/ Фото: Міла Князька-Ханова, Сьогодні
Сьогодні, 25 жовтня, в Україні з'явилася в обігу банкнота ювілейного, десятого номіналу – це 1000 гривень. Нагадаємо, поки у нас ходять "папірці" номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 гривень, а нові гроші презентували чотири місяці тому, щоб люди до них придивилися. За цей час дотепники вже встигли назвати банкноту "Яшина тисяча" – на ім'я глави Нацбанку Якова Смолія та за співзвучною, хоча і віддаленою, аналогією з горезвісною "Юлиною тисячею".
Куди йдемо? Звичайно ж, на Поділ!
За інформацією НБУ, найбільших банкнот введуть в обіг 5 млн штук. З цих п'яти мільйонів три штуки зранку потрапили в руки журналістів сайту "Сьогодні", і ми вирушили перевірити, як українці реагують на новинку. Куди йти – питань не було, звичайно ж, на столичний Поділ! Адже, як співається в старій пісні, "це ж шматок Одеси, це ж новини для преси, суцільно меморіальні місця".
Ось він, "Верхній Вал, Нижній Вал, сам Хмельницький тут бував". Але на наших грошенятах зображений не Богдан Хмельницький, а Володимир Вернадський, і цікавлять нас не Вали, а Житній ринок, який, як відомо, розташувався на Валах з часів Київської Русі. Хочемо поговорити по душах з торговим людом: що вони знають, як сказали б в Одесі, "за Вернадського" і чи згодні його взяти в оплату за свій товар.
Гарбуз за 1000 гривень і "хто такий Вернадський"
Перш ніж йти в криті торгові ряди, намагаємося купити щось поруч на вулиці. Ось і підходяща кандидатура: симпатична селянка, яка торгує тушками курей і кроликів. Сторгувавшись в ціні за 2,5-кілограмового "зайчика", дістаю тисячу. Після легкого замішання – чи справжні – продавчиня погоджується взяти гроші, так як вже чула про їхню появу. На жаль, довелося її розчарувати, мовляв, ми журналісти, працюємо над репортажем, а гроші – це поки "реквізит".
А чи не прицінитися нам до гарбуза, адже Хеллоуїн скоро! – пропонує Міла, журналістка сайту "Сьогодні. Дійсно, поряд величезний розвал "гарбузів" всіх розмірів і кольорів.
- Господине, скільки коштує у вас "цар-гарбуз?", – вказую на найбільший плід.
Відповідь вражає:
- Тисяча гривень!
Як виявилося, "ягідка" (гарбузи, як і кавуни з точки зору ботаніки належать до ягід, – Авт.) важить більше 60 кіло (!), тому ціна цілком побожна. На жаль, тут в справжність наших грошей не повірили і нічого за них не продали, навіть маленького гарбузика на кашу.
Підходимо до хлопця, який торгує розкішними хризантемами. Молодий чоловік не тільки був в курсі, що сьогодні повинна з'явитися 1000-гривнева купюра, але і дуже зрадів, що її побачив:
"Яка красива!! Скільки хризантем будете брати? ".
Виявилося, його обізнаності допоміг інтернет: про нову тисячі він дізнався вранці з новин. Але хто такий Вернадський, відповісти не може, обіцяє з'ясувати. Як то кажуть, "гугл в допомогу"!
"Це шахраї! Охороно!"
Але пора в ряди, до торговців салом, м'ясом і іншою смакотою. На жаль, звідси нам довелося швидко ретируватися через розсердженого торговця бараниною, який спершу здався нам дуже милим дядечком. Нашу "тисячку" він не тільки взяв, ретельно її розглянувши, так як, за його словами, знав, що таку банкноту введуть в обіг, але і відразу її приховав, мовляв, вибирайте м'ясо. На жаль, ціна кусалася, тому під приводом того, що треба спершу порадитися з дружиною, забираємо гроші і йдемо.
