела відповідне розслідування і, здається, вісім високопоставлених чиновників державної компанії Botas і Міністерства енергетики Туреччини, включаючи самого міністра, потрапили під суд за звинуваченням у корупції. Тут повторюється щось подібне, тому "Турецький потік", який по суті не є турецьким проектом зовсім, отримав пріоритет, і перша нитка реалізована", – розповів Гончар.
Інтерес Туреччини, за його словами, в даному газопроводі полягає в тому, що, погодившись з Росією на реалізацію цього проекту – особливо другої нитки газопроводу, – Анкара отримає від Росії набагато більшу знижку на газ, ніж вона має сьогодні.
"Тобто, ці 10 з гаком відсотків (знижки – Ред.), які "Газпром" вже Туреччині забезпечив – турки хочуть набагато більшого. Росія в даному випадку дійсно намагається реалізувати або завершити ту стратегію, яка була позначена ще в 2003 році, щоб комплексно обійти по обох напрямках з півночі і півдня України або взагалі весь транзитний простір між Балтикою і Чорним морем. І в даному випадку загроза від другої нитки Турецького потоку теж досить серйозна, оскільки він тоді потіснить азербайджанський газ, який незабаром в 2020 році має вийти на європейський ринок (проект "Південний газовий коридор"- Ред.). Оскільки Росія діє за принципом, що на території ЄС третій енергопакет, так в цю трубу, яка будується для азербайджанського газу в Італію має бути також 50% -е резервування потужностей для не азербайджанського газу. А який там газ може з'явитися? Тільки російський з того ж Турецького потоку другої нитки", – пояснив Гончар.
Разом з тим, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки "Центру Разумкова" Олексій Мельник закликав звертати увагу на позитивні моменти в україно-турецьких взаєминах.
", яку Туреччина надає Україні з багатьох питань, у тому числі, щодо підтримки чи невизнання анексії Криму при всій палкій дружбі або любові, яка спостерігається між Туреччиною і Росією в останні роки. Але, повертаючись до реальної політики, я впевнений, що також Туреччині вигідно мати кілька потоків від різних постачальників, з якими вона може потім торгувати і виторговувати для себе якісь знижки. Крім того, Туреччина дуже дорого продає свою лояльність Росії. Там же крім газопроводів є ще атомна станція, яка за російські гроші на дуже вигідних для Туреччини умовах будується і маса інших моментів. Тобто, там не раз ми звертали увагу на нашу дипломатію. Я хочу сказати, що все-таки в Туреччині школа дипломатії має настільки великі традиції і настільки істотна частина цієї школи якраз побудована на турецько-російських відносинах, що я думаю, що турки своє в даному випадку не віддадуть. Але вибачте, чому вони повинні турбуватися про Україну більше, ніж українці? " – зазначив Мельник.
Нагадаємо, раніше помічник держсекретаря США у справах Європи і Євразії Уесс Мітчелл заявив, що проекти газопроводів "Північний потік – 2" і "Турецький потік" є загрозою для західних країн.