Пристрасті по газу. Кремлівським стратегам, які намагаються обійтися без української газотранспортної системи, побудувавши газопроводи в обхід нашої країни, раптом пішли назустріч у Європі. "Газпром" пустили до німецької труби – та ще й без обмежень. Тепер будівництво другої гілки "Північного потоку" і газопроводу "Турецький потік" – на що днями погодився президент Туреччини – справа часу і грошей. І перед Україною постала невтішна перспектива – замість сотень мільйонів доларів, які Москва платила за прокачування, опинитися біля розбитої труби. І це може торкнутися всіх нас – менше надходжень у бюджет, – менше грошей на зарплати і пенсії – нескладна арифметика. Але чи так все погано? І хто або що здатний перешкодити планам російської влади?
У мальовничих Карпатах пролягають тисячі кілометрів газопроводу. Це – одна з небагатьох відкритих ділянок. "События недели" – єдині, кому дозволили знімати стратегічний об'єкт.
По цих трубах газ з Росії отримують європейські споживачі. Але, ймовірно, дуже скоро, трубу доведеться розбирати.
Після розпаду СРСР Україні у спадок дісталася одна з найбільших та найунікальніших газотранспортних систем. Магістральні газопроводи загальною протяжністю більше двадцяти двох тисяч кілометрів здатні перекачувати майже двісті дев'яносто мільярдів кубометрів газу щороку. Невипадково маршрут знаменитого газопроводу "Уренгой – Помари – Ужгород" пролягає через Україну.
Крім цього, Україна володіє унікальною мережею підземних сховищ газу, здатних вміщати тридцять два мільярди кубометрів ресурсу.
Все це дозволяє забезпечити безперебійне постачання газу європейським споживачам. Особливо – в період морозів.
"Українська система, по-перше, потрібна як постачальник пікового газу, це особливо важливо у зв'язку зі зміною ролі газу як додаткового палива, що доповнює вітрову та сонячну енергію. Це, до речі, записано у звітах "Газпрому". Вони усвідомлюють зміну ролі газу в європейській енергетиці", – каже Михайло Корчемкін, генеральний директор американської аналітичної компанії East European Gas Analysis.
Усвідомлюють, але, схоже, миритися зі змінами не хочуть. З приходом до влади Володимира Путіна з'явилася інша ідея, що стала мало не національною – побудувати максимальну кількість газопроводів в обхід України. Минаючи економічну логіку і раціональність. Особливо цей процес активізувався з наближенням дві тисячі дев'ятнадцятого року. Саме тоді між Києвом і Москвою закінчиться контракт на транзит газу через Україну.
Якісь проекти так і залишилися на папері, а щось реалізувати вдалося.
Вже з першого січня дві тисячі сімнадцятого російський газовий монополіст може отримати доступ до 90% потужностей трубопроводу ОПАЛ, що проходить по території Німеччини. В обхід України Росія зможе поставити до десяти мільярдів кубометрів. Що зменшить надходження в український бюджет від транзиту. І якщо в цьому році Росія заплатить Україні два мільярди доларів, то в майбутньому цих грошей може не бути.
Дивує рішення Єврокомісії, котра надала Газпрому майже повний доступ до європейської газової труби.
Адже згідно з європейським законодавством, одній компанії може бути доступна максимум половина потужності труби.
Крім того, саме рішення суперечить санкційній політиці ЄС, оскільки відкриває можливість отримання додаткової виручки Російській Федерації.
Цей ефект виник після того, як у дві тисячі п'ятому тодішній федеральний канцлер Німеччини Герхард Шредер очолив комітет акціонерів компанії "Північний потік" – газопроводу з Росії в Західну Європу по дну Балтійського моря в обхід України, Польщі і Прибалтійських республік.
В експертному співтоваристві колишнього канцлера називають головним лобістом інтересів Газпрому, в першу чергу, в Німеччині.
Примітно, що перебуваючи ще на посаді канцлера, Шредер активно просував будівництва вигідного для Газпрому газопроводу – активно захищав його не тільки в Бундестазі, але і в Європарламенті.
"Проекти "Північний потік" і "Північний потік 2" є геополітичними. Вони не суто комерційні, а особливо з урахуванням того, хто за ними доглядає, для нас це означає лише одне – "шредеризацію" енергетичної політики Євросоюзу. Це дуже поганий меседж", – заявила Даля Грибаускайте, Президент Литви.
Майже монопольний доступ до німецького ОПАЛу дав друге дихання російському проекту "Північний потік 2" – поставки можна збільшити. І нікого не здивувало, що керувати другим газопровОдом призначили того ж Герхарда Шредера.
Польща, яку також нові труби обходять, вже готує судові позови.
"У Польщі – дуже високі шанси запровадити такі технічні обмеження, ОПАЛу, або змінити рішення Єврокомісії у зв'язку з тим, що це виведення газопроводу ОПАЛ з-під третього енергетичного пакета може негативно вплинути на транзит газу через Польщу", – каже Михайло Корчемкін, генеральний директор американської аналітичної компанії East European Gas Analysis.
Але якщо у Польщі – члена Євросоюзу – великі шанси на позитивне рішення суду, то на що може розраховувати Україна?
"Зараз ми робимо всі можливі кроки як на дипломатичному, так і на політичному фронті, щоб зупинити або не допустити введення в дію "північного потоку 2" і для того, щоб переглянути рішення, яке було прийнято щодо ОПАЛу", – говорить Олена Зеркаль, заступник міністра закордонних справ України.
Володимир Путін назвав заяви про те, що покупці російського газу попадають у залежність від непередбачуваної Росії, "нікчемною індичкою".
Але, мабуть, у Євросоюзі ще залишилися країни, які усвідомлюють – з ким доводиться мати справу.
За словами Зеркаль, Європа реагує нервово, але вони знають, що нам можна довіряти більше, ніж Росії.
Обійшовши Україну та інші країни-транзитери з півночі, Москва посилила активність і на півдні. На тижні турецький президент ратифікував документ, що дозволяє будувати ще один російський газопровід "Турецький потік". Його повинні будуть прокласти по дну Чорного моря. У проекту, крім турків, є й інші прихильники.
Але в експертному співтоваристві вважають, що проблеми у "Газпрому" можуть виникнути і на етапі будівництва і вже тим більше – при введенні в експлуатацію.
За словами Корчемкіна, зовнішні причини можуть закрити "Турецький потік" так, як це сталося з "Південним потоком".
"Зараз Росія різними способами намагається переконати країни Європейського Союзу і своїх покупців газу у тому, що Україна – ненадійний транзитер. І тут ми бачимо, що цей рівень тиску наростає. І нам потрібно забезпечити, щоб не було ніяких дій всередині України, які можуть порушити транзит" ,- говорить Зеркаль.
І Україна не втрачає часу. Оператор магістрального газопроводу Укртрансгаз проводить ремонт і модернізацію діючого трубопроводу "Уренгой – Помари – Ужгород". Вкладаючи свої гроші.
І ще один аргумент, що українську газотранспортну систему ховати передчасно. Під шумок пропагандистської істерії в Москві, що ми, мовляв, ось-ось перестанемо залежати від української труби, реальний транзит газу через Україну зростає. В поточному році – на 24 мільярди кубів – це дуже багато – говорить аналітик Корчемкін.
За словами Корчемкіна, експорт через Білорусь навіть знизився.
У Газпрому просто немає грошей. Маршрут через Україну торік був майже на 4 долари за тисячу кубів дешевше, ніж транзит по "Північному потоку".
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События недели" на каналі "Україна".