Але як з'ясувалося пізніше, спостережливий дядько щось запідозрив і вирішив не упускати нас з поля зору. Зрозуміли ми його підступність лише тоді, коли почали придивлятися до сала у продавця свининою. Сало виявилося дивовижним на смак, і ми вже були готові справді розлучитися із заповітною тисячею (в заначці ще дві), але на жаль ... Підозріло глянувши на "Вернадського", торговець салом навідріз відмовився приймати його в сплату: "Ще не візьму! Можливо гроші і справжні, але я їх не бачив і про них не чув. Пошукайте інші".
І тут масла у вогонь підлив згаданий раніше дядько, який вискочив невідомо звідки, як чорт із табакерки:
"Це шахраї! Геть звідси, поки я поліцію не викликав! Охороно!".
Чоловік був налаштований рішуче, і ми вирішили за краще не тільки ретируватися, але і майже на ходу заскочити в трамвай, який дуже вчасно під'їхав.
"Так це ж скільки вам здачі треба дати?"
Заодно і кондуктора перевіримо "на грамотність", вирішуємо відразу. Потішно: з грошовою грамотністю у продавчині талонів було все в порядку, а от з арифметикою – не дуже.
Почавши відраховувати нам здачу за два талончики, вона раптом спантеличено сказала:
- Так це ж скільки вам здачі треба дати? ...
- Дев'ятсот вісімдесят чотири гривні!
Німа сцена з кондуктором у головній ролі привернула увагу пасажирів, які зацікавилися незвичайною банкнотою. Пояснивши людям, що до чого, ми розрахувалися за проїзд дрібними грішми і вийшли з салону на повітря. Назад довелося повертатися на маршрутці. Тут при спробі розплатитися з водієм за проїзд все сталося з точністю до навпаки.
"Командир, за двох, будь ласка! Здача знайдеться?" – простягаю водію тисячу.
Здача знайшлася б, судячи з касети з великими і дрібними банкнотами, що стоїть поруч з ним. Але, обізвавши наші гроші "фантиками", водій запропонував пошукати інші. Зобразивши обурення, виходимо на наступній зупинці, якраз навпроти входу в супермаркет відомої торгової мережі.
Як дог ледь не залишився без обіду
У маркеті ми вирішили розплатитися по-справжньому, купивши мішок сухого корму для улюбленої собачки Міли – 60-кілограмового дога. У тому, що гроші у нас візьмуть, сумнівів не було, бо в супермаркетах про введення в обіг нових банкнот і монет продавців завжди попереджають заздалегідь. Але не цього разу. Можливо тому, що востаннє банкнота високого номіналу – 500 гривень – була введена в обіг 13 років тому
"Консиліум" касирів розглядав банкноту на світло, її м'яли в руках, перевіряли на детекторі ...
- Вердикт: справжня, але не візьмемо.
- Чому?
- Тому!
Щоб вгамувати обурення черги, що стоїть позаду і не залишити песика голодним, розрахувалися за покупку карткою.
А чи не спробувати нам купити ще й валюти? В обміннику, як і очікувалося, ідентифікація новинки пройшла без проблем, касир тільки здивувався, звідки у нас така банкнота в перший же день її обігу, та ще й з ранку. Ось тільки доларів і євро дрібного номіналу у нього не виявилося.
Вирішуємо ще перевірити працівників АЗС відомого бренду. Склавши легенду, що зараз під'їде друг, автомобіль якого нам треба заправити, консультуємося: чи вдасться розплатитися "тисячкою"? Відповідь дивовижна: гроші у вас справжні, навіть знаємо, хто такий Вернадський, але поки взяти не можемо. Тому що начальство ще не дало команду їх інкасувати. Ну, не дуже й хотілося ...
У метрополітені беруть все
Від другої "нерозмінної" тисячі ми позбулися на одній зі станцій метро, адже час підтискав, пора здавати репортаж. Касири метрополітену спрацювали чітко: гроші уважно розглянули, перевірили на детекторі, сказали, що банкнота красива, а ми перші, хто її приніс, відрахували здачу, намагаючись дати купюри побільше. Плюс два жетончики, по одному в руки. Мовляв, більше не дозволено. Хоча ми дуже просили порушити інструкцію заради такого випадку, як поява банкноти ювілейного номіналу.